ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
21.02.07 Справа№ 5/41-18/14А
Господарський суд Львівської області в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у судовому засіданні в м.Львові
розглянувши справу за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) „Факро Орбіта” |
до | Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Яворівському районі Львівської області |
про | визнання нечинними податкових повідомлень-рішень |
з участю представників :
від позивача: ххххх –представник (уповноваження від 03.01.2007 року);
ххххх –аудитор (довіреність за №1-1/07 від 25.01.2007 року);
від відповідача: ххххх –начальник юридичного відділу (довіреність за №1515/10/10-006 від 10.10.2006 року),
ВСТАНОВИВ:
що ТзОВ „Факро Орбіта” звернулося з позовом до господарського суду про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12.09.2006 року № 0000982320/1, від 20.09.2006 року № 0001062320/0, від 20.11.2006 року № 0001322320/0, від 19.12.2006 року № 0001422320/0, прийнятих ДПІ у Яворівському районі Львівської області.
Позивач вважає, що суми податку на додану вартість, сплачені позивачем при придбанні товарно-матеріальних цінностей у постачальників, з урахуванням положень пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підтверджуються дійсними податковими накладними, а тому позивач сформував податковий кредит відповідно до вимог законодавства про оподаткування податку на додану вартість, а в результаті отримання (з урахуванням цього податкового кредиту) відповідно до вимог пункту 7.7 цього Закону від‘ємного значення сум податку на додану вартість. Відобразив в податкових деклараціях з податку на додану вартість суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з викладених підстав, просять останні задоволити.
Відповідач проти позову заперечує у відзиві на позовну заяву за №162/10/10-016 від 05.02.2007 року та вважає, що органом державної податкової служби правомірно визначено порушення норм податкового законодавства та відповідно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Зокрема, що оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов’язанням платників податку –постачальників контрагентів позивача, надані позивачем на підтвердження позовних вимог податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий кредит.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами невиїзної позапланової перевірки ТзОВ „Факро Орбіта” з питань відшкодування податку на додану вартість заявленого платником в рахунок майбутніх платежів при проведенні розрахунків з постачальниками, ДПІ у Яворівському районі Львівської області складено акт за №95/23-2/31754918 від 07.09.2006 року та в процедурі апеляційного узгодження суми податкового зобов‘язання прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000982320/1 від 17.11.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2005 року у розмірі 22596 грн. 00 коп.
За результатами невиїзної позапланової перевірки ТзОВ „Факро Орбіта” з питань відшкодування податку на додану вартість заявленого платником в рахунок майбутніх платежів при проведенні розрахунків з постачальниками, ДПІ у Яворівському районі Львівської області складено акт за №106/23-2/31754918 від 20.09.2006 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001062320/0 від 20.09.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 63336 грн. 00 коп.
За результатами невиїзної позапланової перевірки ТзОВ „Факро Орбіта” з питань відшкодування податку на додану вартість заявленого платником в рахунок майбутніх платежів при проведенні розрахунків з постачальниками, ДПІ у Яворівському районі Львівської області складено акт за №137/23-2/31754918 від 20.11.2006 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001322320/0 від 20.11.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 103750 грн. 00 коп.
За результатами невиїзної позапланової перевірки ТзОВ „Факро Орбіта” з питань відшкодування податку на додану вартість заявленого платником в рахунок майбутніх платежів при проведенні розрахунків з постачальниками, ДПІ у Яворівському районі Львівської області складено акт за №150/23-2/31754918 від 19.12.2006 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001422320/0 від 19.12.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 421667 грн. 00 коп.
За результатами проведення зустрічних перевірок було встановлено наступні обставини.
Як вбачається з вищенаведених актів та матеріалів справи до податкового кредиту ТзОВ „Факро Орбіта” віднесено суми податку на доданку вартість по розрахунках з ТзОВ „СІ плюс”, ТзОВ „Факро ТЛ”, ТзОВ „Бонус”, ТзОВ „Агрофірма Нова”.
В свою чергу, ТзОВ „СІ плюс” придбало товарно-матеріальні цінності у ТзОВ „Медея”, яке визнано банкрутом ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2005 року у справі за №Б29/36/05, свідоцтво платника податків на додану вартість анульовано 25.04.2005 року, знято з обліку 07.10.2005 року (декларування за лютий 2005 року (акт перевірки №95/23-2/31754918) листопад, грудень 2004 року та березень 2005 року (акт перевірки №106/23-2/31754918).
Також, ТзОВ „СІ плюс” отримувало товарно-матеріальні цінності від ПП „Техобладнання”, яке отримало їх у ПП КФ „Южполіграфцентр”, що визнано банкрутом постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2005 року у справі за №Б15/151/05 (декларування за вересень 2004 року (акт перевірки за №137/23-2/31754918).
Окрім того ТзОВ „СІ плюс” отримало товарно-матеріальні цінності від ТзОВ „Медея”, яке визнано банкрутом, про що йшлося вище (декларування за вересень 2004 року (акт перевірки за №137/23-2/31754918).
ТзОВ „Факро ТЛ” отримувало товарно-матеріальні цінності від ТзОВ „СІ плюс”, яке згадані цінності отримало у ТзОВ ТД „Арда”, а останнє, в свою чергу отримало ці цінності від ТзОВ „Айлант”, яке визнано банкрутом ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2005 року у справі за №Б29/19/05 і знято з обліку у державній податковій інспекції 22.02.2005 року (декларування за лютий 2004 року (акт перевірки 137/23-2/31754918).
ТзОВ „Бонус” отримувало товарно-матеріальні цінності від ТзОВ „Західресурс”, яка згадані цінності отримало від ТзОВ „Агрофірма Нова”, а останнє, в свою чергу, отримало ці цінності від ПП „Західбуд”, що визнано банкрутом ухвалою від 27.05.2005 року у справі за №6/341-7/138 (декларування у лютому 2004 року (акт перевірки №150/23-2/31754918).
ТзОВ „Агрофірма Нова” отримувало товарно-матеріальні цінності від ПП „Західбуд”, яке визнано банкрутом, про що йшлося вище (декларування у лютому 2004 року (акт перевірки №150/23-2/31754918).
Враховуючи вищенаведені обставини, орган державної податкової служби вважає, що оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов’язанням платників податку ПП „Західбуд”, ТзОВ „Айлант”, ТзОВ „Медея” та ПП КФ „Южполіграфцентр”, які визнані банкрутами, надані позивачем на підтвердження позовних вимог податкові накладні його контрагентів не можуть бути свідченням права на податковий кредит.
Однак, суд не може погодитись з такими висновками відповідача з врахуванням наступного.
Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції до 25 березня 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції Закону від 25 березня 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція до 25 березня 2005 року).
Вищезазначеною нормою Законом, в редакції після 25.03.2005 року, передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.
Також, в матеріалах справи наявні виписки з банку по рахунку позивача, які підтверджують факт сплати позивачем коштів за отримані товарно-матеріальні цінності.
Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Щодо посилання органу державної податкової служби на те, що у відповідності до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” підлягають відшкодуванню лише фактично сплачені суми до бюджету суми податку на додану вартість, то суд вважає, що органом державної податкової служби, в дотримання ч.2 ст.71 КАС України, не представлено доказів, з яких вбачалося б безспірне підтвердження обставин не надходження до Державного бюджету сум податку на додану вартість, які були зняті з бюджетного відшкодування.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов належить задоволити.
Окрім того, у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Зі змісту ч.11 ст.171 КАС України, термін „нечинності” стосується нормативно-правових актів.
Враховуючи те, що позивачем оспорюється ненормативно-правові акти, які він просить визнати недійсним, та положення абзацу 1 та 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд, встановивши протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, вважає за необхідне скасувати їх.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.ст.89,94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача, з врахуванням п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати, прийняті ДПІ у Яворівському районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 17.11.2006 року № 0000982320/1, від 20.09.2006 року № 0001062320/0, від 20.11.2006 року № 0001322320/0, від 19.12.2006 року № 0001422320/0.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Факро Орбіта”, (код ЄДРПОУ 31754918), що знаходиться за адресою Львівська область, Яворівський район, смт.Шкло, вул.Сагайдачного, 48, 3 грн. 40 коп. судового збору.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мартинюк В.Я.