12.04.2022

                                                                        Справа № 946/1865/20

Провадження 1-кп/522/967/22

УХВАЛА

в порядку ст. 331 КПК України

12 квітня 2022 року                                        м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді                        - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання        - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кілія, Одеської обл., громадянин України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ст. 395 КК України.

Учасники процесу:

прокурор                                - ОСОБА_4 ,

обвинувачений                        - ОСОБА_3 ,

захисник                                - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться об`єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ст. 395 КК України.

Захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов`язання, з тих підстав, що обвинувачений протягом тривалого часу перебуває під вартою, та приймаючи до уваги загальновідомий факт того, що на території України введено воєнний стан, ОСОБА_3 бажає бути корисним державі Україна, готовий приймати участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Обвинувачений ОСОБА_3 , підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечував проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно обвинувальних актів ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ст. 395 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п.9 листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», виключно (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладеним на нього процесуальних обов`язків.

Крім цього, вищезазначений лист ВССУ посилається на правову позицію ЄСПЛ в рішенні у справі « Харченко проти України». Відповідно до п.71 якого практика тримання обвинувачених під вартою виключно на підставі того, що обвинувальний висновок подано до суду першої інстанції, є порушенням пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та є несумісною з принципом юридичної визначеності та принципом захисту від свавілля, принципу верховенства права. Що відображено у рішенні ЄСПЛ у справі «Єлоєв проти України» ( 974_433) ( Yeloyev v. Ukraine), №17283/02, п.50, від 06 листопада 2008 року).

Також практика ЄСПЛ встановлює, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення обвинуваченим тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але при цьому, Суд неодноразово зазначив, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою ( рішення у справі « Єчус проти Литви»).

У своїх рішеннях ЄСПЛ також звертає увагу на те, що тяжкість злочину, вчиненого обвинуваченим та ризик його ухилення від слідства чи суду залишається єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення. Проте згідно з п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому прокурор у своєму клопотанні має навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою, які мають бути чітко сформульовані ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1998 року у справі « І.А. проти Франції).

На цей час не встановлено виняткових обставин, які б виправдовували подальше обмеження права обвинуваченого на життя та свідчили б про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

При зміні міри запобіжного заходу ОСОБА_3 , суд враховує, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні йому міри запобіжного заходу, на теперішній час значно зменшилися.

Вирішуючи питання про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим; вік та стан його здоров`я ; міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання; майновий стан; наявність судимостей.

В той же час, обрання виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та в умовах військового стану, зважаючи на специфіку кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується і на тривалість фактичного обмеження особи від суспільства, на думку суду є недоцільним.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 має постійне місце проживання, протягом тривалого часу перебуває під вартою.

При цьому, метою застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання, є запобігання спробам переховуватися від суду.

Вважаю, що захисником, під час розгляду клопотання, надано достатньо доказів, для зміни обвинуваченому ОСОБА_3 міри запобіжного заходу з покладенням на нього процесуальних обов`язків передбачених ст. 194 КПК України.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи всі встановлені обставини, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду.

Також суд враховує думку захисника ОСОБА_5 , якій зазначив, що вразі зміни міри запобіжного заходу ОСОБА_3 , з тримання під вартою на більш м`яку, він не заперечує проти перерахування застави внесеної 11.04.2022 року за ОСОБА_3 у розмір 70000 грн., на спеціальний розрахунковий рахунок Національного банку України для цілей оборони України.

Відповідно до ч.11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181-183, 193-194, 196-197, 331, 372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, строком до 12.06.2022 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за кожною вимогою у розумні строки;

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконання особистого зобов`язання здійснює – прокурор.

Заставу внесену 11.04.2022 року, як запобіжний захід, на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 ОСОБА_5 у розмірі 70000 грн. (сімдесят тисяч) за ОСОБА_3 , відповідно квитанції №9 від 11.04.2022 на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача – 26302945, банк отримувача: 820172– перерахувати на спеціальний розрахунковий рахунок Національного банку України для цілей оборони України.

Копію ухвали направити до ТУ ДСА в Одеській області та ДУ "Одеський слідчий ізолятор» МЮ України – для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: