ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
18 липня 2006 р. |
№ 5/511-05 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Стіол” в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1, м. Київ (далі -ТОВ “Стіол”)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2006
зі справи № 5/511-05
за позовом ТОВ “Стіол”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Буринський цегельний завод”, с. Чумаково Буринського району Сумської області (далі - ТОВ “Буринський цегельний завод”)
про визнання недійсним статуту ТОВ “Буринський цегельний завод” у частині внесених змін та доповнень;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Управління економіки Буринської районної державної адміністрації, м. Буринь Сумської області.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача -Денисенка М. Ф. ( за довіреністю ТОВ “Стіол”),
відповідача -Сердюка Б.В., Білоус Л.М. (за довіреністю ТОВ “Буринський цегельний завод”),
третьої особи -Глущенка В.П. (за довіреністю Буринської районної державної адміністрації).
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Сумської області від 16.01.2006 (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено частково: визнано недійсним статут ТОВ “Буринський цегельний завод” у частині внесених змін та доповнень стосовно перерозподілу часток у статутному фонді; в інший частині позовних вимог провадження зі справи припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК) у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині вимог. Рішення суду першої інстанції по суті спору з посиланням на приписи статті 316 Цивільного кодексу України (далі -ЦК) мотивовано тим, що перерозподіл часток у статутному фонді ТОВ “Буринський цегельний завод” відбулось без згоди суб'єкта корпоративних прав ТОВ “Стіол”.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 (колегія суддів у складі: Карбань І.С. -головуючий, судді Бабакова Л.М. і Шутенко І.А.) задоволено апеляційну скаргу ТОВ “Буринський цегельний завод” з цієї справи: скасовано рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2006; у позові відмовлено. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення зборів учасників ТОВ “Буринський цегельний завод”, яким зафіксовано перерозподіл часток у статутному фонді відповідача, не було оскаржено до суду у встановленому порядку, а отже це рішення є чинним.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України голова ліквідаційної комісії ТОВ “Стіол” просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2006, а рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2006 з цієї справи залишити без змін. Мотивами скарги зазначено порушення апеляційною інстанцією правил оцінки доказів, зокрема, цим судом, за висновком скаржника, не перевірено сфальсифікований протокол зборів учасників ТОВ “Стіол” від 27.11.2002 № 4, скасування довіреності представника цього товариства Грищенко С.С.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- відповідно до установчих документів ТОВ “Стіол” його засновниками були ОСОБА_1 і ОСОБА_3, яким належали частки у розмірі 50 % статутного фонду;
- відповідно до установчих документів ТОВ “Буринський цегельний завод” (статут та установчий договір), які були затверджені зборами учасників товариства від 23.04.2002 і зареєстровані Управлінням економіки Буринської районної державної адміністрації 07.05.2002, частки засновників у статутному фонді становили: ТОВ “Стіол” 95,87 %, гр-н ОСОБА_2 -0,41% і гр-н ОСОБА_3 -3,72%;
- директором ТОВ “Стіол” на час створення ТОВ “Буринський цегельний завод” був ОСОБА_1, яким видано гр-ну Грищенку С.С. довіреність АЕР № 745687 від 23.04.2002 на представництво інтересів позивача з питань підписання установчих документів (змін та доповнень до них) ТОВ “Буринський цегельний завод” з подальшою реєстрацією (перереєстрацією) та на представництво в банківських установах з питань відкриття тимчасового рахунку, необхідного для формування статутного фонду;
- наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ “Стіол” за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП, проте рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16.10.2003 ОСОБА_1 було поновлено на посаді директора ТОВ “Стіол” з відшкодуванням заробітної плати за час вимушеного прогулу у період з 31.07.2002 по 16.10.2003;
- на час відсутності ОСОБА_1 з 31.07.2002 по 16.10.2003 обов'язки директора ТОВ “Стіол” здійснював ОСОБА_3;
- відповідно до протоколу № 4 від 27.11.2002 зборами учасників ТОВ “Стіол” ухвалено рішення про зменшення частки ТОВ “Стіол” у статутному фонді ТОВ “Буринський цегельний завод” до 0,1% та передачу решти частки для подальшого перерозподілу між учасниками відповідача, а також про доручення Грищенку С.С. представляти ТОВ “Стіол” на загальних зборах учасників ТОВ “Буринський цегельний завод”;
- відповідно до протоколу № 2 від 04.12.2002 зборами учасників ТОВ “Буринський цегельний завод” було ухвалено рішення про перерозподіл часток у статутному фонді товариства, а саме: до складу учасників було введено гр-на ОСОБА_4, частка якого у статутному фонді становила 10 %; частки гр-на ОСОБА_2 і гр-на ОСОБА_3 -становлять відповідно 20 % і 69,9%; за ТОВ “Стіол” залишено частку у 0,1% статутного фонду;
- інтереси ТОВ “Стіол” на загальних зборах учасників ТОВ “Буринський цегельний завод” 04.12.2002 представляв Грищенко С.С. за довіреністю АЕР № 745687 від 23.04.2002, виданою директором ТОВ “Стіол” ОСОБА_1
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність внесених до статуту ТОВ “Буринський цегельний завод” змін та доповнень щодо перерозподілу часток його учасників у статутному фонді.
Основним мотивом постанови апеляційної інстанції у цій справі зазначено те, що рішення зборів учасників ТОВ “Буринський цегельний завод” від 04.12.2002 про перерозподіл їх часток у статутному фонді цього товариства не було оскаржено в судовому порядку, а отже це рішення є чинним. Проте з викладеною мотивацією апеляційної інстанції не можна погодитись.
Відсутність судового рішення про правомірність чи неправомірність рішення зборів учасників ТОВ “Буринський цегельний завод” від 04.12.2002 означає лише відсутність преюдиціальних фактів зі справи, а отже, відповідні факти повинні бути встановлені судом у даній справі. Згідно з принципом диспозитивності у господарському судочинстві позивач вільно обирає зміст та предмет позову для захисту своїх порушених прав та законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси у спосіб, визначений законами України. Можливі способи захисту прав та інтересів передбачені, зокрема, у статтях 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. ТОВ “Стіол” як позивачем у справі обрано передбачений названими нормами спосіб захисту порушеного права, а саме - вимогу про визнання недійсним статуту ТОВ “Буринський цегельний завод” у частині внесених змін та доповнень щодо перерозподілу часток у статутному фонді. Тому суд мав дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору з цієї справи з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права. До предмету доказування у цій справі входить з'ясування фактичних даних, з яких можна зробити висновок про правомірність чи неправомірність рішення зборів учасників ТОВ “Буринський цегельний завод” від 04.12.2002. Проте апеляційна інстанція ухилилася від з'ясування цих обставин і тим самим безпідставно звузила дослідження кола фактичних даних, що входять до предмету доказування з даної справи.
Крім того, обома попередніми судовими інстанціями не враховано, що рішення по суті спору з цієї справи стосується прав і обов'язків усіх учасників ТОВ “Буринський цегельний завод”. Проте їх не було залучено до участі в справі.
Відповідно до припису пункту 3 частини другої статті 11110 ГПК порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
З огляду на викладене касаційна інстанція дійшла висновку про порушення попередніми судовими інстанціями у розгляді справи вимог статей 43 та пункту 3 частини другої статті 11110 ГПК, що тягне за собою скасування їх судових рішень та передачу справи на новий розгляд.
Відповідно до частини другої статті 1117 ГПК касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись статтями 1117 -11112 ГПК, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Стіол” зі справи № 5/511-05 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 5/511-05 передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь