П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року м. Київ

Справа № 760/22361/21

Провадження: № 22-ц/824/5443/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Вербової І.М., Нежури В.А.

секретар Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, постановлену під головуванням судді Оксюти Т.Г.

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменко Вадима Валерійовича, заінтересована особа Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця Хоменка В.В., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20.02.2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кравець В.В. вчинив неправомірні дії у виконавчому провадженні №61346247, а саме відкрив виконавче провадження за заявою представника стягувача АТ «Альфа-Банк», довіреність якого завірена не в установленому порядку, а повноваження на представництво інтересів банку належним чином не засвідчено.Міністерство юстиції України за результатами позапланової перевірки діяльності приватного виконавця Кравця В.В. надало скаржнику довідку про проведення перевірки щодо здійснення виконавчого провадження №61346247, за результатами якого було виявлено порушення вимог ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження».Як наслідок виконавче провадження було закрито, а приватного виконавця було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.Однак, 11.08.2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Хоменко В.В. в порушення норм ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» направив постанову про відкриття виконавчого провадження №66482998 від 11.08.2021 року з порушенням строку такого направлення, а саме 13.08.2021 року, а не 12.08.2021 року як того вимагає закон.Окрім того, станом на 20.08.2021 року в системі виконавчих проваджень відсутній виконавчий документ, який містить резолютивну частину, заява стягувача та документ (довіреність), на підставі якого діє стягувач, що позбавляє скаржника права на відкриття виконавчого провадження. 19.08.2021 року приватний виконавець Хоменко В.В. порушив права та законні інтереси скаржника у ВП №66482998 винесенням постанови про накладення арешту на все її, ОСОБА_1 , майно, при цьому, не врахувавши, що арешт накладений на її єдине соціальне житло. На підставі викладеного просила скаргу задовольнити, визнати дії приватного виконавця Хоменка В.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження №66482998 від 11.08.2021 року та про арешт майна такими, що порушують її, скаржника, права, свободи та законні інтереси; скасувати вказані постанови.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 рокуу задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення скарги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не взяв до уваги її пояснення від 10.11.2021 року щодо дій приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження на підставі сфальсифікованих документів, не взяв до уваги порушення приватним виконавцем вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а саме ст.ст. 8, 26, 28, 37, Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження. Також суд не врахував, що боржником за основним зобов`язанням по споживчому кредиту під заставу нерухомого майна, яке придбано не за рахунок кредиту, є ОСОБА_2 , а вона, ОСОБА_1 іпотекодавцем (майновим поручителем). Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц законодавством не передбачено солідарну відповідальність боржника за кредитним договором та іпотекодавця. Отже, суд помилково визнав правомірними дії приватного виконавця щодо відкриття провадження у справі на підставі сфальсифікованих документів.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Торган В.Б. в інтересах ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги та посилався на те, що направлення приватним виконавцем боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження з пропуском строк не впливає на суть виконання і не порушує права боржника, а тому не може бути підставою для скасування постанови. Також відмітив, що скаржниця ототожнює поняття накладення арешту на майно боржника та звернення стягнення на майно боржника. У межах виконавчого провадження приватним виконавцем була винесена постанова про накладення арешту на майно в порядку ст. 56 Закону саме як захід, який зводиться до обмежень розпорядженні майном. До того ж, ні ЗУ «Про виконавче провадження», ні ЗУ «Про іпотеку» не містять жодних обмежень та заборон щодо накладення арештів у виконавчому провадженні. Вказував, що дії приватного виконавця Хоменка В.В. вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 відсутні. Просив ухвалу суду першої станції залишити без змін. Також вказав, що відповідно до положень статті 134 ЦПК України ОСОБА_3 передбачає понести витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн.

В судовому засіданні адвокат Торган В.Б. в інтересах ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подавши 22.02.2022 року до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності скаржниці.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вислухавши пояснення представника приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-банк» заборгованість за кредитним договором №2606/0808/55/009 від 06 серпня 2008 року станом на 05.11.2015 року, на загальну суму191 265,62 грн.

30.01.2017 року на виконання вищевказаного судового рішення Солом`янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 646/15238/15-ц, який звернуто до виконання.

11.08.2021 року на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Хоменко В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП №66482998) та направлено сторонам до виконання та відома.

Також, 11.08.2021 року приватним виконавцем винесену постанову про арешт коштів боржників.

Згідно відповідей АТ КБ «Приват банк», АТ «Універсал банк» кошти на рахунках боржника відсутні.

Згідно відповідей ДФС України, ПФУ, боржнику рухоме майно на праві власності не належить, боржник офіційно не працює, пенсію не отримує.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна боржнику на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру актів цивільного стану боржник ОСОБА_1 має двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19.08.2021 року на підставі п. 3 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

07.10.2021 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до ст. 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за скаргою ОСОБА_1 було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменко В.В. щодо здійснення виконавчого провадження АСВП №66482998.

За результатами здійсненої позапланової перевірки Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено довідку.

В даній довідці зазначено про порушення приватним виконавцем строків вчинення виконавчих дій, а саме порушено вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до яких, документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2021 року була надіслана боржнику рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому листі, 13.08.2021 року. Однак, вказане порушення суд вважав малозначним, оскільки таке порушення не впливає на суть виконання і не порушує права боржника. Боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено ідентифікатор доступу для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження,та мав право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження відповідно до ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження». Отже, зважаючи на те, що приватним виконавцем вимоги ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо надіслання заявнику постанови про відкриття виконавчого провадження було виконано, постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана боржнику рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому листі, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення суду.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Статтею 26 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено обов`язок виконавця розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

В порядку частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Отримавши заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець був зобов`язаний відкрити виконавче провадження, у зв`язку з чим 11.08.2021 року ним прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

Так, копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2021 року була надіслана боржнику рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому листі, 13.08.2021 року.

Разом з тим, статтею 13 Закону передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

При цьому, подана ОСОБА_1 скарга не містить жодного обґрунтування, які саме її права чи інтереси були порушені внаслідок відкриття виконавчого провадження.

Отже, підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відсутні.

Що стосується доводів скаржниці про неправомірність накладення приватним виконавцем арешту на її майно слід зазначити наступне.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця.

Отже, приписами статті 56 Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Статтею 48 Закону визначені загальні правила щодо звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Процедура звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні забезпечується такими рішеннями виконавця в їх послідовності: арешт майна, вилучення майна (списання коштів) та примусова реалізація майна.

Частинами 1, 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Одночасно, частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

З огляду на викладене, арешт майна боржника є одним із заходів виконавчого провадження з метою примусового виконання рішення суду для задоволення законних інтересів стягувача.

Отже, чинне законодавство не містить заборони накладення державним виконавцем арешту одночасно на грошові кошти на інше майно боржника з метою забезпечення примусового виконання судового рішення. У цьому випадку в першу чергу здійснюється примусове списання грошових коштів, а за їх відсутності у достатньому для виконання рішення обсязі - відбувається вилучення та примусова реалізація виявленого майна боржника. При цьому, враховуючи динамічність руху грошових коштів на рахунках боржника, черговість здійснення таких виконавчих дій визначається державним виконавцем самостійно, з урахуванням конкретних обставин, у тому числі фінансового стану боржника.

Накладення арешту на майно не суперечить приписам Закону України «Про виконавче провадження», а тому колегія суддів вважає безпідставними твердження ОСОБА_1 про порушення приватним виконавцем положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» під час прийняття рішення про накладення арешту на майно і кошти боржника у відсутність факту виявлення майна.

Зазначені заявницею підстави визнання дій приватного виконавця протиправними та скасування постанови про арешт майна боржника є такими, що не впливають на сутність правомірності проведення виконавчих дій по опису та арешту майна боржника, ураховуючи те, що стороною заявника не заперечувався факт, що майно, на яке було накладено арешт належить боржнику, а державний виконавець, в свою чергу, зобов`язаний вживати всіх заходів для виконання рішення суду.

Окрім того, накладення арешту на квартиру боржника, яка перебуває в іпотеці банку, жодним чином не порушує права самого боржника.

Встановлено, що державним виконавцем лише накладено арешт на вказану квартиру, жодних дій щодо реалізації цього майна державний виконавець не проводив, оскільки первинним іпотекодержателем квартири являється банк.

Відсутність згоди первинного іпотекодержателя на опис та арешт державним виконавцем квартири - предмета іпотеки не порушує права боржника та не забороняє державному виконавцю вчиняти дї щодо проведення опису та арешту такого майна.

Ураховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги всі встановлені судом факти, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та рішень приватного виконавця.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

За таких підстав, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року залишенню без змін.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат, понесених приватним виконавцем Хоменком В.В. у зв`язку з апеляційним переглядом справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, ОСОБА_3 надав суду копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.02.2022 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи від 12.02.2022 року, та копію ордеру.

Згідно п. 4.1 договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.02.2022 року, для обчислення гонорару застосовується погодинна оплата із розрахунку 3000 грн за одну годину роботи адвоката. Вартість послуг адвоката щодо представництва інтересів клієнта в судових засіданнях складає 3000 грн за одне судове засідання або 4000 грн за один день, витрачений для участі у судовому засіданні або ознайомлення з матеріалами справи та інших необхідних для виконання завдання клієнта дій. Вартість складання адвокатом заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру у судовій справі складає від 600 до 6000 грн за складання одного документу в залежності від складності, репутаційної та майнової важливості справи.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи від 12.02.2022 року, адвокатом заплановано виконати наступні роботи з метою виконання завдання клієнта, а саме надання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року. Вартість підготовки відзиву в інтересах ОСОБА_6 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 складе 3000 грн, що обмовлено складністю справи, репутаційною та майновою важливістю справи. Представництво інтересів ОСОБА_3 в судовому засіданні складе 3000 грн. Одна година консультацій адвоката, пов`язаних із виконанням вказаного завдання клієнта та договору складе 3000 грн. Одна година, витрачена адвокатом для ознайомлення з матеріалами справи складе 3000 грн.

Заперечуючи проти вказаного розміру судових витрат на правничу допомогу, які планує понести ОСОБА_3 у зв`язку з апеляційним переглядом справи, ОСОБА_1 вказувала на те, що скарга на дії приватного виконавця не належить до категорії складних справ. Заявлені до стягнення судові витрати на правничу дорогу не доведені, завищені та непропорційні щодо предмет спору.

Аналізуючи надані послуги, колегія суддів погоджується з тим, що скарга на дії приватного виконавця не належить до категорії складних справ. Окрім того, такі послуги як консультація адвокатом клієнта, ознайомлення з матеріалами справи та написання відзиву на апеляційну скаргу пов`язані між собою, випливають одна із одної, тобто, включають єдиний комплекс послуг, а тому розподілення таких послуг на три окремі оплачувані дії є необґрунтованим.

З урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, невиправданим є розмір витрат на правничу допомогу у сумі 12 000 грн, які планує понести ОСОБА_3 у зв`язку з апеляційним переглядом справи, а тому колегія суддів вважає, що розумним розміром витрат за надані адвокатом Хоменку В.В. послуги є 6 000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменко Вадима Валерійовича (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Василя Жуковського, 22-А, кім. № 20)

6 000 (шість тисяч) грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 18 квітня 2022 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді І.М. Вербова

В.А. Нежура