УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/9216/15-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 5 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Фанчука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/9216/15-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про внесення змін до договорів дарування та скасування державної реєстрації речових прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу її чоловік ОСОБА_2 у 2002 році набув право власності на 8/100 частин житлового будинку та земельну ділянку, площею 75 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 . При цьому, у договорі дарування частини житлового будинку зазначено, що в користування обдаровуваного перейшли наступні приміщення: коридор 3-1, кухня 3-2, жила кімната 3-3, площею 11,8 кв.м.

ОСОБА_1 також зазначає, що 11 серпня 2014 року чоловік подарував їй зазначене нерухоме майно. Проте, у договорі дарування частини житлового будинку не зазначено, що 8/100 частин вказаного житлового будинку складаються із коридору 3-1, кухні 3-2, жилої кімнати 3-3, площею 11,8 кв.м. Натомість, у тексті угоди вказані приміщення, до яких вона жодного відношення не має та не користується ними.

Також стверджує, що за договором дарування від 16 березня 2002 року її чоловік набув право власності на 75 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка раніше належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку площею 200 кв.м. Отже, до ОСОБА_2 перейшло право власності на земельну ділянку площею 75/200 кв.м.

Позивачі зазначають, що у договорі дарування земельної ділянки, який був укладений між ними 11 серпня 2014 року невірно зазначена площа земельної ділянки, яка відчужується, а саме 75/1313 частин, а не 75/200 кв.м.

Таким чином, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили шляхом виправлення в додатку до договору дарування, укладеному між ними 11 серпня 2014 року, внести зміни та прийняти рішення стосовно того, які приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 , перейшли у власність ОСОБА_1 згідно з договором дарування від 16 березня 2002 року, а також будинкового плану, що становить 8/100 ід. ч. цього житлового будинку, а саме: коридор 3-1, кухня 3-2, жила кімната 3-3, площею 11,8 кв.м.

Також просили внести зміни до договору дарування земельної ділянки, укладеному між ними 11 серпня 2014 року, та прийняти нове рішення, яким у власність ОСОБА_1 за договором дарування передано від дарувальника ОСОБА_2 земельну ділянку площею 75 кв.м. з приватної власності ОСОБА_4 , яка становила 200 кв.м., тобто 75/200 кв.м. відповідно до договору дарування від 16 березня 2002 року та державного акта IV-ЖТ №43422.

Окрім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 75/1313 ( кадастровий номер 1810136300:11:014:0033) за ОСОБА_2 , здійснену державним реєстратором Іонніковою Ю.В. 30 травня 2007 року, та присвоїти земельній ділянці 75/100 кв.м. новий кадастровий номер.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити їхні позовні вимоги.

Зокрема, зазначають, що згідно з договором даруванні від 16 березня 2002 року 8/100 частин вказаного житлового будинку складається із коридору 3-1, кухні 3-2, жилої кімнати 3-3, площею 11,8 кв.м. Ці приміщення не зазначені у договорі дарування, який був укладений між ними 11 серпня 2014 року.

Також відповідно до договору дарування земельної ділянки від 16 березня 2002 року ОСОБА_2 набув у власність 75 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що становить частину від земельної ділянки площею 0,020 га.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, який безпідставно відмовив у задоволенні їхніх позовних вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шмат Р.П., підтримали апеляційну скаргу.

При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що необхідність звернення до суду з даним позовом зумовлена тим, що вона разом зі своїм чоловіком проживають у квартирі АДРЕСА_2 . Вказана квартира становить 8/100 частин зазначеного житлового будинку. Однак, враховуючи розмір земельної ділянки, на даний час вони не мають можливості облаштувати своє житло системою водопостачання та водовідведення.

У разі задоволення позовних вимог вона матиме можливість користуватись належною їй земельною ділянкою у тому розмірі, який відповідає її частці в будинковолодінні, з врахуванням загальної площі, яка закріплена за цим житловим будинком на підставі рішення виконавчого комітету від 14 грудня 2000 року. На даний час на земельній ділянці, яка раніше була у користуванні її сім`ї, розташований паркан, що відмежовує належний ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_3 . Отже, частина земельної ділянки, яка призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 , протиправно перебуває у користуванні власника житлового будинку АДРЕСА_3 .

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням міськвиконкому №760 від 14 грудня 2000 року за будинковолодінням АДРЕСА_3 закріплена земельна ділянка загальною площею 0,3911 га. Співвласниками домоволодіння на той час були: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0,0200 га.

16 березня 2002 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 8/100 частин житлового будинку та частину земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 75 кв.м.( 0,0075 га), яка розташована в АДРЕСА_3 .

У договорі дарування частини житлового будинку, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 16 березня 2002 року, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою Є.О. 16 березня 2002 року, зазначено, що в користування обдаровуваного перейшли наступні приміщення в будинку: коридор 3-1, кухня 3-2, жила кімната 3-3, площею 11,8 кв.м.

Договір дарування частини земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 16 березня 2002 року та посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою Є.О. 16 березня 2002 року, містить інформацію про те, що у власність ОСОБА_2 перейшла частина земельної ділянки, площею 75 кв.м., яка призначена для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_3 , згідно зі статтею 120 ЗК України та у зв`язку з посвідченням 16 березня 2002 року договору дарування 8/100 частин житлового будинку, який розташований за вказаною адресою.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування 28 березня 2006 року на ім`я ОСОБА_2 виданий державний акт серії ЯБ №549403 на право власності на земельну ділянку площею 0,0075 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_3 . Загальна площа земельної ділянки зазначена 0,0195 га, та вказаний наступний опис меж: А-Б - проїзд; Б-В - садиба №14 пров. Піонерських таборів; В-Г - землі загального користування ( городи). У акті також вказано, що іншим співвласником є Житомирська міська рада, якій належить 0,0120 га.

Як пояснила ОСОБА_1 , вказаний державний акт був вилучений представниками органу місцевого самоврядування, які пояснили це необхідністю виправлення певних помилок, допущених при його оформленні.

Судом також встановлено, що в подальшому, 6 червня 2007 року, на ім`я ОСОБА_2 виданий ще один державний акт серії ЯГ №789500 на земельну ділянку площею 0,0075 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_3 . На плані загальна площа земельної ділянки вказана 0,1313 га, а іншими співвласниками зазначені: землі, які не надані у власність - 0,1113 га; ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 ) - 0,0125 га.

Кадастровий номер земельної ділянки вказаний 1810136300:11:014:0033.

На підставі цього державного акта за ОСОБА_2 зареєстроване право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:11: 014:0033.

Матеріали справи також свідчать, що 11 серпня 2014 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 8/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_3 та 75/1313 частин земельної ділянки площею 0,1313 га, кадастровий номер 1810136300: 11:014:0033, яка розташована за вищевказаною адресою та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Вказані договори дарування були посвідчені приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слівінською О.Б. 11 серпня 2014 року.

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить також про те, що за ОСОБА_1 зареєстроване право спільної часткової власності на 8/100 частин житлового будинку та на 75/1313 часток земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:014:0033, які розташовані по АДРЕСА_3 .

Наявна а матеріалах справи довідка КП « Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» та технічний паспорт містять інформацію про те, що належні ОСОБА_1 8/100 частин вказаного житлового будинку становлять квартиру АДРЕСА_5 та складаються з : коридору 3-1 площею 2,0 кв.м., кухні 3-2 площею 7,5 кв.м., кімнати 3-3 площею 11,8 кв.м.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної ( немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, змістом положень цивільного законодавства суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспореними, можливість застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та ( або) необгрунтованість заявлених вимог.

Предметом позовних вимог у даній справи є внесення змін до договорів дарування нерухомого майна та скасування державної реєстрації на це майно за ОСОБА_2 , що, на думку позивачів, надасть можливість зареєструвати право власності на земельну ділянку, більшою площею, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_1 .

Однак, цивільним законодавством України не передбачено такого способу захисту цивільного права, як внесення судом змін до договорів відчуження нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам.

На переконання колегії суддів, обраний позивачами спосіб захисту не є ефективним та не матиме наслідком реальне відновлення їхніх прав.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.259,268,367 ,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2021 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: