справа № 399/27/22

провадження № 2/399/76/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2022 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Шульженко В. В.,

при секретарі судового засідання Аксьонової К.С.,

за участі представника відповідача, адвоката Супруна Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (справа № 399/27/22),-

встановив:

В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в якому просить ухвалити рішення, яким розірвати шлюб укладений між сторонами у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №974. Після розірвання шлюбу позивач просить залишити за нею прізвище " ОСОБА_3 ".

Позовну заяву обгрунтовано тим, що 22.08.2001 року сторони зареєстрували шлюб у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №974.

Від даного шлюбу сторони мають спільних дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначає у позові, що на даний час діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на повному її матеріальному утриманні та проживають разом з нею.

Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначає є ті обставини, що останні роки між сторонами втрачено почуття кохання та поваги один до одного, відсутнє взаєморозуміння, відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя. Деякий час позивач намагалася зберегти сім`ю, але конфліктні ситуації відбувалися все частіше та агресивніше, і тому вона прийшла до висновку, що їх сім`ю немає підстав зберігати. На протязі останнього року подружні стосунки зовсім припинилися. Сторони спільного господарства не ведуть та спори, щодо майна відсутні.

Також, у позові позивач повідомила, що вона пропонувала ОСОБА_2 добровільно розірвати шлюб в органах реєстрації актів цивільного стану. Проте, звертатися до органів реєстрації актів цивільного стану відповідач відмовився. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вимушена звертатися до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу.

Ухвалою суду від 21.01.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) учасників справи.

21.03.2022 року від представника відповідача, адвоката Супруна Л.В. надійшла заява про надання строку для примирення подружжя.

Ухвалою суду від 21.03.2022 року постановлено судове засідання з розгляду цивільної справи за вказаним позовом відкласти на 05.04.2022 року на 9:00 годину з викликом позивача в судове засідання для дачі особистих пояснень.

Ухвалою суду від 05.04.2022 року у задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Супруна Л.В. про надання строку для примирення подружжя, відмовлено.

05.04.2022 року позивач в судове засідання не з`явилася, однак направила на електронну пошту суду заяву в якій зазначила, що в провадженні суду знаходиться вказана цивільна справа. Ухвалою суду від 21.03.2022 року судове засідання відкладено з викликом позивача. 24.02.2022 року на всій території України був введений воєнний стан. Повідомляє суд, що 09.03.2022 року вона разом із доньками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поїхали до країни Польщі та надає відповідно докази цього. Також у даній заяві зазначає, що у зв`язку з цим вона не зможе прибути до суду для участі у судовому засіданні по цій справі, а тому просить судове засідання по справі призначене на 05.04.2022 року розглядати без її участі. Також зазначає, що заява відповідача про надання строку на примирення не підлягає задоволенню, оскільки збереження їх сім`ї є неможливим. Свої позовні вимоги про розірвання шлюбу укладеного між нею та відповідачем по справі підтримує та просить їх задовольнити, про що також зазначає у даній заяві. Посилаючись на ст. 111, 56 СК України позивач зазначає, що з відповідачем протягом тривалого часу не проживають, у зв`язку з чим сімейні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведуть, розірвання шлюбу є її волевиявленням, а будь-яке примушування до шлюбу, до проживання разом з відповідачем, не передбачено Законом і, зокрема ст. 56 СК України, дії, які б свідчили про можливість досягнення між нами примирення та збереження шлюбу, в тому числі під час перебування справи про розірвання шлюбу в провадженні суду - не вчинялися, порозуміння між ними не досягнуто, а тому, вважає, що надання строку на примирення буде суперечити її інтересам та моральним засадам суспільства, а відтак просила відмовити відповідачу в задоволенні заяви про надання строку на примирення. Свої позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримує повністю та просить їх задовольнити.

05.04.2022 року відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, однак направив в судове засідання свого представника, адвоката Супруна Л.В., який в судовому засіданні зазначив, що відповідач заперечує проти позову та не визнає його. Вважає, що дружина підпала під вплив рідних дружини, та вважав, що в їх спільних інтересах збереження сім`ї. А тому, задля збереження сім`ї просив відмовити у позові, впевнений, що дружина передумає і вони продовжать проживати разом.

Розгляд справи здійснюється на підставі ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, відповідачем відзив не подано, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

22.08.2001 року між сторонами був укладений шлюб, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №974, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 видане 17.12.2021 року.

Від даного шлюбу сторони мають спільних дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 видане 04.11.2013 року), доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 видане 15.05.2006 року) та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 видане 30.09.2003 року).

Судом встановлено, що на теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, спільного господарства не ведуть, спір щодо майна подружжя відсутній, позивач не бажає зберігати шлюб та наполягає на його розірванні з підстав, що зазначені у позовній заяві, розірвання шлюбу з відповідачем є волевиявленням позивача. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, що має істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Як вбачається з ч.2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 ст.115 Сімейного кодексу України визначено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористалася даним правом та звернувся до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, що має істотне значення.

Згідно з ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 992,40 грн., що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 113, 141, 247, 258, 263 - 265, 273 ЦПК України, суд ,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 22.08.2001 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №974.

Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище - « ОСОБА_3 ».

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 п.5 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного перебування: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено 15.04.2022 року.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області В.В. Шульженко