Дата документу 12.04.2022 Справа № 937/7133/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №937/7133/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/531/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львів, громадянина України, який має вищу освіту, неодружений, військовослужбовця військової служби за контрактом, який перебуває на посаді заступника командира полку з морально-психологічного забезпечення – начальника відділення військової частини НОМЕР_1 , у званні підполковника, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 30 березня 2021 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.4 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на строк 1 рік;

- 20 травня 2021 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.4 ст. 407, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на строк 1 рік 6 місяців;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника-адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції з приміщенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області,

обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Захисник ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня2021 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року, та остаточно призначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.54 КК України позбавлено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військового звання «підполковник».

Строк відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено обчислювати з моменту затримання, а саме з 21 липня 2021 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили вирішено не змінювати.

Зараховано ОСОБА_6 на підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк покарання, строк попереднього ув`язнення з 21 липня 2021 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник просить оскаржуваний вирок скасувати, визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, та призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_6 від призначеного покарання з іспитовим строком, поклавши на нього обов`язки передбачені ст. 76 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки та не прийнято до уваги такий доказ у кримінальному провадженні, як показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні в повній мірі визнав себе винним у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст. 407 КК України. Під час надання показань обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що у зв`язку з тим, що перебував у напружених стосунках з керівництвом військової частини, а саме з командиром військової частини, з яким посварився напередодні з питань несення військової служби. Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що також посварився зі своєю цивільною дружиною, що в сукупності з напруженими стосунками з керівництвом військової частини перешкоджало йому вийти на військову службу до військової частини та виконувати свої службові обов`язки. Також, обвинувачений ОСОБА_6 під час показань наголосив на тому, що лише вищевикладені обставини стали причиною його нез`явлення на військову службу до військової частини, жодного умислу ухилитися від проходження військової служби обвинувачений не мав, а навпаки бажає і надалі проходити військову службу і виконувати покладені на нього обов`язки в лавах Збройних Сил України.

На думку захисника, в обґрунтування оскаржуваного вироку лягли лише документи, які стосуються особи обвинуваченого, дані, що характеризують обвинуваченого, показання останнього, однак без вищезазначених обставин.

Тому, захисник вважає, що Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області виніс необґрунтований вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та призначив занадто суворе покарання.

Судом, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не було враховано ряд пом`якшуючих обставин, а саме те, що ОСОБА_6 на момент затримання, так і до теперішнього часу, проходить військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України у військову званні «підполковник», під час проходженні військової служби брав участь у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та має відповідне посвідчення «Учасник бойових дій», має постійне місце реєстрації та проживання, повністю визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, негативно та критично оцінюючи свої дії, як і під час судового розгляду надавав виключно достовірні показання.

Згідно з вироком суду, 21 травня 2021 року, підполковник ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення статутних вимог, в умовах особливого періоду, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до розташування цієї ж військової частини, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та як наслідок ухилився від військової служби з 21 травня 2021 року по 04 червня 2021 року.

Таким чином, суд кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.4 ст. 407 КК України, як нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.

Крім того, 22 червня 2021 року, підполковник ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення статутних вимог, в умовах особливого періоду, самовільно залишив розташування цієї ж військової частини, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, та як наслідок ухилився від військової служби до 21 липня 2021 року.

Таким чином, суд кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.4 ст.407 КК України, як самовільне залишення військовослужбовцем військової частини (крім строкової служби) вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржуваний вирок в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов`язує суд дослідити усі докази у провадженні (які відповідають вимогам ст.84 КПК України) та надати цим доказам відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчинені вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.4 ст. 407 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.4 ст.407 КК України ніким з учасників провадження не оспорюються, у зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 щодо обґрунтованості призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, судимості не зняті та не погашені в установленому законом порядку, раніше він звільнявся від відбування покарання з випробуванням, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило у нього готовності до самокерованої право слухняної поведінки в суспільстві, обвинувачений має місце реєстрації та проживання, характеризується за місцем проживання посередньо, розлучений, дітей на утриманні не має, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання, судом встановлено щире каяття та правдиві показання обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З врахуванням всіх обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, але не на максимальний строк.

Обставини, на які посилається захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, фактично були враховані судом першої інстанції та стали підставою для призначення ОСОБА_6 покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.407 КК України, у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімального.

З урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, а саме того, що останній раніше неодноразово судимий за аналогічні правопорушення, нове правопорушення вчинив наступного дня після ухвалення вироку Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 20 травня 2021 року щодо нього за ч.4 ст. 407 КК України, яким його засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України, підстав для повторного застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не вбачається.

Обставини, про які зазначає захисник в апеляційній скарзі, а саме те, що обвинувачений на момент затримання проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України у військову званні «підполковник», під час проходженні військової служби брав участь у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та має відповідне посвідчення «Учасник бойових дій», на думку колегії суддів, вищезазначених висновків суду, не спростовують.

Також, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 має невідбуту частину покарання за попереднім вироком, суд обґрунтовано призначив остаточне покарання із застосуванням положень ч.1 ст.71 КК України, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року.

Крім того, відповідно до вимог ст. 54 КК України, суд обґрунтовано позбавив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військового звання «підполковник», оскільки останній вже втретє притягається до кримінальної відповідальності за військові кримінальні правопорушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України. Призначене судом першої інстанції покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.

З огляду на фактичні обставини провадження і відомості про особу обвинуваченого у сукупності, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання неможна вважати надто суворим.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.404-405,407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2021 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді:

ОСОБА_2                         ОСОБА_3 ОСОБА_4