Справа № 2-а- 3068 /08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2008 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Добрянського В..В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Тво начальника Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України Жовтоножук Ігоря Петровича до громадянина Іраку ОСОБА_2 про видворення за межі України в примусовому порядку, -

встановив:

Тво начальника Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України Жовтоножук Ігор Петрович звернувся до суду з позовом до громадянина Іраку ОСОБА_2 про видворення за межі України в примусовому порядку, відповідач на даний час перебуває в пункті тимчасового тримання прикордонного загону за адресою: м. Чернігів, вул. Квітнева, 3в. Свої вимоги мотивують тим, що громадянин Іраку ОСОБА_2 порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 року № 1074 «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію».

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством України, законодавством інших держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України. Але знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб, використовуючи при цьому незаконні шляхи.

Встановлено, що 15.08.2008 року о 10.30 на території Пекурівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області співробітниками СБУ, на відстані близько 200м від населеного пункту Пекурівка та близько 50000 від державного кордону України було затримано громадянина Іраку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який незаконно перетнув державний кордон із РБ в Україну поза пунктом пропуску через державний

кордон України на напрямку Усохи (РБ) -Лемешівка (Україна) в складі групи осіб. Тобто вищевказаний громадянин здійснив правопорушення в групі осіб, які попередньо були пов'язані спільною метою, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 204 КУпАП.

20.08.2008 року місцевим Городнянським районним судом

Чернігівської області громадянина Іраку за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення 15 діб адміністративного арешту. Одночасно 16.08.2008 року було направлено лист до Посольства Республіки Ірак про надання допомоги у встановленні особи затриманого.

Відповідь з відповідної установи на теперішній час отримано не було.

Вивчаючи матеріали адміністративної справи відповідача можна прийти до висновку, що реалізуючи свої права та свободи, останній міг встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України. Але знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб, використовуючи при цьому міжнародні злочинні угруповання.

З практики Європейського суду з прав людини випливають три умови, що є обов'язковими для визначення посягання на особисту свободу. Правомірними є, законність, мета, підстава позбавлення свободи.

В першу чергу є законність, вищевказані нормативні акти підтверджують законність утримання іноземної особи.

Друге: Мета здійснення затримання особи, це запобігання вчинення правопорушень (можливо в деяких випадках і злочинів) затриманою особою.

Третє: Підставою є законне тримання особи для здійснення з метою запобігання її спроби незаконного перетинання державного кордону та вжиття заходів з метою видворення (депортації) або екстрадиції. Даний пункт він прочитаний з п. 1 , ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 1950 року.

На даний час відповідач документів, що посвідчують особу не має, кошти для виїзду з території України у нього відсутні. Працевлаштуватись на території України не має змоги, родичів на території України не має, до міграційної служби з заявою про набуття статусу біженця не звертався.

Відповідно до п. 3.1.1, 3.1.3 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осі без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, яке затверджено наказом МВС України 16.10.2007 року № 390, іноземці, які незаконно перебувають в Україні, поміщаються до пункту тимчасового перебування на період необхідний для підготовки їх видворення за межі держави в примусовому порядку, але не більше ніж на 6 місяців. Поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення

долучаються документи, що посвідчують особу іноземця, постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення.

В Чернігівському прикордонному загоні знаходиться значна кількість іноземців, які незаконно потрапили на територію України на утримання яких витрачаються значні кошти державного бюджету.

Беручи до уваги те, що громадянин Іраку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не має близьких родичів, власного житла, постійного джерела існування та законних представників на території України, а також те, що він незаконно перетнув державний кордон з метою подальшого транзитного пересування без належним чином оформлених проїзних документів по території України з ціллю потрапити до Західної Європи, тим самим своїми діями грубо порушив вимоги ст. 25, ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та згідно вимог ч.2, ч.5 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підлягає примусовому видворенню за межі території України.

Крім, того як свідчать надані суду письмові докази відповідач визнає факт незаконного перетинання кордону держави України без відповідного дозволу та порушення норм чинного законодавства України.

Також про обставини затримання відповідача інформоване посольство Іраку 16.08.2008 р.

За таких обставин суд вважає, що знайшло підтвердження в повному обсязі факт незаконного перетинання державного кордону і своїми діями відповідач та інші іноземці та особи без громадянства, які потрапляють незаконно на територію України більшість з яких в подальшому знову ж -таки незаконно перетинають державний кордон України із західними державами - сусідами нашої держави завдають шкоди міжнародному іміджу України та національним інтересам безпеки України, в частині недоторканості її кордонів.

На підставі викладеного та керуючись ч. 5 ст. 32 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.п. 3, 17, 26 Постанови KMУкраїни № 1074 «Про затвердження правил в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», ст. 18, п.3 ч. 4 ст. 50 та п. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства суд, -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Видворити в примусовому порядку за межі території України громадянина Іраку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Продовжити термін утримання на період необхідний для видворення за межі території України в примусовому порядку, але не більше шести місяців з дня затримання з 15 серпня 2008 року по 15 лютого 2009 року. Та помістити громадянина Іраку ОСОБА_2 до пункту тимчасового

перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області в населеному пункті Розсудів Ріпкинського району Чернігівської області.

Постанову звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.