Справа № 182/5723/20

Провадження № 1-кп/0182/134/2022

У Х В А Л А

01.04.2022                                                                                м. Нікополь

Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого –судді:         ОСОБА_1 ,

               суддів         ОСОБА_2 ,

        ОСОБА_3 ,

       секретар судового засідання         ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2020 за № 12020040340001800 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м. Нікополь, Дніпропетровської області, який не має місця реєстрації, фактично мешкає у АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 п.1 ч.2 ст. 115, п.13 ч.2 ст. 115 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора                                 ОСОБА_6 ,

обвинуваченого         ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ з ДУВП №4),

захисника ОСОБА_7

потерпілих                                 ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представника потерпілої         ОСОБА_10 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження від 11.07.2020 за № 12020040340001800 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 п.1 ч.2 ст. 115, п.13 ч.2 ст. 115 КК України.

Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 06.04.2022.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; ризик тиску на потерпілих, свідків, з якими він особисто знайомий. При цьому також просить врахувати, що ОСОБА_5 ніде офіційно не працював. Окрім цього невиправним наслідком вчиненого кримінального правопорушення є смерть людини. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти продовження строків тримання під вартою.

Потерпілі та представник потерпілої підтримали клопотання прокурора та наполягали на триманні обвинуваченого під вартою.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні  кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких злочинів. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілі якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ „Феррарі-Браво проти Італії”.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України” від 21.07.2011, „Осаковський проти України” від 17.07.2014 та ін).

При цьому суд ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Крім того, у справі «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».

Також суд враховує ризик того, що обвинувачений може впливати на потерпілих, свідків, з якими він особисто знайомий; тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується; репутація обвинуваченого - відсутність у нього сім`ї та утриманців, а також те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів – вбивстві людини, що, з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою.

Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Оскільки наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, то вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на більш м`який на даній стадії судового розгляду, оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Тому суд не вбачає підстав для зміни або скасування раніше обраної для ОСОБА_5 міри запобіжного заходу, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не відповідатиме ступеню тяжкості злочинів, у якому він обвинувачується.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 06.04.2022, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню.

Оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , поєднані із застосуванням насильства, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави йому не визначається.

Керуючись ч.3 ст. 331 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити.

Продовжити щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, тобто до 31 травня 2022 р.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Головуючий суддя                                                 ОСОБА_1

Судді                                                                 ОСОБА_11 -

ОСОБА_12