Номер провадження: 11-кп/813/1141/22

Номер справи місцевого суду: 501/4590/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2022 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6  на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14.03.2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у кримінальному провадженні №12021162160000694 від 05.08.2021 року,

установив

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 14.03.2022 року, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Мотивуючи прийняте рішення про продовження строку тримання під вартою, районний суд врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його вік, стан здоров`я, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого йому злочину, та врахував, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. В обґрунтування своїх вимог зазначає:

-ризики, на які посилається суд першої інстанції відсутні та нічим не підтверджені, обвинувачення необґрунтоване;

-обвинувачений запевняє про свою належну поведінку у разі зміни йому запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний із позбавленням волі.

На підставі цього, обвинувачений просить ухвалу суду скасувати та змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на такий, що не пов`язаний із позбавленням волі.

Згідно із ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

У відповідності до положень ч.4 ст.107, ч.4 ст.405 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки учасники судового провадження до апеляційного суду не з`явилися, про час місце та розгляд були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача; обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно п.2 ч.1 ст.372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначається: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.

Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги обвинуваченого, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов`язків.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , про необґрунтованість пред`явленого обвинувачення та отримання доказів у вказаному кримінальному провадженні з порушенням діючих норм КПК України, апеляційний суд зауважує, що на цьому етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, оскільки винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, встановлюється шляхом дослідження доказів обвинувачення й захисту в судовому засіданні та при ухваленні обвинувального або виправдувального вироку відносно особи, тому на теперішній час твердження обвинуваченого про безпідставність обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є передчасним, оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває.

Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.

Перевіряючи обґрунтування висновків суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, апеляційний суд встановив належне та детальне обґрунтування судом наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінально правопорушення, а саме умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, зважаючи на його тяжкості та суспільну небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (позбавлення волі на строк до 10 років), апеляційний суд вважає, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

Крім того, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Оцінюючи наявність ризику, районний суд дійшов до вірного висновку про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, що дає підстави вважати що знаходячись на волі, не виключена можливість впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків з метою надання бажаних показів, оскільки на теперішній час судовий розгляд триває, потерпілі та свідки не допитані.

Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність міцних соціальних зв`язків, зокрема батьків похилого віку, дружини з якою він проживав у цивільному шлюбі про наявність місця проживання, апеляційний суд приймає їх до уваги, проте зазначене у даному випадку зменшує вищенаведені ризики не настільки, щоб слугувати підставою для обрання відносно нього більш м`якого запобіжного заходу.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання стосовно продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для продовження строків тримання під вартою обвинуваченому, судом не було встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.

Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 , підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого – залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись ст. ст. 177-178, 331, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14.03.2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у кримінальному провадженні №12021162160000694 від 05.08.2021 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                         ОСОБА_4