ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
14.02.07 Справа№ 5/3277-19/422А
Господарський суд Львівської області в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у відкритому судовому засіданні в м.Львові
розглянуши матеріали позову | Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Мостиському районі Львівської області |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) „Галичина” |
до | Приватного підприємства (надалі ПП) „Домініка” |
про | визнання недійсним господарського зобов‘язання та застосування наслідків передбачених ч.1 ст.208 ГК України |
з участю представників сторін:
представника позивача –ххххх - головний державний податковий інспектор (довіреність №3990/10 від 12.10.06 року);
представника відповідача ТзОВ „Галичина” –хххххх- юрисконсульт (довіреність №91 від 14.12.2006 року),
В С Т А Н О В И В :
що ДПІ у Мостиському районі Львівської області звернулася до господарського суду з позовом до ТзОВ „Галичина” та до ПП „Домініка” про визнання недійсним договору.
Заявою про уточнення позовних вимог за №86/9/10 від 10.01.2007 року, позивачем змінено підставу позову та у зв‘язку із зміною підстави позову, позивач відмовився від застосування наслідків передбачених ч.1 ст.208 ГК України.
Уточненими підставами позову є те, що вчинення право чинів від імені ПП „Домініка” особою, яка не є представником цього підприємства є порушенням ст.ст. 92 та 237 ЦК України, тому господарське зобов‘язання, що виникло на підставі договору №01-04/04 від 01.04.2004 року не відповідає вимогам закону.
Представник відповідача –товариства проти позову заперечує та вважає, що наведені в позовній заяві та в уточненні до неї не можуть свідчити про те, що оспорене господарське зобов‘язання суперечить закону.
Відповідач ПП „Домініка”, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, хоча повідомлялось за юридичною адресою наявною в матеріалах справи.
За викладених обставин, суд, беручи до уваги строки розгляду адміністративної справи –ч.1 ст.122 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних доказів, без участі представника відповідача –приватного підприємства, як передбачено ч.2 ст.128 КАС України.
Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
За результатами виїзної планової перевірки ТзОВ „Галичина” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.12.2005 року ДПІ у Мостиському районі Львівської області складено акт за №24/23/19174234 від 07.06.2006 року.
В згаданому акті перевірки, встановлено, що 01.04.2004 року, між ПП „Домініка” (виконавець) та ТзОВ „Галичина” (замовник) укладено договір за №01-04/04, згідно якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе встановлення віконно-дверних конструкцій на об‘єкт замовника.
На підтвердження виконання робіт в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт №1/Рм від 30.04.2004 року.
Окрім того, ПП „Домініка” було виписано податкову накладну за №28 від 30.04.2004 року.
Орган державної податкової служби, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати даний договір недійсний у відповідності до вимог ст.ст. 92 та 237 ЦК України, оскільки, такий підписаний від імені ПП „Домініка” не уповноваженою особою.
При цьому, доказами в підтвердження таких обставин позивачем представлено пояснення від 28.01.2004 року Скрикері В.В., який згідно Довідки Головного управління статистики у Луганській області від 27.11.2006 року №13-48/2893 є керівником ПП „Домініка”.
Також, в матеріалах справи наявні протоколи допиту свідка Скрекері В.В. від 11.02.2004 року, від 12.02.2004 року, від 13.02.2004 року у кримінальній справі за №18-00175.
При цьому суд звертає увагу на те, що у відповідності до вимог ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, пояснення свідка в кримінальній справі, зафіксовані в протоколі допиту, не можуть бути тими засобами доказування, які підтверджують факт підписання згаданого договору іншою особою.
Окрім того, у відповідності до вимог ч.2 ст.241 ЦК України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов‘язки з моменту вчинення цього правочину.
Таким чином, враховуючи те, що ПП „Домініка” не зверталося до ТзОВ „Галичина” з жодними претензіями щодо даного договору, суд розцінює таку поведінку підприємства, як схвалення такого правочину.
Окрім того, суд не може залишити поза увагою обставини наявності повноважень позивача щодо звернення до суду із згаданим позовом.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено п.8 ст.3 КАС України, позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду
Згідно п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу” державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Отже, податкова інспекція зазначеним законом наділена повноваженнями звертатись до суду з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Цивільний кодекс України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В ч.2 ст. 207 ЦК України зазначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, як вбачається з вищенаведеного, ст.216 ЦК України не передбачено такого наслідку недійсності правочину як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою.
За таких обставин, господарський суд звертає увагу на те, що податкова інспекція обґрунтовує позовні вимоги ч.2 ст. 207 ЦК України, що суперечить її повноваженням зазначеним у п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу”.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позов, з врахуванням уточнень до позовної заяви, не підлягає до задоволення, оскільки суб‘єкт владних повноважень –орган державної податкової служби, не наділений такими функціями як звертатись до суду з позовом про визнання недійсними господарських зобов‘язань у зв‘язку з невідповідністю їх закону, а також і з тих підстав, що органом державної податкової служби не доведено обставин невідповідності оспореного зобов‘язання закону.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частини 5, судові витрати не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мартинюк В.Я.