ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14555/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №160/14555/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби та Державної митної служби України, у якому позивач просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 р. "Про припинення перебування на державній службі", яким припинено перебування на державній службі в митних органах заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби України ОСОБА_1 , з 03.11.2010 року, з дати прийняття цього наказу;

визнати незаконним та скасувати наказ №1136-к від 03.11.2010 р. "Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку", яким припинено перебування на державній службі в митних органах заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби України ОСОБА_1, з 03.11.2010 року, з дати прийняття цього наказу;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби України, з 03.11.2010 року;

стягнути з відповідача - Дніпровська митниця Держмитслужби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації за період з 03.10.2010 р. по день ухвалення рішення у справі;

рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто з підстав не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про повернення позову, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного

адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021

року справу №160/14555/20 прийнято до провадження та залишено без руху.

Позивачу запропоновано у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску; оригінал позовної заяви, який зареєстрований Дніпропетровським окружним адміністративним судом 06.11.2020 року разом з додатками; копію позовної заяви з додатками відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з цією ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про подання позову з пропуском строку є помилковим. Позивач, посилаючись на не отримання оригіналу трудової книжки та наказу про припинення перебування на державній службі, а також на те, що строк звернення до суду слід рахувати з 07.10.2020 р. після постановления ухвали Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про закриття кримінального провадження, яка була постановлена на підставі ч.9 ст.284 КПК України - у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування, а також щодо того, що з моменту винесення наказу і до ознайомлення з повним текстом ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про закриття кримінального провадження у позивача були відсутні підстави для звернення до суду з позовною заявою про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі, вважає, що позов повинен бути прийнятий судом.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивач оскаржує накази Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 р. "Про припинення перебування на державній службі", №1136-к від 03.11.2010 р. "Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку". Оскаржувані накази датовані 03.11.2010р.

Так, у поданій заяві позивач зазначає, що підставою винесення оскаржуваного наказу та припинення перебування на державній службі стало порушення 02.11.2010 р. кримінальної

справи №49-3043 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ознаками злочину,

передбаченого ч.2 ст.368 КК України.

Повертаючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно штампу вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовна заява надійшла до суду 06.11.2020 року, тобто після спливу 10 (десяти) років. Не отримання позивачем оригіналу трудової книжки та наказу про припинення перебування на державній службі, як на підставу поновлення строку звернення до суду, суд визнав неповажною, адже до заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не додано жодних доказів щодо вчинення ним дій для отримання оригіналу трудової книжки, тощо. Крім того, в межах даної справи позивачем надано до суду копії оскаржуваних наказів.

Колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції, враховує наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за змістом ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Викладені вище та встановлені судом обставини свідчать, що позивач був обізнаний щодо існування спірних наказів №2102-к від 03.11.2010 р. та №1136-к від 03.11.2010 р.

Відповідно до ч.5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Тобто системне тлумачення норм КАС та КЗпП дозволяє дійти висновку, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 9901/821/18.

Таким чином, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Відтак, позивач помилково вважає, що тільки виключно за наслідком отримання трудової книжки, розпочинається перебіг процесуального строку для оскарження наказів з приводу проходження публічної служби.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Доводи позивача, що ним не пропущений місячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю в України, оскільки трудову книжку під підпис ОСОБА_1 не отримував, а з наказом під підпис не був ознайомлен, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вказане спростовується приписами статті 122 КАС України, яка вказує виключно на момент обізнаності особи чи її потенційної можливості бути обізнаною.

В даному адміністративному позові, позивачем оскаржується накази Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 р. "Про припинення перебування на державній службі", №1136-к від 03.11.2010 р. "Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку"

02.11.2010 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за №49-3043, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, що і слугувало підставою для винесення оскаржуваних наказів.

14.04.2011 року слідчим Генеральної прокуратури України винесено постанову про притягнення позивача як обвинуваченого.

Отже, позивач знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів, з зазначеної дати, однак до суду за оскарженням наказів від 2010 року звернувся лише 06.11.2020.

Вказані обставини підтверджують те, що позивач мав реальну можливість вчасно звернутись до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у строки передбачені ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо посилань ОСОБА_1 як на поважну причину пропуску звернення до суду, на те, що строк звернення до суду слід рахувати з 07.10.2020 р. після постановления ухвали Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про закриття кримінального провадження, яка постановлена на підставі ч.9 ст.284 КПК України - у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування, а також щодо того, що з моменту винесення наказу і до ознайомлення з повним текстом ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про закриття кримінального провадження у позивача були відсутні підстави для звернення до суду з позовною заявою , слід зазначити:

наявність кримінального провадження жодним чином не унеможливлювала звернення позивача в суд за захистом своїх прав у встановлений законом строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права, а саме з дня видання спірних наказів про існування яких позивач був обізнаний та мав об`єктивну можливість оскаржити їх у судовому порядку.

Позивач не довів, що наявність відкритого кримінального провадження створювала для нього перешкоди для вжиття необхідних, на його думку, юридичних заходів захисту трудових прав.

Позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних, істотних та непереборних причин, що заважали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду із даним позовом щодо оскарження спірних наказів, зважаючи на те, що Кодексом адміністративного судочинства України обмежено строк на подання адміністративних позовів щодо вказаної категорії справ.

За таких підстав, посилання позивача на дату 07.10.2020 постановлення ухвали Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про закриття кримінального провадження, як дату, з якої має відраховуватися строк на звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим.

Також, вказані позивачем обставини не звільняють його від необхідності дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України стосовно врахування обмежених строків звернення до суду із адміністративним позовом, у разі якщо зацікавлена особа бажає та має намір оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд звертає увагу, що кожна особа повинна сумлінно користуватись наданими законодавцем правами та, водночас, уникати зловживання такими правами, усвідомлюючи необхідність дотримання принципу правової визначеності, який визначає зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, зокрема непропорційно великий період пропуску установленого процесуальним законом строку звернення до суду та недоведеність обставин, які б безумовно свідчили про об`єктивну неможливість вчасного оскарження спірних наказів, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції достатніх доказів щодо причин не звернення до суду в межах строку визначеного ч.5 ст. 122 КАС України.

У відповідності до положень ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою суд першої інстанції надано позивачу строк для надання доказів поважності пропущення строку звернення до суду, однак позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права порушені відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем.

Позивачем також не надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.

Отже, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що обставини причин пропуску строку звернення до суду з позовом, викладені позивачем у відповідному клопотанні є неповажними, а відтак адміністративний позов підлягає поверненню.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №160/14555/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №160/14555/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко