ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

          

12.02.07                                                                                           Справа№ 5/3276-19/423А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                              Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                    Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

розглянувши справу за позовом

Державне підприємство (надалі ДП) „Бродовське лісове господарство”

до	Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Бродовському районі Львівської області

про	визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

з участю представників:

від позивача – ххххх –головний бухгалтер (довіреність №904 від 12.12.2006 року);

хххххх –аудитор (довіреність за №905 від 12.12.2006 року);

від відповідача – ххххх –старший державний податковий інспектор (довіреність за №5283/10-0 від 07.11.2006 року),

ВСТАНОВИВ:

що ДП „Бродівське лісове господарство” звернулося з позовом до господарського суду про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.11.2006 року за №0000992311/0/5393, за №0000022211/0/5396, за №0000032211/0/5395, прийнятих ДПІ у Бродовському районі Львівської області.

Підставами позову є  те, що у відповідності до вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не вважається заниження доходу в результаті продажу продукції на експорт за цінами меншими за її собівартість, а вважається заниження доходу тільки тоді, коли продаж продукції на експорт здійснюється за договірними цінами, але меншими за звичайні ціни на такі товар, що діяли на дату такого продажу, тому, як вважає позивач, орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 40904 грн. 00 коп. В позовній заяві також зазначається, що у відповідача не було підстав утримувати податок із-за неподання нерезидентом Республіки Польща довідки передбаченої порядком №470, яка б підтверджувала нерезиденство контрагента позивача. Щодо, застосування штрафу в сумі 1020 грн. 00 коп., то позивач вважає дії органу державної податкової служби неправомірними, оскільки, податковим законодавством не передбачено відповідальності за неподання звіту про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів.

Також, позивачем 29.01.2007 року подано письмові заперечення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з вищевикладених мотивів. Просять їх задоволити.

Відповідач проти позову заперечує в поясненнях на позовну заяву від 13.12.2006 року за №6628/10-0 та в поясненнях від 30.01.2007 року за №920/10-0. Зокрема, вважає, що підприємством завищено валові витрати, у зв‘язку з включенням до них збитків одержаних внаслідок продажу нерезидентами продукції за цінами нижчими їх собівартості на загальну суму 163616 грн. 87 коп. Також, відповідач вважає, що в супереч п.8 Порядку №470, за відсутності довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, позивачем не нараховано і не сплачено податку на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності в сумі 2718 грн. 00 коп. В поясненнях, зазначається, що в порушення підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем не подавались звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів.

Представник відповідача в судовому засіданні дав аналогічні пояснення та просить в позові відмовити. Окрім того, звернув увагу суду на те, що позивач не оскаржує факт нарахування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням за №0000992311/0/5393, в сумі 1000 грн. 00 коп.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної планової документальної перевірки ДП „Бродівське лісове господарство” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року ДПІ у Бродовському районі Львівської області складено акт за №44/23-0/00992444 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.11.2006 року:

за №0000032211/0/5395, яким підприємству визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020 грн. 00 коп.;

за №0000992311/0/5393, яким підприємству визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 58816 грн. 00 коп., в тому числі 40904 грн. 00 коп. –основний платіж та 17912 грн. 00 коп. –штрафна (фінансова) санкція;

за №0000022211/0/5396, яким підприємству визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8154 грн. 00 коп., в тому числі 2718 грн. 00 коп. –основний платіж та 5136 грн. 00 коп. –штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки зазначено, що в порушення підп.5.3.9 п.5.3 ст.5, підп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” за №334/94-ВР від 28.12.1994 року, з наступними змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 40903 грн. 97 коп.

При цьому орган державної податкової служби виходив з того, що підприємством не правомірно віднесено до валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв‘язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, які нижчі за звичайні, пов‘язаним з таким платником податку особами.

У відповідності до вимог підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Згідно із підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Як передбачено підп.7.4.3 п.7.4 ст.7 згаданого Закону, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Нерезиденти не являються платниками податку на прибуток.

ДП „Бродівське лісове господарство”, як зазначено в акті перевірки, на підставі договорів про зовнішньоекономічну діяльність з фірмами „Леско” (Польща), „Бірдал” (Угорщина), „Сандеполь” (Польща), „Рінгполь” (Польща), „Європаркет” (Польща), „Бучіна Зволень” (Словакія) здійснювало поставку лісоматеріалів.

Орган державної податкової служби, роблячи висновок про завищення підприємством валових витрат, в зв‘язку з включенням до них збитків одержаних внаслідок продажу нерезидентам продукції за цінами нижчими їх собівартості, взяв до уваги обставини наявності різниці між продажною вартістю продукції та її собівартістю.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як вбачається з викладених норм до уваги має братись факт продажу товарів (робіт, послуг) за ціною, яка є нижчою за звичайну, порядок визначення якої наведено в підп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як вбачається з акту перевірки, органом державної податкової служби питання звичайної ціни реалізованої позивачем продукції не досліджувалось, а було взято до уваги собівартість і рентабельність окремих видів продукції за 2005 рік та І півріччя 2006 року по ДП „Бродівське лісове господарство”.

При цьому, така собівартість і рентабельність була визначена позивачем із застосуванням однопередільного методу (простий метод), який передбачений Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 08.11.2002 року за №146, та полягає в тому, що шляхом ділення вартості усіх виробничих витрат (прямих і непрямих), які були понесені на підприємстві протягом звітного періоду, на загальну кількість виробів (загальний випуск) готової продукції, яка була виготовлена протягом звітного періоду, визначається вартість одного виробу або вартість одиниці продукції.

Таким чином, орган державної податкової служби не дослідивши питання звичайної ціни продажу згаданої продукції, прийшов до помилкового висновку про завищення підприємством валових витрат, та відповідно заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 40904 грн. 00 коп.

Також, в акті перевірки зазначено, що ДП „Бродівське лісове господарство” не нараховано та не сплачено податок на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності в сумі 2718 грн. 00 коп., чим порушено п.13.1 та п.13.2 ст.13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Позивачем укладено з фірмою Zaklad Budowy Maszyn Stolarskich контракт №02/U/05 від 06.01.2005 року.

Предметом контракту є поставка деревообробного обладнання у відповідності до специфікації і передача всіх необхідних сертифікатів та технологічної документації.

Підприємством внесено доповнення до контракту №02/U/05 від 06.01.2005 року, згідно яких нерезидент зобов‘язується поставити обладнання і провести навчання персоналу у відповідності до специфікації.

В матеріалах справи також наявні акти виконаних робіт.

У відповідності до п.13.1 ст.13 згаданого Закону, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно із п.13.2 ст.13 цього ж Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до ч.1 ст.21 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень,  види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова в попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються в цій Державі.

В акті перевірки, орган державної податкової служби зазначив, що під час проведення перевірки підприємством була представлена довідка, нерезидента за 2006 рік, а послуги нерезидентом позивачу надавались у лютому 2005 року.

Згадана довідка у відповідності до вимог п.4 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування” від 06.05.2001 року за №470, дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Дана постанова уряду України прийнята з метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності та  визначає процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку (далі - міжнародні договори), та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України.

У відповідності до вимог ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 статті 12 Закону України „Про міжнародні договори України”, міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Статтею 17 цього ж Закону передбачено, що укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.  Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

У відповідності до вимог п.8 згаданої постанови Кабінету Міністрів України, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Таким чином, з огляду на викладене, правопорушенням, в даному випадку, буде не наявність чи відсутність довідки, а наявність факту оподаткування доходу резидентом Договірної Держави згідно згаданої Конвенції.

Окрім того, враховуючи те, що в матеріалах справи наявна довідка нерезидента за 2006 рік, з якої вбачається, що нерезидент за згаданим контрактом перебуває у Республіці Польща, суд вважає за необхідне взяти її до уваги, оскільки, правила передбачені міжнародним договором (в даному випадку згаданою Конвенцією), мають вищу юридичну силу від порядку визначеного постановою Кабінетом Міністрів України.

А тому, суд в даному випадку виходить із обов‘язків України, взятих на себе згідно умов міжнародних договорів, які є обов‘язковими до виконання.

Таким чином, орган державної податкової служби не взявши до уваг факт вищої юридичної сили згаданої Конвенції перед постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”, обов‘язки України перед міжнародним співтовариством та наявність відповідної довідки, хоч і не за відповідний період, прийшов до помилкового висновку щодо не оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України.

В акті перевірки зазначено, що у відповідності до згаданої постанови Кабінету Міністрів України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов‘язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією.

А тому, на думку органу державної податкової служби, позивач в перевіреному періоді порушено підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, та застосовано штрафну (фінансову) санкції в сумі 1020 грн. 00 коп., оскільки такі звіти підприємством не подавались.

Згідно згаданого підпункту, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У відповідності до вимог частини 2 п.16.4 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. При цьому, продовжується у частині 3, податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне подання бухгалтерської звітності.

Як вбачається з викладених норм чинного законодавства, згаданий звіт не є відповідною декларацією, а тому за його неподання не можуть застосовуватись штрафні санкції визначені підп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Що стосується штрафної (фінансової) санкції в сумі 1000 грн. 00 коп., визначеної податковим повідомленням-рішенням №0000992311/0/5393, то обставини її нарахування визнані сторонами, є достовірними та в суду не виникає сумніву  в добровільності їх визнання, а тому такі у відповідності до ч.3 ст.72 КАС України, не потребують доказуванню.

За викладених обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доведено, як передбачено ч.2 ст.71 КАС України, що прийняті ним, оспорені в судовому порядку податкові повідомлення-рішення є правомірними, за виключення визначеної податковим повідомленням-рішенням за №0000992311/0/5393 штрафної (фінансової) санкції в сумі 1000 грн. 00 коп., а тому позов в цій частині позов слід задоволити. В іншій частині, щодо нарахованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 1000 грн. 00 коп. визначеної податковим повідомленням-рішенням за №0000992311/0/5393, в позові належить відмовити.

Окрім того, у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Як вбачається зі змісту ч.11 ст.171 КАС України, термін „нечинність” стосується нормативно-правових актів.

Враховуючи те, що позивачем оспорюються ненормативно-правові акти (індивідуальні акти), які він просить визнати нечинними, та положення абзацу 1 та 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд, встановивши протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, вважає за необхідне скасувати їх.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.ст.89,94 КАС України, такі належить покласти на відповідача у справі, з врахуванням положень п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Скасувати прийняті ДПІ у Бродовському районі Львівської області податкові повідомлення-рішення від 09.11.2006 року за №0000032211/0/5395, за №0000022211/0/5396.

3.          Скасувати прийняте ДПІ у Бродовському районі Львівської області податкове повідомлення-рішення від 09.11.2006 року за №0000992311/0/5393, в частині визначення Державному підприємству „Бродівське лісове господарство” податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств в сумі 57816 грн. 00 коп., в тому числі 40904 грн. 00 коп. –основний платіж та 16912 грн. 00 коп. –штрафні (фінансові) санкції.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

5.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Бродівське лісове господарство”, що знаходиться за адресою Львівська область, м.Броди, вул.Низька, 15, 3 грн. 40 коп. судового збору.

6.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

7.          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.