ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2022 року м. Чернівці Справа № 727/5209/20

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,

секретар: Собчук І.Ю.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Соловйова Євгенія Анатоліївна,

при розгляді справи за апеляційними скаргами ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Смотрицького В.Г., дата складання повного тексту рішення 30 грудня 2021 року, та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Смотрицького В.Г., дата складання повного тексту додаткового рішення 14 січня 2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності договору довічного утримання, повернення майна у стан, який існував до укладення правочину, шляхом скасування державної реєстрації права власності та їх обтяжень на нерухоме майно, в подальшому подав до суду позовну заяву в новій редакції.

В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7 , якому належала на праві власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Після смерті батька позивачу стало відомо, що власником квартири стала ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 12.03.2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соловйовою Є.А.

Провадження №22-ц/822/251, 260/22

Вважав, що договір довічного утримання є нікчемним на підставі ст.ст.215, 216, 236 та 228 ЦК України, оскільки його було укладено із застосуванням Звіту про незалежну оцінку майна, відповідно до якого оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 без урахування ПДВ становить 33 083 грн. Вказана ціна в подальшому записана в договорі та є його істотною умовою.

Вказує, що оцінка майна, яка є істотною умовою договору, має вчинятись відповідно до Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ №1442 від 28.10.2004 року, з урахуванням вимог Національного стандарту №1, затвердженого постановою КМУ №1440 від 10.09.2003 року, яким визначено загальні засади.

Відповідно до п.50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Згідно із ст.11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для її проведення.

Наголошує, що суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_8 перебуває та проводить свою діяльність у м. Харків, однак у Звіті про незалежну оцінку майна, ідентифікатор за базою ФДМУ 2736743_05032018_180305-111, немає жодних доказів проведення особистого огляду суб`єктом оціночної діяльності об`єкта оцінки. Об`єкт оцінений у 33083 грн, в той час, як реальна ринкова вартість квартири складала 872 632 грн, а інвентаризаційна вартість становила 209 001 грн.

Зниження вартості об`єкта напряму впливає на суму податку на доходи фізичних осіб, що є наслідком недоотримання коштів у бюджет держави.

Також, позивач вказував, що укладений договір довічного утримання від 12.03.2018 року є недійсним в силу закону, тобто нікчемним правочином, який не потягнув за собою правомірних правових наслідків, оскільки був вчинений не в рамках позитивного правового поля, тому відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру, що належала ОСОБА_7 .

На підставі наведеного просив застосувати наслідки нікчемності договору довічного утримання, реєстраційний №1080 від 12.03.2018 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соловйовою Є.А., повернути майно у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації права власності та їх обтяжень на нерухоме майно: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м, житловою площею 27,5 кв.м, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_4 про стягнення витрат за надану правничу допомогу відмовлено.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Соловйової Є.А. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 5500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного нотаріуса Соловйової Є.А. витрати на правничу допомогу в сумі 3500 грн, в задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Посилається на його незаконність та необґрунтованість, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Наводить обставини, викладені в позовній заяві, та посилається на норми статей 203, 204, 215, 216, 228, 236, 626, 628,638, 744, 748 ЦК України.

Вказує, що спірний об`єкт (квартиру) оцінено за заниженою ціною без огляду суб`єктом оцінки, а тому не міг бути використаним при посвідчені оскаржуваного договору довічного утримання, так як договір довічного утримання за своєю правовою природою є відчуженням нерухомого майна.

Крім іншого, вважає, що спірний правочин в силу ст.228 ЦК України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Соловйової Є.А., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 34 331,69 грн та на користь приватного нотаріуса Соловйової Є.А. понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 22 830,80 грн.

В обґрунтування скарги вказує, що суд дійшов помилкового висновку про зменшення розміру понесених сторонами витрат, не взяв до уваги тривалість розгляду справи протягом 1 року 6 міс, оскільки розмір витрат, які просили стягнути сторони, відповідає вимогам ст.137 ЦПК України, а саме критеріям співмірності, необхідності, кількості складених процесуальних документів та проведеної роботи адвокатом.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_9 просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2021 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вказує, що оцінка квартири не є істотною умовою договору довічного утримання, а тому вважати оскаржуваний договір довічного утримання нікчемним відсутні підстави.

Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про долучення до матеріалів справи звіт про надані послуги у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, копію квитанції до прибуткового касового ордеру та на підставі наведеного просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 133,33 грн.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Соловйової Є.А., підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону відповідає у повній мірі.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що факт не підписання оцінювачем ОСОБА_8 висновку не є порушенням публічного порядку, оскільки оцінка квартири не є істотною умовою договору довічного утримання.

Крім того, в п.13 договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, вони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови договору.

За наведеного, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності підстав для застосування наслідків нікчемності договору довічного утримання, у зв`язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.10).

12.03.2018 року між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), який посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соловйовою Є.А. та зареєстрований в реєстрі під №1081.

Відповідно до п.1 Договору відчужувач передав у власність, а набувач прийняла у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м, житловою площею 27,5 кв.м, взамін чого набувач зобов`язалася забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах, встановлених даним договором.

Згідно з п.7 Договору сторони оцінюють відчужувану квартиру в 33083 грн. Ринкова вартість квартири складає 33 083 грн.

В пункті 13 Договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними без будь-якого (т.1 а.с.23-24).

Згідно висновку про вартість майна ТОВ «Мегаполіс і партнери», ідентифікатор за базою 2736743_05032018_180305-111, оціночна вартість спірної квартири станом на 05.03.2018 року становила 33083 грн (т.1 а.с.166).

Спір між сторонами виникає щодо наявності чи відсутності підстав нікчемності договору у зв`язку із неправомірним заниженням вартості оцінки спірної квартири, яка зазначена в звіті про незалежну оцінку майна та самому Договорі.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ст.745 ЦК України).

Частинами 1-2 ст.749 ЦК України визначено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов`язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Отже, змістом договору є перехід права власності від відчужувача до набувача, а також виникнення обов`язку у набувача утримувати (доглядати) відчужувача. Істотними умовами договору є: предмет та ціна. Для цього виду договору строк не належить до істотних умов, тому що визначається тривалістю життя відчужувача майна. Зазначений договір має ознаку триваючого, оскільки зберігає силу до моменту смерті відчужувача і вимагає систематичного виконання набувачем своїх обов`язків.

Також цей договір є одностороннім, оскільки у відчужувача є лише право вимагати від набувача надання обумовленого договором матеріального забезпечення, а набувач несе лише обов`язок - надавати відчужувачеві матеріальне забезпечення.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням. З нотаріальною формою договору довічного утримання пов`язується момент виникнення права власності на майно у набувача. Водночас, нотаріус накладає заборону на відчуження набувачем майна до припинення дії договору.

Договір довічного утримання є відплатним. За цим договором набувач отримує у власність майно, вартість якого на момент укладення договору відома. Натомість вартісний вираз утримання, що буде надаватися набувачем відчужувачу за договором, не може бути точно відомим, визначеним, адже неможливо визначити строк дії договору. Тому з огляду на цю обставину договір довічного утримання відносять до алеаторних (ризикових) договорів. Також слід зауважити, що цьому договору притаманні ознаки фідуціарності, що виражені в особливому довірчому характері відносин сторін

Таким чином, ціна майна, яке передається від однієї особи до іншої, не є істотною умовою договору, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі на ст.228 ЦК України, яка визначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, є безпідставними, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, вказаною правовою нормою визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

У п.18 постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Встановлено, що належних та допустимих доказів на встановлення обставин, які б дозволили віднести оспорюваний позивачем договір до правочину, що порушує публічний порядок, суду не надано.

Той факт, що зазначена в спірному договорі ринкова вартість спірної квартири, що передавалася ОСОБА_7 у власність ОСОБА_2 , є нижчою, ніж була в реальності на час укладення договору, не є підставою для визнання правочину недійсним. Крім того, даний вид договору (довічного утримання) не є таким, що пов`язаний з вартістю квартири для його сторін, оскільки не створює обов`язку однієї сторони перед іншою передати кошти за перехід прав на нього, а зобов`язання регламентують обов`язком довічного утримання на умовах і межах, визначених самим Договором.

Крім того, ВП ВС у постанові від 04 червня 2019 року, справа №916/3156/17 погодилася з висновками КЦС ВС, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Також, ВВП ВС також погодилася з висновками, викладеними у постанові ВСУ від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах КЦС ВС від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Водночас ВП ВС звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивачем не доведено наявність існування обставин, які, відповідно до вимог ст.ст.228, 229, 233 ЦК України можуть бути підставою для визнання недійсним оспорюваного договору довічного утримання, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а його висновки про відмову в задоволенні позову є обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка.

В силу п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи додаткове рішення суду та задовольняючи частково клопотання представника відповідача та третьої особи ОСОБА_5 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірах 5500 грн на користь ОСОБА_2 та 3500 грн на користь приватного нотаріуса Соловйової Є.А. суд першої інстанції врахував клопотання представника позивача про зменшення судових витрат, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії їх реальності й розміру виходячи з конкретних обставин справи та її складності.

Із присудженим до відшкодування розміру витрат на правову допомогу колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ч.1 та 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

В силу ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин 3-4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною ч.5 ст.137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ВП ВС від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові ВС від 30 вересня 2020 року, справа №379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Звісно, даний перелік не є вичерпним.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами ВС у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати ВС у справі №922/445/19, викладені в постанові від 03 жовтня 2019 року, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підтвердження понесених судових витрат ОСОБА_2 було подано наступні докази: договір №73/18 про надання юридичної (правничої) допомоги від 17.04.2018 року (т.2 а.с.151-154); звіт (акт) про надання послуг у зв`язку із розглядом справи №727/5209/20 від 03.12.2021 року (т.2 а.с.155); квитанції до прибуткового касового ордера №02/12/1 від 03.12.2021 року про оплату 20600 грн та №21/07/1 від 08.12.2020 року про оплату 12531 грн (т.2 а.с.156); витяг з договору №73/18 про надання юридичної (правничої) допомоги від 17.04.2018 року (т.1 а.с.92); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку із переглядом справи на загальну суму 26 448,80 грн (т.1 а.с.101-102); ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СЕ №1017809 від 01.02.2022 року (т.1 а.с.241); уточнений звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №727/5209/20 від 22.12.2021 року з визначенням вартості години роботи адвоката 2400 грн, кількістю витраченого часу, видом правничої допомоги (23.07.20 підготовка та участь в судовому засіданні 19 хв; 24.07.20 ознайомлення з позовною заявою та підготовка відзиву 5 год; 20.10.20 підготовка та участь в судовому засіданні 25 хв; 03.11.20 підготовка та участь в судовому засіданні 35 хв; 12.11.20 підготовка та участь в судовому засіданні 5 хв; 08.12.20 підготовка та участь в судовому засіданні 14 хв; 05.01.21 підготовка та участь в судовому засіданні 15 хв; 01.02.21 підготовка відзиву на апеляційну скаргу 2 год; 12.03.21 підготовка та участь в судовому засіданні у ЧАС 16 хв; 27.04.21 підготовка заперечень на клопотання про долучення доказів та про витребування доказів 1 год; 03.06.21 підготовка та участь в судовому засіданні 10 хв; 04.06.21 підготовка та участь в судовому засіданні 16 хв; 05.07.21 підготовка та участь в судовому засіданні 01:03 год; 06.07.21 підготовка та участь в судовому засіданні 15 хв; 15.07.21 підготовка та участь в судовому засіданні 35 хв; 02.08.21 підготовка апеляційної скарги на ухвалу 2 год; 26.08.21 підготовка та участь в судовому засіданні у ЧАС 13 хв; 01.10.21 підготовка та участь в судовому засіданні 9 хв; 25.10.21 підготовка та участь в судовому засіданні 23 хв; 01.12.21 підготовка та участь в судовому засіданні 30 хв; 21.12.21 підготовка та участь в судовому засіданні 30 хв) на загальну суму 34 331,69 грн (т.2 а.с.185-186); квитанцію до прибуткового касового ордера №42/12/1 від 22.12.2021 року про оплату ОСОБА_2 1200 грн (т.2 а.с.187).

На підтвердження понесених судових витрат ОСОБА_6 було подано наступні документи: договір №135/18 про надання юридичної (правничої) допомоги від 15.08.2018 року (т.2 а.с.161-164); звіт (акт) про надані послуги від 06.12.2021 року витяг з договору №135/18 про надання юридичної (правничої) допомоги від 15.08.2018 року з визначенням вартості години роботи адвоката 2400 грн, кількістю витраченого часу, видом правничої допомоги на загальну суму 21 630 грн (т.2 а.с.165); квитанцію до прибуткового касового ордера №06/12/1 від 06.12.2021 року про оплату 21 630 грн (т.2 а.с.166); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧЦ №000122 (т.1 а.с.38); ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СЕ №1009264 від 17.07.2020 року (т.1 а.с.39); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку із переглядом справи на загальну суму 18 892 грн (т.1 а.с.45); уточнений звіт (акт) про надані послуги від 22.12.2021 року з визначенням вартості години роботи адвоката 2400 грн, кількістю витраченого часу, видом правничої допомоги (17.07.20 підготовка пояснень на позовну заяву 2 год; 22.07.20 підготовка клопотання про долучення доказів 15 хв; 23.07.20 підготовка та участь у судовому засіданні 19 хв; 06.10.20 підготовка заперечень на клопотання про витребування доказів 1 год; 20.10.20 підготовка та участь в судовому засіданні 25 хв; 03.11.20 підготовка та участь в судовому засіданні 35 хв; 12.11.20 підготовка та участь в судовому засіданні 5 хв; 08.12.20 підготовка та участь в судовому засіданні 14 хв; 05.01.21 підготовка та участь в судовому засіданні 15 хв; 12.03.21 підготовка та участь в судовому засіданні у ЧАС 16 хв; 03.06.21 підготовка та участь в судовому засіданні 10 хв; 04.06.21 підготовка та участь в судовому засіданні 16 хв; 05.07.21 підготовка та участь в судовому засіданні 01:03 год; 06.07.21 підготовка та участь в судовому засіданні 15 хв; 15.07.21 підготовка та участь в судовому засіданні 35 хв; 02.08.21 підготовка апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці 1 год; 26.08.21 підготовка та участь в судовому засіданні у ЧАС 13 хв; 01.10.21 підготовка та участь в судовому засіданні 9 хв; 25.10.21 підготовка та участь в судовому засіданні 23 хв; 01.12.21 підготовка та участь в судовому засіданні 30 хв; 21.12.21 підготовка та участь в судовому засіданні 30 хв) на загальну суму 22 830 грн (т.2 а.с.179-180); квитанцію до прибуткового касового ордера №43/12/1 від 22.12.2021 року про оплату ОСОБА_6 1200 грн (т.2 а.с.181).

Також, матеріали справи містять клопотання представника позивача - ОСОБА_4 про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу (т.2 а.с.193-196). Вказував, що витрати необґрунтовано завищені, в матеріалах справи містяться тільки дві квитанції про оплату по 1200 грн, а вказані суми понесених витрат є невиправданими, оскільки справа не складна, а практика з аналогічних спорів доступна в мережі інтернет, порушені критерії реальності та розумності.

Суд першої інстанції задовольняючи частково клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, які понесені ОСОБА_2 та приватним нотаріусом Соловйовою Є.А., вірно зазначив про наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок, на підтвердження яких суду були надані, зокрема документи, що свідчать про оплату вказаних послуг, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Зменшуючи розмір витрат судом першої інстанції було взято до уваги заявлений розмір правничої допомоги з врахуванням клопотання про його зменшення та зроблений висновок, що такі не відповідають критерію реальності та розумності, що послуги, які були надані ОСОБА_2 та приватному нотаріусу Соловйовій Є.А., є ідентичними, так як стосувалися одного й того ж предмету спору, вибудованої лінії захисту, видом послуг та часу витраченого на їх надання, а також те, що в провадженні суду вже перебувала справа за позовом ОСОБА_3 з приводу спірної квартири, де зазначені сторони приймали участь та інтереси ОСОБА_2 представляла ОСОБА_5 , у зв`язку з чим їй була відома суть спору, обставини укладення оскаржуваного договору довічного утримання, що, в свою чергу, полегшило виконання своїх професійних обов`язків адвокатом при наданні правничої допомоги.

Проте, оцінюючи обставини справи, її складність, тривалість розгляду в суді першої інстанції по суті спору, беручи до уваги результат розгляду справи і те, що заяви про стягнення витрат на правничу допомогу стосуються однієї справи і одного цивільно-правового спору, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 , оскільки суд не врахував, що сторона позивача зловживала процесуальними правами, вказана обставина встановлена самим судом та призвела до затягування розгляду справи. Крім того, право на відшкодування стороні понесених судових витрат має на меті стримуючий фактор від безпідставного сутяжництва, отже не може бути підставою для зменшення через спір про тотожній предмет з інших підстав та в іншому провадженні.

Так, 24 липня 2020 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Смотрицького В.Г. відмовлено (т.1 ас.51-52); 03.11.2020 року ОСОБА_1 повторно подано заяву про відвід судді Смотрицького В.Г. (т.1 а.с.148-154) у задоволенні якої відмовлено за безпідставністю ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.11.2020 року (т.1 а.с.175-176); 09.11.2020 року ОСОБА_1 втретє подано заяву про відвід судді Смотрицького В.Г. (т.1 а.с.177-183) та ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.112.2020 року зазначену заяву залишено без розгляду (т.1 а.с.189); 04.06.2021 року представник позивача - ОСОБА_4 подав четверту заяву про відвід судді Смотрицького В.Г. (т.2 а.с.30-46), яку ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.06.2021 року залишено без розгляду, визнано зловживання процесуальними правами з боку сторони позивача (т.2 а.с.66); 23.06.2021 року представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про відвід судді Смотрицького В.Г. (т.2 а.с.70-75) та ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.07.2021 року залишена без розгляду, визнано повторне зловживання процесуальними правами сторони позивача (т.2 а.с.76).

Зазначені клопотання розглядалися в судових засіданнях, а саме 23.07.2020 року з 09:56 год по 10:31 год; 22.12.2020 року з 13:24 год по 14:15 год; 08.06.2021 року з 15:53 по 16:12 год; 09.06.2021 року з 08:55 год по 09:06 год; 05.07.2021 року з 15:59 год по 16:52 год, що в сукупності зайняло 3 год часу * 2400 год = 7200 грн, що, в свою чергу, потягло збільшення тривалості розгляду справи і, як наслідок, здорожчання правничих послуг.

В силу ч.1 та ч.3 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За наведеного та з урахуванням того, що стороною позивача подавалися безпідставні клопотання про відвід головуючого судді у справи, колегія суддів вважає за необхідне змінити розмір стягнутих витрат визначених в додатковому рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року, які понесені відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою: приватним нотаріусом Соловйовою Є.А. на правничу допомогу та стягнути з позивача ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 9100 грн, на користь приватного нотаріуса Соловйової Є.А. витрати на правничу допомогу в розмірі 7100 грн.

Згідно ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч.4 ст.376 ЦПК України).

Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_5 подала клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 133,33 грн, що підтверджено наступними доказами: звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із переглядом справи №727/5209/20 від 24.02.2022 року із зазначенням виду правничої допомоги та витраченого часу, а саме підготовка апеляційної скарги на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.01.2022 року (т.2 а.с.205-209) - 2 год, ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 (т.2 а.с.214-226) та підготовка відзиву на неї (т.3 а.с.3-6) - 2 год, підготовка та участь у судовому засіданні 40 хв; квитанція до прибуткового касового ордера №24/02/2 від 24.02.2022 року про оплату ОСОБА_2 12 133,33 грн (т.3 а.с.8-10).

За відсутності заперечень з боку представника позивача щодо вартості вказаних послуг на правничу допомогу за участь в суді апеляційної інстанції оцінка їх співмірності, розумності й необхідності з ініціативи суду надаватися не може, отже є підставою для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2021 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2022 року в частині стягнутих витрат на правничу допомогу змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9100 (дев`ять тисяч сто) грн , на користь приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Соловйової Євгенії Анатоліївни 7100 (сім тисяч сто) грн.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції, розмірі 12 133 (дванадцять тисяч сто тридцять три) грн 33 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Лисак І.Н.

Судді: Височанська Н.К.

Литвинюк І.М.