КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

28.03.22                                                                            справа № 133/550/21

               провадження № 1-кп/133/293/22                                                              

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачуваних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020170000001 від 02.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, вирішуючи клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Флоріанівка Козятинського району, Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого, не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08.02.2022 у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.04.2022 включно.

У судовому засіданні 28.03.2022 від прокурора Козятинського відділу Хмільницької місцевої прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою закінчується, однак не вбачається за можливе, що судовий розгляд буде завершений до закінчення такого строку.

Прокурор ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 01.01.2021 близько 23:00 год., ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поряд із домоволодінням по АДРЕСА_2 , повністю усвідомлюючи протизаконність та протиправність своїх злочинних дій, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю АДРЕСА_3 , який йшов попереду них, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, виконуючи свої злочинні дії, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_5 наніс ОСОБА_8 один удар ногою в область спини, від якого останній впав на землю. Після чого, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, виконуючи свої злочинні дії, наніс біля 3-4 ударів кулаком в область обличчя ОСОБА_8 та в подальшому ОСОБА_5 кулаком наніс ще декілька ударів ОСОБА_8 в область обличчя.

При цьому прокурор вказав, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були раніше встановлені, існують, вони не зменшились, а тому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним, з метою запобігання ризикам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, продовжувати вчиняти нові подібні злочини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Тобто вказано про ризики, визначені п. 1,3,4,5 ч. 1 ст 177 КПК України.

Подане клопотання прокурор підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Просили змінити міру запобіжного заходу на більш м`яку - у виді цілодобового домашнього арешту. ОСОБА_5 зазначав, що має бажання вступити до лав ЗСУ, підготував для розгляду відповідну заяву згідно ст 616 КПК України. Також вказує, що у нього вдома залишилися батьки, яким він, будучи під домашнім арештом, міг би допомагати.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою; клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою; слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу; слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ст. 184 КПК України, клопотання має містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.01.2021 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обґрунтованість підозри була встановлена слідчим суддею при постановленні вказаної ухвали. 26.02.2021 до суду був направлений обвинувальний акт, у подальшому строк тримання під вартою судом неодноразово продовжувався.

Отже, суд вважає встановленою обгрунтованість підозри, як одну із обставин, що підлягає з`ясуванню.

В обґрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_5 прокурор вказує таке.

Ризик, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, полягає у тому, що ОСОБА_5 веде антигромадський спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не має постійної роботи або іншого джерела доходів для забезпечення свого існування. Встановлено, що ОСОБА_5 не має постійного місця проживання. Також, ОСОБА_5 неодружений та не має стійких соціальних зв`язків. Крім того, ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років, тому усвідомлюючи суворість покарання зможе переховуватись від суду з метою його уникнення.

Ризик, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, зможе незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що на даний час свідки в судовому засіданні не допитані, а тому ОСОБА_5 зможе впливати на них, з метою зміни показів, наданих на досудовому розслідуванні на свою користь.

Ризик, що ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення, полягає у тому, що він не має постійної роботи чи законного джерела доходів для забезпечення свого існування, не має стійких соціальних зв`язків. Крім того, ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів проти власності та порушень громадського порядку, не ставши на шлях виправлення знову вчинив умисні злочини.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08.02.2022 відносно ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.04.2022 включно.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує також вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину із застосуванням насильства, за яке передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Оцінюючи доводи клопотання щодо наявності вказаних вище ризиків, про які зазначав прокурор, та їх ступеня, суд дійшов до такого.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_5 був доведений ризик переховування, оскільки суворість покарання, відсутності місця роботи, притягнення у минулому до кримінальної відповідальності вказують на можливість його переховування. При цьому суд не вважає, що у ОСОБА_5 наявні настільки стійкі соціальні зв`язки, що переважать необхідність залишитись імовірному бажанню переховуватись від слідства та суду, оскільки суворість покарання, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , у сукупності з фактом його притягнення у минулому до кримінальної відповідальності, може свідчити про імовірне бажання уникнути покарання та вчинення відповідних для цього дій по переховуванню.

Доводів, які б спростували наявність вказаного ризику, суду не надано. Отже, ризик переховування досі існує.

Ризик, що ОСОБА_5 може вчинити інший злочин, як і у попередніх клопотаннях, залишився не доведеним. Суд не бере до уваги в обгрунтування такого ризику посилання прокурора на те, що він притягався раніше до кримінальної відповідальності, оскільки сам по собі цей факт не є достатнім, щоб стверджувати про існування вказаного ризику, а відповідних доказів в обґрунтування цього ризику суду не надано.

Ризик щодо можливості ОСОБА_5 продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення також є необгрунтованим та недоведеним.

Ризик щодо незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків також досі існує, оскільки не всі свідки були допитані у справі, а ОСОБА_5 , будучи обізнаним про їх місцезнаходження, може вчиняти дії спрямовані на зміну їх показів.

Тобто, продовжують існувати ризики, які раніше були встановлені; у частині імовірності впливу на свідків ризик хоча і зменшився, однак не в достатній мірі, а тому мають бути вжиті такі заходи, які можуть реально запобігти та нівелювати зазначені ризики.

Щодо посилань обвинуваченого ОСОБА_5 на ст. 616 КПК України з проханням замінити вид запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд зазначає.

Згідно ч. 1 ст. 616 КПК України, у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Отже, із вказаної статті КПК України, вбачається, що із даним клопотання обвинувачений ОСОБА_5 має звертатися до прокурора, про що ним, зокрема, було зазначено.

Однак намір такого звернення з відповідною заявою, та власне, саме звернення, не є обставиною, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом, без відповідного клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу.

Суд не бере до уваги посилання обвинуваченого про його бажання вступити до лав Збройних Сил України в обгунтування доцільності зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки перебування на цілодобовому домашньому арешті є перешкодою до такого вступу в армію. Інші доводи обвинуваченого також не вказують на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Зазначене свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, продовженні запобіжного заходу, та які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків. Суд вважає, що ризики, які є доведеними, які не зникли, вказують на обґрунтованість клопотання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, незважаючи на той факт, що частина свідків допитані у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, суд бере до уваги, зокрема, дані про особу обвинувачених, вік та стан здоров`я, щодо яких на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу обґрунтовується тим, що встановлені ризики продовжують існувати, зменшились лише в частині неможливості здійснити вплив на потерпілих та частини свідків з метою зміни їх показів; обвинуваченим не надано доказів, які б вказували про зменшення ризиків, на які посилається прокурор, у такій мірі, що вказувало б на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Клопотання ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу для проходження військової служби суд до уваги не бере, адже таке клопотання, згідно ч. 1 ст. 616 КПК України, має право подавати суду прокурор.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігання ризикам,суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги стадію кримінального провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не здійснено судове слідство, та не досліджені письмові докази, не допитані усі свідки.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним встановленим ризикам шляхом застосуванням до обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 322, 331, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,- задовольнити. Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 28.03.2022 по 26.05.2022 включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому.

Повний текст ухвали буде проголошено 31 березня 2022 року об 11:50 год.

Ухвала  може бути оскаржена протягом 5 днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя                                              Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 28.03.22