ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 р. | № 04-05-02/1467 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ( головуючого ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну скаргу | Виробничо-комерційної фірми “Резон” |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.01.2006 року |
у справі за позовом | Виробничо-комерційної фірми “Резон” |
до | Черкаського державного заводу хімічних реактивів, Закритого акціонерного товариства “Черкасизалізобетон”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасизалізобетонбуд”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Старт”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-торговельна компанія “Техінформ” |
про | визнання недійсними договорів та права власності на приміщення і вилучення приміщення |
УСТАНОВИВ:
У травні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до відповідача –Черкаського державного заводу хімічних реактивів про визнання права власності на вбудовано-прибудоване приміщення магазину у 3-ій блок-секції будинку № 352 по бул.Шевченка в м.Черкаси, посилаючись на те, що зазначене приміщення збудовано на оплачені ним грошові кошти на підставі договору від 17.07.1995 року про дольову участь у будівництві, укладеного з відповідачем.
Ухвалою місцевого господарського суду від 07.05.2004 року до участі в справі було залучено відповідачем ЗАТ “Черкасизалізобетон”.
Під час нового розгляду справи позивач уточнив і доповнив заявлені вимоги та просив визнати право власності на приміщення магазину № 3 площею 105,8 кв.м і вилучити ці приміщення з чужого незаконного володіння у відповідача - ТзОВ ПТК “Техінформ” та визнати недійсними: договір інвестування будівництва житлового будинку від 16.01.2003 року, укладеного між ЗАТ “Черкасизалізобетон” і ТзОВ “Черкасизалізобетонбуд”, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину №3 від 20.09.2004 року, укладеного між ТзОВ “Черкасизалізобетонбуд” і ТзОВ “Агро-Старт”, договір купівлі-продажу магазину № 3 від 01.11.2004 року, укладеного між ТзОВ “Агро-Старт” і ТзОВ ПТК “Техінформ” у зв’язку з укладенням цих договорів щодо об’єкта нерухомості, який мав бути переданий йому у власність на підставі договору про дольову участь у будівництві від 17.07.1995 року.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.11.2005 року у позові відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.01.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та позов задовольнити.
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і Черкаським заводом хімічних реактивів було укладено договір від 17.07.1995 року про дольову участь у будівництві, за умовами якого останній зобов’язався після завершення будівництва 3-ої секції житлового будинку по бул.Шевченка,352 в м.Черкаси та введення його в експлуатацію виділити позивачу в цій секції приміщення під магазин загальною площею 108 кв.м, а позивач зобов’язався оплатити вартість витрат на знесення домоволодіння з ділянки забудови і вартість загальної площі приміщення.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов’язання за зазначеним договором виконав.
Рішенням Черкаського міськвиконкому від 23.02.2000 року № 110 функції замовника на завершення будівництва житлового будинку, в якому знаходиться спірне приміщення, було передано ЗАТ “Черкасизалізобетон” за згодою Черкаського державного заводу хімічних реактивів.
Рішенням Черкаського міськвиконкому від 16.12.2003 року № 1411 затверджено акт державної комісії від 30.10.2003 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта –двох 12-поверхових блок-секцій з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів 8-секційного житлового будинку по бул.Шевченка, 352 в м.Черкаси та надання дозволу на введення в експлуатацію закінченого будівництвом вказаного об’єкта.
За договором інвестування будівництва будинку від 16.01.2003 року, укладеного між ЗАТ “Черкасизалізобетон” і ТзОВ “Черкасизалізобетонбуд”, у зазначеному будинку останньому було передано у власність приміщення магазину № 3 загальною площею 115,6 кв.м
Згідно свідоцтва про право власності від 26.08.2004 року, виданого на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради № 1162 від 19.08.2004 року, власником зазначеного приміщення є ТзОВ “Черкасизалізобетонбуд”, право власності якого зареєстровано 17.09.2004 року.
За договором купівлі-продажу від 12.09.2004 року ТзОВ “Черкасизалізобетонбуд” продало вказаний об’єкт нерухомості ТзОВ “Агро-Старт”, право власності якого було зареєстровано 21.09.2004 року.
За договором купівлі-продажу від 01.11.2004 року ТзОВ “Агро-Старт” продало приміщення магазину № 3 загальною площею 115,6 кв.м ТзОВ “Промислово-торговельна компанія “Техінформ”, право власності якого на цей об’єкт нерухомості зареєстровано 17.11.2004 року.
Предметом даного судового спору є вимоги позивача до відповідача - ТзОВ “Промислово-торговельна компанія “Техінформ” про визнання права власності на приміщення магазину № 3 площею 105,8 кв.м і витребування цього приміщення із чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів купівлі-продажу і договору на інвестування будівництва щодо відчуження зазначеного об’єкта нерухомості у зв’язку з належністю йому спірного приміщення з підстав договору від 17.07.1995 року про дольову участь у будівництві, укладеного з Черкаським державним заводом хімічних реактивів.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не наведено та не доведено наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
До того ж, суди обох інстанцій правильно виходили з того, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст.145 ЦК УРСР або ст.388 ЦК України.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився і апеляційний господарський суд, про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог й обгрунтовано відмовив у позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, касаційний суд не знаходить підстав для скасування ухвалених у даній справі судових рішень, які є законними, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга – без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми “Резон” залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.01.2006 року –без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук