№2-а-429/09р.

ПОСТАНОВА

                                                                      іменем   України

27  лютого  2009 року                                  Бершадський районний суд

                              Вінницької області

В складі головуючого                              судді                       Гуцола В.І.

при секретарі                                  Терлецькій О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Бершадь адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бершадської райдержадміністрації про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої грошової допомоги,

встановив:

В червні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Бершадської райдержадміністрації про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої грошової допомоги з тих підстав, що як стверджує, на неї розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту», вона є  учасником війни,  про що свідчить відповідне посвідчення і має право на отримання щорічної до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги.

Незважаючи на це та без урахування розмірів мінімальних  пенсій, які встановлювались на    2004-2006  роки, відповідач з посиланням на Закони України «Про державний бюджет» на відповідні роки зазначені допомоги за  2004,  2005  та  2006   роки виплачував в різних розмірах за кожен рік.

Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ розмір мінімальної пенсії за віком в 2004 році визначений - 92.45 грн., Законом України від 23.12.2004 року № 2291-ІУ «Про внесення змін до Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Законом  України від 25.03.2005 року № 2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» мінімальна пенсія за віком у 2005 році встановлена у розмірі 332 грн. Відповідно до Закону України від 20.12.2005 року № 3235-ІУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у 2006 році мінімальна пенсія за віком складала: з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року – 350 грн., з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року – 359 грн. та з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року – 366 грн., 3 01.01.2007 року - 410 грн.

Таким чином позивач вважає, що недоплачена сума щорічної разової грошової допомоги, як учаснику війни за період 2004-2006 років становить      2250 грн. 35 коп.                               .

     У зв’язку з цим позивач просить визнати дії відповідача по недоплаті разової грошової допомоги в передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправними та стягнути з відповідача  на  її  користь недоплачену частину цієї допомоги за  2004-2006    роки.  

Позивач в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач в судове засідання не  з'явився, надавши суду заяву про слухання справи у відсутності його представника та заперечення на позовну заяву. Відповідно до цих заперечень, відповідач стверджує, що разові грошові допомоги  були виплачені позивачу у розмірах відповідно до чинного законодавства. Розміри грошової допомоги окремим категоріям пільговиків визначаються Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, а не для визначення розміру грошових допомог чи інших виплат. В рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року, яким визнані неконституційними положення Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік" не вказано про преюдиційність цього рішення. Також вказано, що статтею 77 Закону України "Про держаний бюджет на 2006 рік" та статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинена. Крім того зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову на цій підставі.

У відповідності до ч.3 ст.122 КАС України,  враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі про розгляд справи у їх відсутність, суд ухвалив проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши всі матеріали справи та оцінивши всі докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що позов  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Згідно наданої відповідачем довідки, щорічна разова грошова допомога до 5 травня позивачу виплачувалась 2004, 2005,206 року в слідуючих розмірах: в 2004 році – взагалі не виплачувалась; в 2005 році -50 грн.; в 2006 році - 50 грн.                                                                                

 Позивач є    учасником війни,  про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 управління праці та соціального захисту Бершадської райдержадміністрації.

 Відповідно до ст. 13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту»  позивач має право на отримання   до 5 травня кожного року року  разової  грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

 На протязі 1995-2007 років в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неодноразово вносилися зміни, неодноразово  дія певних статей цього Закону призупинялась Законами України «Про державний бюджет України». У зв’язку із зупиненням дії статей, котрі визначали розмір разової грошової допомоги до 5 травня, Законами України «Про державний бюджет України» встановлювались певні розміри щорічної разової грошової допомоги на відповідні роки.

 Тобто, у 2004-2006 роках дії статей Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» взагалі не передбачалась виплата щорічної грошової допомоги, оскільки  ці виплати були зупинені Законами України «Про Державний бюджет»  на ці роки.

 Отже виплата щорічної грошової допомоги, як і її розмір, який підлягав виплаті позивачу, було встановлено не Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а Законами України «Про Державний бюджет України» на 2004-2006 роки.  Отримання позивачем щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених Законами України  «Про Державний бюджет України» підтверджується наданими доказами та ніким не заперечується. Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом  про Державний бюджет України  визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

 Згідно п.п. 3,4 ст. 22 Бюджетного Кодексу України управління праці та соціального захисту населення, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий  бюджет.Статтею 23 Бюджетного Кодексу України передбачено, що управління праці та соціального захисту населення може здійснювати з бюджету будь-які  бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

Відповідачем у 2005 та 2006 роках щорічна разова грошова допомога була виплачена позивачу в повному обсязі в межах сум, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України»  на відповідні роки.

  У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 1.12.2004 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст. 44 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік», згідно з п. З цього рішення визнані неконституційними положення втрачають чинність з дня ухваленням Конституційним Судом рішення. Згідно зі ст..74 Закону України «Про Конституційний Суд України» суд може вказати на преюдиціальність свого рішення. Такого в рішенні від 1.12.2004 р. немає.

Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 1 вересня 2005 року. До набрання чинності зазначеного Кодексу позивач мав би звертатися до суду за правилами Глави 31-А Цивільно-процесуального Кодексу України (в ред.1963 р.), статтею 248-5 якого передбачено двомісячний строк звернення до суду з моменту встановлення порушеного права.

Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  річний строк, який встановлено з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто позивач  повинен був звернутися до суду на протязі року після недоотримання разової допомоги в повному обсязі – до 5 травня наступного року.

У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  Таким чином з урахуванням того, що відповідач наполягає на застосуванні ст.100 КАС України з підстав, наведених в ст. 99 КАС України, суд  відмовляє в задоволенні позовних вимог за період з 2004 по 2006 роки. Також суд вважає, що відповідач, здійснюючи виплату щорічної разової грошової допомоги в  2005 та 2006 роках у відповідності до розмірів, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України"  на ці роки, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючими на час здійснення виплат Законами України.

 Положення ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо виплати разової щорічної грошової допомоги не діяли протягом  2005, 2006 років у зв'язку із змінами, внесеними у зазначений Закон Законами України "Про Державний бюджет України" на 2004-2006 роки, тому суд дійшов до висновку про правильне застосування відповідачем норм матеріального права. З урахуванням наведеного, суд вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено. Відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючими Законами України.

               На підставі наведеного, ч.2 ст.95 Конституції України, п.п.3, 4 ст. 22, ст. 23 Бюджетного Кодексу України, ч.2 ст. 99, ст.ст. 10, 11, 71, 90, 100, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254, 255, 257 КАС України,   суд,

                                                п  о с т а н о в и в :

          В задоволенні позову ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправними дій та стягнення недоплаченої грошової допомоги відмовити повністю.

        Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області  шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України шляхом подання апеляційної скарги в строк, передбачений для подання заяви про апеляційне оскарження.

      Відповідно до ст.. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку  подання заяви про апеляційне оскарження . Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова  набирає сили після закінчення цього строку.

    У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

   Повний текст постанови виготовлено     27.02.2009 року.

                                                      СУДДЯ