465/1511/22

                       1-кп/465/998/22

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

29.03.2022 року                                                                        м. Львів

       Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника обвинуваченого

ОСОБА_4 – адвоката: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого

ОСОБА_6 – адвоката: ОСОБА_7 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника неповнолітнього обвинуваченого

ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого

ОСОБА_8 – ОСОБА_10 ,

неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_11 ,

законного представника неповнолітньої обвинуваченої

ОСОБА_11 – ОСОБА_12 ,

потерпілого: ОСОБА_13 ,

потерпілої ОСОБА_14

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеконференції клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021140000000869 від 14 жовтня 2021 року про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград Львівської області, українця, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021140000000869 від 14 жовтня 2021 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.1 ст.304 КК України та ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, оскільки ризики, що існували на момент обрання і продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому не відпали.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 вказав, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим, прокурором не доведено, що обвинувачений має намір ухилятися від судового розгляду. Просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, так як ОСОБА_6 раніше судимим не був, хворіє на тяжкі захворювання та не може отримати належне лікування, до затримання працював на шахті слюсарем – ремонтником, позитивно характеризувався, має зареєстроване місце проживання.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

Потерпілі підтримали клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного висновку. 

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України, за вчинення якого передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі строком до п`яти років та ч. 2 ст. 189 КК України, яке відносяться до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Крім цього, у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслуговують також на увагу доводи прокурора про те, що оцінюючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 та вчинення ним тяжких кримінальних правопорушень, є підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, в тому числі і пов`язані з незаконним впливом на свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження, що може утворювати склад окремого кримінального правопорушення, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

При цьому, суд враховує, що в ході розгляду клопотання не встановлено медичних протипоказань для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо усіх інших обставин, на які посилається сторона захисту, то їх наявність не підтверджена жодним належним та допустимим доказом і не спростовує висновків суду, викладених вище.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

За таких обставин клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,178, 183, 197, 314, 315, 331 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задоволити.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто до 27 травня 2022 року включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_6 , захиснику, прокурору та направити начальнику Львівської установи виконання покарання (№19).

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя  ОСОБА_1