Справа 2-6/2009 року

                                          Р  І  Ш  Е   Н   Н  Я

                       І  М  Е  Н  Е  М        У  К  Р  А  Ї  Н  И

24 березня 2009 року                       Тростянецький райсуд Сумської області

у складі:  головуючого судді  Янової Л.М.

           при секретарі Голубничій О.В.

за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю, про визнання права на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності,

                                          В С Т А Н О В И В :  

Позивачка ОСОБА_1  звернулась з позовом до ОСОБА_2про встановлення факту проживання однією сім»єю, про визнання права на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, мотивуючи свої вимоги тим, що в 1986 році вона вступила в шлюб з відповідачем.

В 1987 році народилась перша дитина – син ОСОБА_4.

У шлюбі прожили до 18 травня 1992 року,  після чого шлюб офіційно був розірваний. В той час вони проживали в Уренгої Тюменської області Російської Федерації.

Після розірвання шлюбу невдовзі помирились і в 1996 році переїхали в м. Тростянець, де за спільні кошти купили будинок №11 по вул. Гоголя на ім»я відповідача.

В 1997 році відповідач отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця і вони стали займатися бізнесом. Відповідач орендував приміщення, що вони мали спільний бюджет, що трудові відносини ніхто не оформляв.

В 1998 році відповідач офіційно подарував їй 1\2 частину будинку «11 по вул. Гоголя в м. Тростянці, Сумської області.

В 2001 році народилась друга дитина – син ОСОБА_5.

В 2004 році на ім»я відповідача за спільні кошти було придбано по договору купівлі-продажу нежитлове приміщення (магазин) по вул.Сосновий бір №24 для підприємницької діяльності.

В 2005 році на ім»я відповідача за спільні кошти було придбано житловий будинок по вул.Крупській №25 в м. Тростянці.

З початку 2007 року відносини погіршились, у відповідача з»явилась інша жінка і він зібрав свої речі і переїхав жити в будинок №25  по вул.Крупської і з того часу відповідач не надавав жодної допомоги, усунув від спільного бізнесу і з вересня 2007 року останній сплачує їй аліменти.

Позивачка просить встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу з відповідачем з січня 2004 року по лютий 2007 року та визнати спільною сумісною власністю майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований під №25 по вул. Крупської в м.Тростянці, Сумської області та нежитлового приміщення з прибудовами (магазин) по вул.Сосновий бір № 24, в м.Тростянці Сумської області.

Виділити із спільного майна в натурі нежитлове приміщення з прибудовами (магазин «Продукти») під літ.А,а,а1» площею 193 кв.м., що знаходяться за адресою вул.Сосновий бір №24 в м.Тростянці Сумської області , а відповідачу  - житловий будинок під номером 25 по вул.Крупської в м.Тростянці Сумської області.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, але при цьому уточнила, що будинок по вулиці Крупської значиться не під номером 25, а під номером 5.

Відповідач  позовні вимоги не визнав і пояснив, що дійсно  1986 році він з позивачкою  вступили в шлюб.

В 1987 році народилась перша дитина – син ОСОБА_4.

У шлюбі прожили до 18 травня 1992 року,  після чого шлюб офіційно був розірваний. В той час вони проживали в Уренгої Тюменської області Російської Федерації.

Після розірвання шлюбу через деякий час  помирились і підтримували стосунки.

В листопаді 1996 році він  приїхав в м. Тростянець, де за свої кошти   купив будинок №11 по вул. Гоголя на своє ім»я де і прописався.  

Враховуючи, що вони в шлюбі не перебували, а у них  була дитина  і позивачка теж виявила бажання переїхати в Тростянець, то він подарував їй 1\2 частину будинку, де вони і проживали певний час разом.

18 червня 1997 року   отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця і  став займатися бізнесом.  Спільного бюджету не було ніколи . Ще коли проживали в Уренгої у нього була своя квартира, у позивачки – своя. Пояснив, що він спочатку  орендував приміщення для зайнятті підприємницькою діяльністю, а потім 12 липня 2004 року за власні кошти  викупив дане приміщення, яке розташоване в м.Тростянці по вул.Сосновий бір №24.. В даному приміщенні зробив за свої кошти ремонт. На той час з позивачкою однією сім»єю не проживав, спільного господарства не вів, і позивачка не має права на дане приміщення.

Крім того 12 березня 2007 року нотаріусом  на підставі Закону України «Про нотаріат» накладена заборона на відчуження  нежитлового приміщення, що знаходиться  в м.Тростянці, по вул.Сосновий бір №24 в зв»язку з укладенням ним та ЗАТ КБ «Прибатбанк» договору іпотеки в забезпечення виконання зобов»язань, що випливають з договору про надання траншу №1273\1 мк від 12.03.07р. та кредитної угоди №1273\-мк.

Стосунки періодично підтримували і в 2001 році народилась друга дитина – син ОСОБА_5.

Стосунки погіршувались і з 2003 року по серпень 2005 року він проживав на квартирі, а потім щоб не проживати на квартирах купив за свої власні кошти будинок по вул.Крупській під №5.

Просить в позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Так судом встановлено, що сторони  з 1986 року по 1992 рік знаходились в шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу               (а.с.9).

В 1987 році народилась перша дитина – син ОСОБА_4.  В той час сторони  проживали в Уренгої Тюменської області Російської Федерації.

 Вже в 1995 рік – був  договор від 17 липня 1995 року на виконання робіт  по вул. Гоголя №11, тобто будинку,  який придбав відповідач.

В Тростянець  відповідач приїхав в 1996 році, що підтверджується його пропискою, (а.с.12), та  цього не заперечує позивачка.

Відповідач прописався в будинку №11 по вул.Гоголя, купленому   на його ім»я. В суді знайшло підтвердження пояснення відповідача про те, що враховуючи, що вони в шлюбі не перебували, а у них  була дитина  і позивачка теж виявила бажання переїхати в Тростянець, то він подарував їй 1\2 частину будинку, де вони і проживали певний час разом.

Так в договорі купівлі – продажу вказано «17 вересня 1996 року  відповідач ОСОБА_2, що мешкає м.Уренгой  та ОСОБА_6, що діє від імені ОСОБА_1, уклали договір дарування 1\2 частини житлового будинку з надвірними будовами  де ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1, громадянка ОСОБА_7, прийняла в дар. (а.с.14).

В 1997 році   відповідач отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця  і орендував приміщення і став займатися бізнесом. Це підтверджується  копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця (а.с. 13) , та цього не заперечує позивачка.

 В 2001 році народилась друга дитина – син ОСОБА_5.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1  з 2004 року, що підтверджується штампом в паспорті. (а.с.10).

В 2004 році   на ім»я відповідача   по договору купівлі-продажу оформлене нежитлове приміщення (магазин) по вул.Сосновий бір №24 для підприємницької діяльності.

Судом також встановлено, що взаємовідносини у сторін в 2001-2004 році не були дружніми чи сімейними., що підтверджується копією  позовної заяви позивачки   в суд , в якій вона вказувала « - 12 січня 2004 року мій колишній чоловік  по вул.Сосновий бір №24 наніс численні побої,... на протязі 2001-2004 років – про що є матеріали перевірок по моїй заяві про насилля « . (а.с.168)

В 2005 році на ім»я відповідача за спільні кошти було придбано житловий будинок по вул.Крупській №25 в м. Тростянці. Суд приходить до висновку, що за спільні кошти, тому що в той період сторони хоча і не знаходились у шлюбі, але певний час проживали спільно, а тому суд вважає що в даній частині позовних вимог слід визнати, що що сторони проживали  однією сім»єю без реєстрації шлюбу між собою, ален не з 2004 року, а  з лютого 2005 року по лютий 2007 року.

З початку 2007 року  сторони фактично розірвали свої стосунки, що підверджується як показами сторін,так свідків.  

 Судом встановлено, що підприємницькою діяльністю займався позивач.

Так, 07 травня 2002 року офрмлений договір оренди  будинку по вул. Сосновий бір №24 між Тростянецьким ДЖЕУ та ПП ОСОБА_2А.(а.с.35-38).

22 травня 2002 року розпорядженням  міського голови наданий дозвіл на відкриття торгової точки ОСОБА_2 по вул.Сосновий бір №24. (а.с.30).

12 липня 2004 року  міська рада продала фізичній особі, суб»єкту  підприємницької діяльності  нежитлове приміщення по вул. Сосновий бір №24. (а.с.15, 76 -79).

 А12 березня 2007 року – був уклвадений  договір іпотеки – «Приват Банк» та ОСОБА_2   - предмет іпотеки нежитлове приміщення по вул. Сосновий бір  №24 (а.с.80-89).

    15 липня 2005 року  договір купівлі-продажу житлового будинку по вул.Крупській №5  ОСОБА_8 Продала, а ОСОБА_2 Купив   (а.с.68-72) згідно даним технічного паспорту та висновку технічної експертизи   житловий будинок – ветхій, сені стан незадовільний, сені-стан незадовільний, сарай стан незадовільний,  погріб –  задовільний, огорожа – ветхій. (а.с.212)

 статтею 57 СК передбачено правові визначення майна, що є особистою приватною  власністю дружини, чоловіка.

ст.61 СК визначено об»єкти  права спільної сумісної власності.

Відповідно до положень ст.61 СК, 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця не є об»єктом  спільної сумісної власності подружжя . Інший із подружжя має  має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Таким чином  майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця також не може бути об»єктом спільної сумісної  власності жінки та чоловіка з підстав, передбачених ст.74 СК.

Керуючись  ст.ст.15, 30, 209, 212, 214-215 ЦПК України, 364, 367 ЦК України, суд-                          

                                                   В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю, про визнання права на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності  – задовольнити частково.

1.Встановити, що сторони проживали  однією сім»єю без реєстрації шлюбу між собою з лютого 2005 року по лютий 2007 року.

2.Визнати спільною сумісною власністю майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані під № 5 по вул. Крупської в м.Тростянці, Сумської області.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

4.Достягнути з позивачки ОСОБА_1  на користь держави  814 грн. 81 коп. ( 73186 грн. встановлена вартість 32%  нежитлового приміщення + 18295 грн. вартість Ѕ частини житлового будинку = 91481 грн. вартість майна, на яке претендувала позивачка) При подачі позову в суд позивчакою сплачено держмито в сумі -100 грн.  (914.81 – 100 =   814 грн. 81 коп. )

5.Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки понесені нею витрати по сплачі держмита в сумі 182 грн. 95 коп.

6.Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 за проведення будівленої експертизи 400 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:

Текст набраний на комп»ютері і має силу оригіналу.