ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2022 року Справа № 906/562/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Невисевич М.В. - керівник

відповідача: представник не з`явився

третіх осіб: представники не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича (вх.129/22 від 11.01.22) на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 08.12.21р. суддею Сікорською Н.А. у м.Рівному, повний текст складено 21.12.21р. у справі № 906/562/20

за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

- Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради;

- Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області

про зобов`язання звільнити торгівельний майданчик та стягнення неустойки у розмірі 58320,00 грн. (згідно заяви від 28.09.2021р. про збільшення розміру позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

1.Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі № 906/562/20 задоволено позов Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради та Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області.

1.2. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Сачука Сергія Михайловича звільнити торгівельні майданчики № 18 та № 25, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку, шляхом вивезення кіоску за межі підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок".

1.3. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 58320,00 грн. неустойки; 2102,00 грн. судового збору.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Правовідносини виникли між позивачем та відповідачем за договором найму. Так, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому, для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Тобто необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

2.2. Відповідач надав суду договори умовами яких визначено, що Коростишівська міська рада (орендодавець) надає в оренду для здійснення господарської діяльності окремий елемент благоустрою асфальтобетонне покриття площею 15,90 кв.м. за адресою: м.Коростишів, вул.Шевченка, 40. За результатами дослідження наданих договорів, не можливо зробити однозначний висновок щодо місцезнаходження кіоску відповідача на території земельної ділянки за вказаною адресою. Крім того, договори №535 та №1 містять умови про надання асфальтобетонного покриття для здійснення господарської діяльності, разом з тим не уточнено, якої саме господарської діяльності, що спростовує доводи відповідача про те, що Коростишівська міська рада надала йому вказане місце для здійснення торгівельної діяльності.

2.3. Не повернувши позивачу торгівельні місця, які були передані відповідачу за договором оренди та розмістивши на них свій кіоск, відповідач фактично користується послугами, які включені у вартість орендної плати за користування торгівельними місцями; вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити торгівельні майданчики № 18 та № 25, шляхом вивезення кіоску за межі підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" підлягають задоволенню в повному обсязі.

2.4. Відповідач не виконав обов`язку щодо переміщення кіосків та не повернув позивачу торгівельні місця у встановлений пунктом 4.8.3 договору оренди строк. Враховуючи, що обов`язок з повернення орендованого майна як законом так і Договором був покладений саме на орендаря (відповідача), останній під час розгляду справи не надав доказів того, що він повернув об`єкт оренди або вживав заходів з повернення об`єкта оренди орендодавцю, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про правомірність заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час користування торгівельними майданчиками за період з 01.04.2018 по 01.09.2021 у розмірі неустойка у розмірі 58320,00 грн.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1.Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 11.01.2022 Фізична особа-підприємець Сачук Сергій Михайлович - звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№129/22), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20, постановивши нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за безпідставністю; винести окрему ухвалу відносно судді Господарського суду Житомирської області - Сікорської Н.А. за винесення завідомо неправосудного рішення, потурання незаконній діяльності позивача та у невиконанні такою особою судового рішення, що набрало законної сили, яку направити до дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя; судові витрати покласти на позивача.

3.2. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач, зловживаючи тією обставиною, що між сторонами договору оренди не укладались приймально-здавальні документи ані при передачі, ані при поверненні з оренди, звернувся до суду з позовом про стягнення 58320,00грн. неустойки за, начебто, неповернення (не звільнення) об`єктів оренди (торгівельних місць) за період 01.04.2018р.-01.09.2021р. Додатково просив суд, зобов`язати відповідача звільнити торгівельні майданчики шляхом їх вивезення з території, називаючи таку територію, начебто, належною йому.

3.3. Зазначає, що суд першої інстанції не встановивши дійсних обставин справи, виніс рішення, яким задовольнив позов. Вважає оскаржуване рішення незаконним, таким що не ґрунтується на матеріалах справи, яке винесено без жодних доказів, спрямоване на невиконання позивачем судового рішення у справі №906/1060/18, відтак повинно бути скасовано.

3.4. Суд розглядаючи справу предметом, якої є стягнення неустойки за договором оренди, повинен достеменно на підставі належних та допустимих доказів встановити чи має місце реальне продовження користування орендарем об`єктом оренди в певний період після припинення дії відповідного договору та чи наявний в нього умисел на таке неповернення. В даній же справі, суд порушивши правила оцінки доказів з позиції їх достатності, належності та допустимості, в основу рішення поклав, на його думку, саме лише не доведення відповідачем, повернення (звільнення) торгівельних місць, не вимагаючи жодних доказів продовження їх використання у позивача. Чим незаконно поклав весь тягар доказування звільнення торгівельних місць ще у 2018р., лише на відповідача. Суду було достеменно відомо, що об`єктами оренди за договором виступили дві жодним чином не індивідуалізовані площі у 6,75кв.м. кожна (інвентаризаційний опис №3 від 2003р. самого позивача) асфальтобетонного покриття - об`єкту благоустрою земельної ділянки запасу Коростишівської міської ради загальною площею 1,2 га. А сам позивач не має відносно асфальтобетонного покриття жодних майнових прав, однак здійснюючи його самовільне захоплення, укладає відносно нього договори оренди.

3.5. Поза увагою суду залишилась і та обставина, що відповідач у 2016 році припинив свою господарську діяльність і поновив її лише у 2019 році Відтак не міг продовжувати використання торгівельних місць у своїй господарській діяльності з роздрібної торгівлі. Одразу після винесення рішення судом у справі №295/6827/16ц від 03.04.2018р. перемістив належні відповідачу конструкції на інше місце жодним чином не індивідуалізованої площі в 1,2га асфальтобетонного покриття з дозволу його власника - Коростишівської міської ради. А в грудні 2019 року з таким власником уклав договір оренди такого об`єкту благоустрою. Це доводить і те, що самим договором оренди передбачено, що позивач сам переміщає торгівельні конструкції орендаря у випадку не звільнення торгівельного місця протягом семи днів після припинення дії договору (пункт 4.2.5) і якби відповідач дійсно цього не зробив, вони були б переміщені позивачем. Суд першої інстанції незаконно поклав тягар доказування обставин приймання-здавання об`єктів оренди саме на відповідача. Відповідач, за відсутності договірної необхідності сторін у документальному оформленні ними приймання-передачі об`єктів оренди, наперед позбавлений можливості документально підтвердити повернення майна орендарю, що мало місце більше 5 років тому, єдиним належним та допустимим доказом при зворотньому, і був би такий акт, аналогічно як розписка про одержання.

3.6. Навпаки, суд не вимагав від позивача жодного доказу, начебто, реального користування об`єктами оренди. Єдиним власником території ринку (площі асфальтобетонного покриття в 1,2га) за адресою вул.Шевченко, 40 в м.Коростишеві є Коростишівська міська рада, яка обліковує торгівельні площі (асфальтобетонне покриття) ринку на своєму балансі та є їх комунальним власником, що встановлено судовими рішеннями всіх інстанцій у справі №906/41/19. Орган місцевого самоврядування в 2018 році звернувся з позовом до суду (справа 906/1060/18) про заборону незаконної діяльності позивача та його засновника, а також про звільнення останніми самовільно захопленої земельної ділянки, оскільки такі дії заважають наданню послуг ринку населенню комунальним підприємством, а також, завдають щорічних мільйонних збитків місцевому бюджету На початку 2017р. розроблено нову карту схему міського ринку м.Коростишева, з метою санітарної та протипожежної безпеки здійснено фактичне перепланування території. Постановою апеляційного господарського суду від 02.09.2021 зобов`язано позивача звільнити земельну ділянку, на якій знаходиться асфальтобетонне покриття, площею 10 200 кв.м., за адресою: Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Шевченко, 40, що використовується позивачем для організації ведення торговельної діяльності за відсутності належним чином оформлених документів на землю. Таким чином, на момент винесення оскаржуваного рішення у даній справі, суду було відомо, що територія по вул. Шевченко, 40 використовуються позивачем абсолютно незаконно та те, що асфальтобетонне покриття площею 1,2га (частина якої є предметом в даній справі) не входить до цілісного майнового комплексу позивача (справа №906/41/19), відтак така територія не є територією ПКР «Кооперативний ринок». Крім того, суду було достеменно відомо, що договір укладено 31.12.2013, а Правила торгівлі та Карта схема, які наразі скасовані, прийняті тільки у 2014р. і таким договором оренди місцезнаходження об`єктів оренди апріорі не могло бути передбачено.

4. Відзиви на апеляційні скарги, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Позивач та треті особи у даній справі не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у даній справі.

4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 906/562/20 та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 23.03.2022 об 15:30 год.

4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2022 задоволено заяву директора Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" - М.В. Невисевича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/562/20. Вирішено забезпечити директору Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" - М.В. Невисевичу проведення судового засідання 23.03.2022 об 15:30 год в режимі відеокоференції власними технічними засобами з Північно-західним апеляційним господарським судом (33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59) у залі судових засідань № 3 (ВКЗ).

4.4. У судовому засіданні 23.03.2022 представник від позивача - директор Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" М.В. Невисевич заперечив проти доводів апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування свої доводів. Просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також звернув увагу апеляційного суду щодо розміру судового збору, який був сплачений відповідачем (апелянтом) за подання апеляційної скарги у даній справі; зазначив, що справа № 906/562/20 має дві вимоги: стягнення неустойки і звільнення торгового місця, відповідно судовий збір має бути сплачений в сумі 6306 грн.

4.5. Представники апелянта та третіх осіб у судове засідання 23.03.2022 не з`явилися, причини не явки суду не повідомили.

4.6. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича (вх.129/22 від 11.01.22) на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі № 906/562/20 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1.Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105 (далі по тексту постанови також - Правила);

Санітарні правила утримання територій населених місць та Ветеринарно-санітарні правила для ринків, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.06.96 N23 та зареєстрованих у Мін`юсті України 19.06.96 за N 314/1339;

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", відповідно до п.1.1 статуту, є підприємством Коростишівської районної спілки споживчих товариств, яка є його засновником та власником майна, що передано Підприємству Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", як внесок до статутного фонду згідно інвентаризаційного опису № 1, торгівельні майданчики та інше майно.

7.3. Відповідно до п. 2.3.2, п. 2.3.3, п. 2.3 статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку, надання послуг та надання в оренду основних засобів та торгових місць на ринку.

7.4. В своїй діяльності Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" керується статутом та Правилами торгівлі на Підприємстві Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", затвердженими сесією Коростишівської міської ради за № 762 від 03.04.2014.

7.5. Відповідно до п. 19 Правил торгівлі, адміністрація ринку при наданні продавцям торгівельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій зазначається термін угоди, асортимент товарів, що реалізуються, розташування місця, умови оренди торгового місця, розмір та порядок оплати за оренду майна.

7.6. Пунктом 4.3 статуту підприємства передбачено, що підприємство користується майном, переданим райспоживспілкою як внесок до статутного фонду і має право здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, торгівельні місця, торгівельні майданчики тощо.

7.7. 31.12.2013 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (позивач/орендодавець) та Приватним підприємцем Сачуком Сергієм Михайловичем (орендар / відповідач) укладено договір оренди №134 (т.1, а.с.14), за умовами якого предметом договору є торгівельні майданчики №18, №25 загальною площею 6,75, 6,75 кв. м, місцезнаходження яких зазначено на плані розміщення торгівельних місць на ринку (далі - об`єкт оренди).

7.8. Карта - схема розміщення торгових місць на ринку розроблена відповідно до п.7 правил торгівлі на ринку, які затверджені для Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" рішенням Коростишівської міської ради № 762 від 03.04.2014, на підставі наказу Мінекономіки, МВС, ДПА, Держстандарту України № 57/188/84/105 від 25.02.2002.

7.9. Згідно з п. 2.1. договору, орендар набуває права користування об`єктом оренди з дати початку дії договору, відповідно до п. 6 договору.

7.10. Орендна плата становить 364,50 грн. за кожний торгівельний майданчик на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата (п.3.1. договору).

7.11. У розділі 6 договору передбачено строк дії, порядок зміни та розірвання договору.

7.12. Як визначено п. 6.1. договору, договір укладено на 1 рік і діє з 01.01.2014 по 31.12.2014.

7.13. За умовами п.4.3 договору орендар зобов`язується у визначений цим договором термін прийняти об`єкт оренди у тимчасове платне користування та дотримуватися режиму роботи ринку.

7.14. Використовувати об`єкт оренди за його цільовим призначенням відповідно до п.1.3 договору, не використовувати торговельне місце як складське приміщення.

7.15. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також відповідно до п.3.3 договору щоденно оплачувати контролеру-касиру ринку вартість за користування додатковою площею ринку.

7.16. Пунктом 4.3.8. договору визначено, що орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору у семиденний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря.

7.17. Договір укладено на 1 рік, і діє з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року включно (п.6.1 договору).

7.18. Згідно 6.2 договору орендодавець гарантує, що на дату укладення договору об`єкт оренди може бути вільно переданий орендарю, об`єкт оренди не перебуває у спорі, не знаходиться в податковій заставі, жодних прав та претензій у третіх осіб щодо нього немає.

7.19. Згідно п.7.3 договору взаємовідносини, що не врегульовані договором, регулюються законодавством України.

7.20. Оскільки орендар після закінчення строку дії договору оренди не звільнив орендовані торгівельні площі, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до Богунського районного суду м. Житомира з позовом про стягнення з Сачука С.М. неустойки за неповернення орендованого майна за період з 01.01.2015 по 01.04.2018р.

7.21. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/6827/16-ц від 03.04.2018, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 29.05.2018, стягнуто з Сачука Сергія Михайловича на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 56862,00 грн неустойки за договором оренди №134 від 31.12.2013 (т.1, а.с.15-16, 63-65).

7.22. Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" направило приватному підприємцю лист №45 від 14.02.2019, в якому повідомив про необхідність виконання рішення суду у справі №295/6827/16-ц та нарахування неустойки за користування торгівельними майданчиками №18, №25 (т.1, а.с.17).

7.23. Також позивач направив на адресу відповідача лист від №180 від 04.11.2019, про наявність заборгованості та про звільнення кіоску від товарів та пропонував відповідачу укласти договір на торгівельні майданчики № 18, № 25 і використовувати їх в законний спосіб (т.1, а.с.18).

7.24. 01.04.2020 комісією у складі працівників Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" складено акт, в якому вказано, що на торгівельних майданчиках №18 та №25 площею 6,75 кв. м та 6,75 кв.м розміщений кіоск ФОП Сачука С.М., який використовується ним в господарській діяльності без договору оренди. В нижній частині документа наявний рукописний напис: "Власник кіоску від підпису відмовився 01.04.2020." (т.1, а.с.19).

7.25. Враховуючи викладені обставини, 22.05.2020 Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до Фізичної особи-підприємця Сачука С.М. з позовною заявою про зобов`язання останнього звільнити торгівельний майданчик №18 та №25 від кіоску шляхом вивезення його за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та стягнення з відповідача неустойки у розмірі 36450,00 грн.

7.26. Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №906/562/20 від 02.03.2021 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021, в задоволенні позову відмовлено.

7.27. Постановою Верховного Суду від 06.07.2021 постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 02.03.2021 у справі №906/562/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

7.28. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17; не дано оцінки змісту пункту 4.3.8 Договору; не встановлено обставин, які б засвідчували факт повернення Орендарем предмету Договору; не надано оцінки тій обставині, що позивач просив звільнити від майна відповідача саме той предмет оренди, який він йому передав і який він повинен повернути саме позивачу, де б він не знаходився; залишено поза увагою, що обов`язок з повернення орендованого майна як законом так і Договором був покладений саме на Орендаря.

7.29. Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.08.2021 прийнято справу до провадження у новому складі суду та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

7.30. Під час нового розгляду даного спору, 11.10.2021 позивачем подано до господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з Сачука С.М. подвійну неустойку за період з 01.04.2018 по 01.09.2021 в сумі 58320,00 грн. (т.2, а.с.183-184).

7.31. Вказану заяву позивача прийнято судом першої інстанції до розгляду, відповідно даний спір розглядався судом у межах стягнення з відповідача коштів в сумі 58320,00 грн.

7.32. Так, позовні вимоги у даному спорі мотивовані тим, що сторонами був укладений договір №134 від 31.12.2013, предметом якого була оренда торгівельних майданчиків №18; 25. Позивач вказав, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.04.2018 у справі №295/6827/16-ц з відповідача було стягнуто неустойку в сумі 56862 грн. за період з 01.01.2015 по 01.04.2018 за несвоєчасне повернення майна. У зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду щодо сплати неустойки та не звільнення торгівельного майданчика від кіоску, позивач направив вимогу №180 від 04.11.2019р. про звільнення кіоску від товару та переміщення його на штрафмайданчик. В поясненнях від 05.08.2020р. позивач вказував, що ним укладаються договори оренди на торгівельні майданчики, які є торговими місцями і не є тотожними з земельною ділянкою чи асфальтобетонним покриттям. В розрахунок розміру оренди за торгове місце ним не включається плата за землю чи асфальтобетонне покриття, а лише за послуги по утриманню торгового місця та обслуговування майнового комплексу.

7.33. 08.12.2021 за результатами розгляду даного спору, судом першої інстанції ухвалено рішення (пункти 1.1. - 1.3. цієї постанови) з підстав, наведених у пунктах 2.1 - 2.4. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.3. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

8.4. Згідно статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

8.5. Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

8.6. Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

8.7. Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.8. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.9. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( п. 1 ст. 628 ЦК України).

8.10. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.11. Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем за своєю природою є правовідносинами за договором найму.

8.12. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 ЦК України).

8.13. Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

8.14. Згідно частини 2 зазначеної норми, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

8.15.Так, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

8.16. Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

8.17. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.

8.18. За змістом статті 42 ГК України вбачається, що підприємництво як самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, здійснюється суб`єктами господарської діяльності на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

8.19. Отже, підприємницька діяльність у вигляді надання індивідуально визначеного майна в оренду іншим суб`єктам господарювання для використання його у господарській діяльності передбачає ризики, що можуть бути пов`язані з використанням (експлуатацією) об`єкта оренди, обслуговуванням, його монтажем (демонтажем) тощо.

8.20. Відтак, при укладенні договору оренди майна, призначеного для використання у господарській діяльності, орендар та орендодавець, керуючись принципом свободи договору згідно із статтею 627 ЦК України, можуть передбачити умови щодо особливостей передання об`єкта оренди від орендодавця до орендаря, експлуатації (використання) орендованого майна у процесі здійснення господарської діяльності орендарем, а також умови щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю після спливу строку дії договору оренди.

8.21. З пункту 6.1 Договору вбачається, що його укладено на 1 рік і діє він з 01.01.2014 по 31.12.2014.

8.22. За умовами пункту 4.3.8 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується у 7-ми денний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві.

8.23. Таким чином, відповідач протягом семи днів з дати закінчення строку дії договору (до 07.01.2015р. включно) мав звільнити об`єкт оренди - торгівельні місця.

8.24. При цьому, укладений сторонами договір не містить умов щодо порядку повернення торгівельних майданчиків орендарем після закінчення його дії чи припинення.

8.25. При розгляді спорів про стягнення неустойки необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.

8.26. Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.27. Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.28. Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки.

8.29. В даному випадку, неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України.

8.30. Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

8.31. Тобто необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

8.32. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вказує, що його кіоск розміщений на території ринку у зв`язку з тим, що ним укладено договір оренди асфальтобетонного покриття, яке є елементом благоустрою, що перебуває у власності громади міста Коростишева в особі Коростишівської міської ради, яке передане в управління КП "Міський ринок" як єдиному суб`єкту господарювання, створеного з метою надання послуг ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишів, з яким підприємець має договірні відносини.

8.33. На підтвердження своїх заперечень відповідач надав суду копію договорів №535 надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності від 17.12.2019 та №1 надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності від 11.01.2021 (т.1, а.с.149-150, 216-218).

8.34. Так, умовами договорів визначено, що Коростишівська міська рада (орендодавець) надає в оренду для здійснення господарської діяльності окремий елемент благоустрою асфальтобетонне покриття площею 15,90 кв.м. за адресою: м.Коростишів, вул.Шевченка, 40.

8.35. За результатами дослідження наданих відповідачем договорів, не можливо зробити однозначний висновок щодо місцезнаходження кіоска відповідача на території земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві.

8.36. Окрім того, надана відповідачу частина елементу благоустрою за своєю площею (15,90 кв.м.) перевищує розмір торгівельних місць, які були передані йому в оренду за договором №134 від 31.12.2013.

8.37. Крім того, договори №535 та №1 містять умови про надання асфальтобетонного покриття для здійснення господарської діяльності, разом з тим не уточнено, якої саме господарської діяльності, що спростовує доводи відповідача про те, що Коростишівська міська рада надала йому вказане місце для здійснення торгівельної діяльності.

8.38. Щодо доводів відповідача у відзиві на позов на те, що позивач не є власником асфальтобетонного покриття, на якому розташовані торгівельні майданчики як встановлено судами у справі №906/41/19, а також не є власником земельної ділянки, на якій розташований ринок, слід зазначити наступне.

8.39. Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначено Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105.

8.40. Пунктом 2 розділу 1 цих Правил передбачено, що ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).

8.41.Згідно з пунктом 13 вказаних Правил торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції з прилавків, столів, транспортних засобів, причепів, візків, у тому числі ручних, у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

8.42. З наведених норм законодавства випливає, що торгівельне місце не можна ототожнювати з асфальтобетонним покриттям або земельною ділянкою, а тому суд відхиляє заперечення відповідача, про те, що ПР "Кооперативний ринок" не є власником асфальтобетонного покриття, на якому розташовані торгівельні майданчики.

8.43. Відносно посилань на постанову Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №906/41/19, слід вказати, що правовідносини між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та Коростишівською міською ради щодо асфальтобетонного покриття не впливають на предмет доказування у даній справі та не мають правового значення для спору про стягнення неустойки за користування торгівельним майданчиком.

8.44. Слід також вказати, що згідно п.п. 6, 7 Правил територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, зручне сполучення громадського транспорту загального користування, підземні чи наземні переходи для пішоходів, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та під`їздів, телефонний зв`язок, радіовузол або гучномовець на ринках з кількістю торговельних місць більше 250, електро- та водопостачання, водовідведення, туалет, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо.

8.45. Адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об`єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.

8.46. Улаштування та утримання території ринків повинно відповідати вимогам Санітарних правил утримання територій населених місць та Ветеринарно-санітарних правил для ринків.

8.47. Тобто, з наведеного випливає, що адміністрація ринку забезпечує належне утримання території ринку, забезпечує орендарів послугами з водопостачання, водовідведення, електропостачання тощо.

8.48. Вартість вказаних послуг за твердженням позивача включена до вартості орендної плати.

8.49. Не повернувши позивачу торгівельні місця, які були передані відповідачу за договором оренди та розмістивши на них свій кіоск, відповідач фактично користується послугами, які включені у вартість орендної плати за користування торгівельними місцями.

8.50. Враховуючи, що позивач просить звільнити від майна відповідача саме той предмет оренди (торгівельні майданчики №18 та №25), який він йому передав і який орендар повинен повернути, відповідач під час розгляду справи не довів належними доказами своїх доводів про розміщення кіоску не на об`єкті оренди.

8.51. Таким чином, при наданні оцінки діям орендаря щодо повернення об`єкта оренди по закінченню орендних правовідносин, встановлено, що відповідач не виконав обов`язку щодо переміщення кіосків та не повернув позивачу торгівельні місця у встановлений пунктом 4.8.3 договору оренди строк.

8.52. Крім того, відповідач, будучи обізнаним про прийняте Богунським районним судом м. Житомира рішення від 03.04.2018 у справі №295/6827/16-ц про стягнення з нього 56862,00 грн. неустойки за договором оренди №134 від 31.12.2013 за неповернення об`єкта оренди, заходів, які б свідчили про намагання чи намір повернути орендодавцю об`єкт оренди, не вживав та продовжує користуватися ним на даний час.

8.53. Під час розгляду даного спору господарськими судами встановлено факт невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, наявність поважних причин або обставин, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно, відповідачем не доведено.

8.54. В той же час, не вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна свідчить про недобросовісність його поведінки.

8.55. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

8.56. За таких обставин, вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити торгівельні майданчики № 18 та № 25, шляхом вивезення кіоску за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" підлягають задоволенню в повному обсязі.

8.57. Враховуючи, що обов`язок з повернення орендованого майна як законом так і Договором був покладений саме на орендаря (відповідача), останній під час розгляду справи не надав доказів того, що він повернув об`єкт оренди або вживав заходів з повернення об`єкта оренди орендодавцю, у зв`язку з чим позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за час користування торгівельними майданчиками за період з 01.04.2018 по 01.09.2021.

8.58. Неустойка в розмірі 58320,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) нарахована позивачем за час користування торгівельними майданчиками за період з 01.04.2018 по 01.09.2021 є законною та обґрунтованою, а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.

8.59. Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

8.60. Згідно статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.61. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.62. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.63. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.64. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.65. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.66. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.67. Заявлені позовні вимоги Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" є обґрунтованими підтверджуються матеріалами справи. Судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог: зобов`язано ФП Сачука С.М. звільнити торгівельні майданчики № 18 та № 25, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку, шляхом вивезення кіоску за межі підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та стягнуто з відповідача на користь позивача - 58320,00 грн. неустойки.

8.68. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.68.1. Доводи та вимоги апеляційної скарги про винесення окремої ухвали щодо суду першої інстанції за прийняття завідомо неправосудного рішення, потурання незаконній діяльності позивача, невиконання такою особою судового рішення, що набрало законної сили, судом апеляційної інстанції в силу визначених законом повноважень та норм Господарського процесуального кодексу України не розглядається як і вимога про направлення такої ухвали до дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

8.69. За таких обставин апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича (вх.129/22 від 11.01.22) слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі № 906/562/20 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення в оскаржуваній частині.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20, апелянт сплатив судовий збір у розмірі суму 3153,00 гривень, згідно квитанції №33 від 08.02.2022 у розмірі, який був визначений суддею-доповідачем в ухвалі від 28.01.2022.

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору (3153,00 грн) за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

10.4. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

10.5. За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

10.6. Так, позовна заява в даній справі була подана до суду у 2020 році.

10.7. Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2102,00 грн.

10.8. Відповідно до п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

10.9. Предметом даного спору є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача неустойки в сумі - 58320,00 грн. та вимога немайнового характеру - про зобов`язання звільнити торгівельне місце.

10.8. Таким чином, заявлений позов у даній справі має дві вимоги: майнового і немайнового характеру.

10.9. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

10.10. При поданні позовної заяви позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" сплачений судовий збір у розмірі 4204,00 грн.: 2102,00 грн за майнову вимогу (мінімальна ставка) та 2102,00 грн за вимогу немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

10.11. Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.

10.12. Таким чином, апелянту за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у даній справі № 906/562/20 слід було сплатити 6306,00 грн. (4204,00*150%).

10.13. Ухвалою судді-доповідача Північно-західного апеляційного господарського суду Юрчука М.І. від 28.01.2022 у справі № 906/562/20 залишено апеляційну скаргу (вх.129/22 від 11.01.22) ФОП Сачука С.М. без руху; зобов`язано апелянта - усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху: сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3153,00 грн за реквізитами, які вказані у мотивувальній частині даної ухвали.

10.14. Обраховуючи розмір судового збору за подання апеляційної скарги суддя-доповідач виходив з того, що у резолютивній частині оспорюваного рішення розмір судового збору був визначений у сумі 2102,00грн.

10.15. Так, при перевірці матеріалів апеляційної скарги з додатками (з урахуванням заяви про усунення недоліків) на їх відповідність вимогам статті 258 ГПК України, та виготовлення тексту ухвали від 28.01.2022 про залишення апеляційної скарги без руху, допущено помилку при обрахунку/визначені розміру судового збору, який апелянт має сплати за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20, апеляційним судом визначено сплату судового збору у сумі 3153,00грн. - лише за одну вимогу позовної заяви.

10.16. 11.02.2022 на адресу апеляційного господарського суду від ФОП Сачука Сергія Михайловича надійшла заява на виконання вимог ухвали суду, з доказами сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн. (квитанція №33 від 08.02.2022).

10.17. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 906/562/20 та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні 23.03.2022.

10.18. Наведені обставини були встановлені апеляційним господарським судом після усунення недоліків апелянтом - подання відповідної заяви з доказами сплати судового збору та винесення ухвали про відкриття апеляційного провадження у даній справі.

10.19. Відповідно питання щодо сплати апелянтом повного розміру судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення відкладено до винесення апеляційним судом судового рішення у даній справі за результатами розгляду апеляційної скарги.

10.20. Поряд з тим, 23.02.2022 позивач надіслав до апеляційного суду лист у якому, зокрема, зазначив, що справа № 906/562/20 має дві вимоги: стягнення неустойки і звільнення торгового місця, тобто судовий збір має бути сплачений в сумі 6306 грн. Також зазначив, що суд першої інстанції, при виконанні рішення від 08.12.2021, не вірно визначив розмір судових витрат, не врахувавши дві вимоги, не врахували сплату судового збору апеляційного та Верховного Суду при першому розгляді справи № 906/562/20, тому просив виправити вищезазначені недоліки допущені судом першої інстанції, у тому числі і стягнення на користь позивача понесені судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарги під час першого розгляду справи.

10.20. Пунктом 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що якщо факт недоплати судового збору з`ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

10.21. За результатами розгляду апеляційної скарги 23.03.2022 Північно-західним апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі № 906/562/20 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

10.22. Відповідно до ст. 129 ГПК України недоплачена сума судового збору в розмірі 3153,00 грн підлягає стягненню із Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 3153,00 грн - судового збору за подання апеляційної скарги. З цього приводу необхідно видати наказ, видачу якого доручити Господарському суду Житомирської області.

10.23. Питання щодо розподілу судових витрат, стягнення судового збору після направлення касаційним судом справи на новий розгляд до суду першої інстанції, вирішується останнім згідно норм ГПК України, за результатами нового розгляду спору. Відповідно, вимоги позивача про виправлення недоліків, які допущені судом першої інстанції в частині розподілу судових витрат, судом апеляційної інстанції в даному випадку не розглядаються, оскільки це компетенція місцевого господарського суду, в силу приписів статей 243 ГПК України. Адже мотивувальна частина оспорюваного рішення містить вірний висновок суду першої інстанції про покладення на відповідача судових витрат за результатами розгляду позовної заяви.

10.24. Окрім того судом апеляційної інстанції звернуто увагу представника позивача на неспівмірність сплаченого розміру судового збору при поданні касаційної скарги та, як наслідок, відсутності підстав для задоволення його клопотання про стягнення на його користь понесення таких витрат (п.10.20. цієї постанови).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2021 року у справі №906/562/20 залишити без змін.

Стягнути із Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 3153,00 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/562/20 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "29" березня 2022 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.