ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

УСТАНОВИВ:

У січні 2006 року  позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 35879,73 грн., 3% річних в сумі 695,96 грн. та пені в  сумі 4407,80 грн., посилаючись на те, що останній неналежним чином виконав зобов'язання за договором НОМЕР_1  з поставки оплаченої продукції.

Рішенням господарського суду м.Києва  від 09.03.2006 року позов задоволено частково та  стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість  в сумі 35879,73 грн. і пеню в сумі 3264,54 грн., а в решті позову відмовлено.

В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не переглядалося.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що  судом порушено  норми матеріального  та  процесуального права, і тому просить прийняте ним рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника  відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, суд вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір НОМЕР_1, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити м'ясопродукцію, а позивач зобов'язався  здійснити за неї оплату. 

Додатком № 01 до зазначеного договору від 24.02.2005 року  сторони встановили, що позивач здійснює попередню оплату 100% вартості продукції, а відповідач поставляє м'ясопродукцію загальною вартістю 124250 грн. у термін до 04.03.2005 року. На виконання вказаних умов договору позивачем була здійснена оплата відповідачу 28.02.2005 року  та 01.03.2005 року  на суму 124250 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення  з відповідача заборгованості, 3% річних і пені у зв'язку з неналежним  виконанням зобов'язання  за договором  з поставки оплаченої м'ясопродукції.

Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед  Законом і  судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4² (рівність перед законом і судом) та 4³ (змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України після прийняття позовної заяви зобов'язаний винести і надіслати їх ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

За вимогами пункту другого частини другої статті 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України  розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду касаційним судом.

Згідно пункту 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року, ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення, яке з відміткою про вручення адресатові  залучається до матеріалів справи. А факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням  встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою і  конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Проте, порушивши провадження в справі та призначивши її розгляд на 02.02.2006 року  ухвалою від 13.01.2006 року, суд першої інстанції відкладав розгляд справи на  16.02.2006  року  ухвалою від 02.02.2006 року  і на 09.03.2006 року ухвалою від 16.02.2006 року  та прийняв оскаржене судове рішення за відсутності відповідача, обмежившись вказівкою на неодноразове нез'явлення відповідача в судове засідання.

У матеріалах справи відсутні докази про вручення відповідачу ухвали місцевого господарського суду  від 13.01.2006 року  та наступних судових ухвал про відкладення розгляду справи.

У той же час,  судом не було встановлено обставин спору щодо обсягу  недопоставленої відповідачем продукції, оскільки висновок суду про цей обсяг в сумі 35879,73 грн. грунтується  на даних, наведених позивачем, без врахування та дослідження даних, наведених відповідачем.

Разом з цим, місцевий господарський суд, задовольнивши позов про стягнення з відповідача заборгованості, не з'ясував правових підстав  цих вимог і не навів таких підстав  у прийнятому рішенні, обмежившись посиланням на загальні умови виконання зобов'язання.

Водночас, судом не було з'ясовано правову природу укладеного між сторонами договору та не наведено  норм матеріального  права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і як наслідок, не встановлено дійсних прав та обов'язків сторін.

За таких обставин, оскаржене  судове рішення  не можна  визнати законним й обгрунтованим, і тому воно  підлягає  скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір  з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю  “Власвіт” задовольнити.

Рішення господарського суду м.Києва  від 09.03.2006 року  скасувати, і справу № 26/6 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий                                                                               В.Перепічай                                                              

Судді                                                                                                     І.Вовк

                                                                                         П.Гончарук