КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

28.03.22                                                                            справа № 133/550/21

               провадження № 1-кп/133/293/22                                                              

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачуваних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020170000001 від 02.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, вирішуючи клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старі Трояни Кілійського району, Одеської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не депутата, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться вказаний обвинувальний акт.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08.02.2022 у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.04.2022 включно.

У судовому засіданні 28.03.2022 від прокурора Козятинського відділу Хмільницької місцевої прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою закінчується, однак не вбачається за можливе, що судовий розгляд буде завершений до закінчення такого строку.

Мотивуючи клопотання, прокурор посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 01.01.2021 близько 23:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поряд із домоволодінням по АДРЕСА_2 , повністю усвідомлюючи протизаконність та протиправність своїх злочинних дій, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю АДРЕСА_3 , який йшов попереду них, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, виконуючи свої злочинні дії, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_7 один удар ногою в область спини, від якого останній впав на землю. Після чого, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, виконуючи свої злочинні дії, наніс біля 3-4 ударів кулаком в область обличчя ОСОБА_7 та в подальшому ОСОБА_5 кулаком наніс ще декілька ударів ОСОБА_7 в область обличчя.

При цьому прокурор вказав, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких раніше була встановлена, існують, вони не зменшились, а тому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою запобігання ризикам переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у справі шляхом негативного впливу на свідків, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Подане клопотання прокурор підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. ОСОБА_4 , посилаючись на ст. 616 КПК України, просив скасувати запобіжний захід з метою подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Вказував, що він зобов`язується невідкладно після прийняття рішення судом про недоцільність продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою (якщо таке буде прийняте судом) прибути до військомату. Зазначав, що має сімейні стосунки з ОСОБА_8 (хоча шлюб не зареєстрований), від спільного проживання із якою у них народився син – ОСОБА_9 ; він має постійне місце проживання; при цьому посилається на раніше надані докази, які долучено до матеріалів справи. Заперечував щодо доводів прокурора про його антигромадську поведінку, посилаючись на відсутність відповідних відомостей щодо його негативної поведінки з боку правоохоронних органів та сільської ради.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

За змістом ч.ч. 4,5 вказаної статті, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ст. 184 КПК України, клопотання має містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо продовження запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.01.2021, яка була постановлена слідчим суддею, був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обґрунтованість підозри була встановлена слідчим суддею при постановленні вказаної ухвали. 26.02.2021 до суду був направлений обвинувальний акт щодо вказаної особи. У подальшому строк тримання під вартою неодноразово продовжувався судом. Тому, при розгляді поданого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою суд вважає доведеною таку обставину як обгрунтованість підозри.

В обґрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_4 прокурор вказує таке.

Ризик, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду обгрунтовується тим, що обвинувачений веде антигромадський спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не має постійної роботи або іншого джерела доходів для забезпечення свого існування, також не має постійного місця проживання. ОСОБА_4 неодружений та не має стійких соціальних зв`язків, зарекомендував себе з негативної сторони, схильний до крадіжок. Крім того, ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України, обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, тому усвідомлюючи суворість покарання зможе переховуватись від суду з метою його уникнення.

Ризик, що ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі зможе незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обгрунтовується тим, що на даний час свідки у судовому засіданні не допитані, а тому обвинувачений зможе впливати на них, з метою зміни показів, наданих на досудовому розслідуванні.

Ризик, що ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, полягає у тому, що він не має постійної роботи чи законного джерела доходів, не має стійких соціальних зв`язків, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував реальну міру покарання в місцях позбавлення волі, не ставши на шлях виправлення, знову вчинив умисні злочини.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08.02.2022 відносно ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.04.2022 включно.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину із застосуванням насильства, за яке передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Оцінюючи доводи клопотання щодо наявності вказаних вище ризиків, та їх ступеня, суд дійшов до такого.

Суд вважає, що ризик переховування щодо ОСОБА_4 , який був доведений раніше, продовжує існувати і він не зменшився, оскільки суворість покарання в сукупності з обставинами, що характеризують особу ОСОБА_4 , відсутності місця роботи та соціальних зв`язків, притягнення до кримінальної відповідальності у минулому вказують на можливість його переховування. При цьому суд не вбачає за можливе встановити наявність стійких соціальних зв`язків ОСОБА_4 , оскільки суду не надано належних доказів.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, який був встановлений на підставі характеризуючих даними щодо особи ОСОБА_4 та на основі фактів його неодноразових притягнень до кримінальної відповідальності, відбування реальної міри покарання, в сукупності, також не зник і не зменшився, оскільки обставини, що його доводять, не змінились.

Ризик щодо незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків досі існує, оскільки не усі свідки допитані у справі, а ОСОБА_4 , будучи обізнаним про їх місцезнаходження, може вчиняти дії, спрямовані на зміну їх показів; такий ризик, хоча вже допитано трьох свідків, продовжує існувати.

Отже, мають бути вжиті такі заходи, які можуть реально запобігти та нівелювати наявні ризики. На думку суду, більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою цього не забезпечить.

Щодо посилань обвинуваченого ОСОБА_4 на ст. 616 КПК України з проханням замінити вид запобіжного заходу, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 616 КПК України, у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Отже, із вказаної статті КПК України, вбачається, що із даним клопотання обвинувачений ОСОБА_4 має звертатися до прокурора, а не до суду.

Суд не бере до уваги доводи обвинуваченого про його бажання вступини до лав Збройних Сил України як підставу для зміни запобіжного заходу, оскільки вирішення такого питання, що пов`язане та обумовлене триманням обвинуваченого під вартою має вирішуватись при дотриманні визначеної законом процедури. Так, відповідне клопотання має бути спрямоване прокурору, який, використовуючи свої дискреційні повноваження, у подальшому прийматиме рішення про можливість направлення клопотання про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суду. Тобто, безпосереднє звернення обвинуваченого до суду з таким клопотанням КПК України не передбачене.

Отже, зазначене вище свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, продовженні запобіжного заходу, та які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд вважає, що ризики, які є доведеними, та які продовжують існувати, вказують на обґрунтованість клопотання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, незважаючи на той фат, що частина свідків допитані у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, суд бере до уваги, зокрема, дані про особу обвинуваченого, вік та стан здоров`я, щодо яких на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу обґрунтовується тим, що встановлені ризики продовжують існувати, зменшились лише в частині неможливості здійснити вплив на потерпілих та частину свідків з метою зміни їх показів. Обвинуваченим не надано доказів, які б вказували про зменшення ризиків, на які посилається прокурор, у такій мірі, що вказувало б на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Клопотання ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід, що не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема, для забезпечення можливості обвинуваченому вступити до ЗСУ, суд до уваги не бере, адже вирішення такого питання, з огляду на положення ч. 1 ст. 616 КПК України, має право ініціювати перед судом прокурор. Інші доводи обвинуваченого про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу не є обгрунтованими, а тому до уваги судом не беруться.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігання ризикам,суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги стадію кримінального провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не здійснено судове слідство, та не досліджені письмові докази, не допитані усі свідки.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним встановленим ризикам шляхом застосуванням до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 322, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід, що не пов`язаний з триманням під вартою, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ,- задовольнити. Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 28.03.2022 по 26.05.2022 включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому.

Повний текст ухвали буде проголошено 31 березня 2022 року об 11:45 год.

Ухвала  може бути оскаржена протягом 5 днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя                                              Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 28.03.22