УХВАЛА

06 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 126/1073/18

провадження № 51-882 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого            ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 11 червня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року щодо нього,

встановив:

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу засудженим подано без додержання пунктів 1, 4, 5 ч. 2 цієї статті.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 33 КПК кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, однак всупереч зазначеним вимогам закону касаційна скарга засудженого адресована до Верховного суду України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність                    (ст. 413 КПК);

3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Тому, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, суть наведених доводів в касаційній скарзі засудженого зводиться до не погодження з оцінкою доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім того, засуджений у своїй касаційній скарзі хоча і покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, проте не конкретизує яких саме порушень допустилися суди, розглядаючи кримінальне провадження щодо нього, та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом оскаржуваних рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 374, 404, 409, 412 - 414, 419 цього Кодексу в їх взаємозв`язку.

Крім того, як убачається зі змісту поданої касаційної скарги, у ній засуджений не погоджується з призначеним йому покаранням, яке вважає суворим.

Статтею 414 КПК визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визначається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Проте засуджений при цьому не наводить обґрунтування саме явної несправедливості призначеного йому покарання через суворість, як це встановлено ст. 414 КПК, зважаючи й на положення статей 50, 65 КК.

Також засудженим не вказано, які конкретно доводи його апеляційної скарги у порушення ст. 419 цього Кодексу належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, суд апеляційної інстанції та на які з них не надав відповіді.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.

Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.

Відповідно до ст. 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Як убачається з прохальної частини касаційної скарги, засуджений просить вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 11 червня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року скасувати в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 185 і ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК), і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції.

Проте вказана вимога суперечить положенням КПК і є альтернативною, оскільки порушуючи питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, касаційний суд, у разі скасування вказаних рішень, може призначити лише новий розгляд у суді першої інстанції, а не новий розгляд у суді апеляційної інстанції, про що просить засуджений в прохальній частині своєї касаційної скарги.

З урахуванням зазначеного, прохання засудженого щодо результатів розгляду поданої ним касаційної скарги не конкретизоване, як того вимагає ст. 436 цього Кодексу, оскільки прийняття касаційним судом альтернативних рішень КПК не передбачено.

Більш того зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він не погоджується з доведеністю його винуватості за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК, одночасно з цим просить вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 11 червня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року скасувати в частині призначеного покарання за вказаними статтями, чим допускає суперечність своєї позиції.

Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу засудженого без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 11 червня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року щодо нього, залишити без руху і надати йому строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.

У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                             ОСОБА_3