Апеляційний суд Івано-Франківської області
м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Пнівчук О.В., Проскурніцького П.І.
з участю секретаря Кіндрата В.П.
сторін: позивача ОСОБА_1, представників відповідача
ОСОБА_2- ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення самовільно захопленої земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 21 квітня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_2 оскаржує рішення Снятинського районного суду від 21 квітня 2010 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 та зобов’язано ОСОБА_2 повернути їй самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0083 га, яка знаходиться по вул. Шкільній, 14 в с. Борщів Снятинського району.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1 000 грн. витрат на проведення земельної експертизи та 500 грн. на юридичну допомогу.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_2 просить про його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, ОСОБА_3 вказує на те, що суд прийшов до помилкового висновку про відсутність у його довірителя правовстановлюючих документів на земельну ділянку та не взяв до уваги ряд представлених з цього приводу доказів. Так, ним в судовому засіданні представлено довідку за № 326 від 18.05.2009 року про те, що з 1978 року за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 0,50 га. Згідно геодезичних обмірів фактичний розмір ділянки є меншим- 0,4814 га. Крім цього, ОСОБА_2 має рішення Борщівської сільської ради від 14 серпня 1993 року про передачу їй у приватну власність земельної ділянки ___________________________________________________________________________________________
Справа №22-ц-1797/2010 р. Суддя-доповідач ОСОБА_5
Категорія 45 Головуючий у І інстанції Боднарук М.В.
площею 0,50 га. Оформити Державний акт на свою земельну ділянку ОСОБА_2 не може у зв’язку з тим, що позивач відмовляється погодити існуючу межу. В той же час суд не взяв до уваги його доводів про те, що ОСОБА_1 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку без підписів суміжних землекористувачів, в т.ч. його довірительки. За даними по господарських книг, за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка площею 0,32 га. В той же час їй видано Державний акт на 0,37 га. Тобто розмір земельної ділянки ОСОБА_1 збільшився на 0,49 га і відбулося це за рахунок захоплення земельної ділянки його довірительки. Суд цим обставинам належної оцінки не дав, як і не взяв до уваги його доводів про те, що у 2006 році ОСОБА_1 вже зверталася до суду з таким же позовом і їй було відмовлено. Рішення Снятинського районного суду від 24.03.2006 року позивачкою не оскаржувалося і є чинним.
В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_2 вимоги підтримали з мотивів викладених у апеляційній скарзі, просять про її задоволення.
ОСОБА_1 доводи апелянтів вважає надуманими, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників відповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції, спір виник з приводу самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки по вул. Шкільній,14 в с. Борщів, що належить на праві власності ОСОБА_6
За змістом ст.ст. 3, 58-60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому вона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з огляду на належність та допустимість доказів.
Як встановив суд першої інстанції, земельна ділянка площею, 0,2494 га по вул. Шкільній, 14 в с. Борщів ( кадастровий номер 26252:80601:01:001:0003) передана у власність ОСОБА_6 для обслуговування жилого будинку, господарськиї будівель та споруд, про що свідчить Державний акт серії ЯГ № 304305 від 17 травня 2006 року ( а.с. 4).
Зазначений правовстановлюючий документ на ім’я ОСОБА_1 на час вирішення спору судом недійсним не визнавався.
Факт самовільного порушення встановленої межі та зайняття частини земельної ділянки, що є власністю позивача - площею 0,0083 га з боку ОСОБА_7 встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 26.03.2010 року за № 386, що проведена СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» ( а.с. 43-56).
Висновків експертизи представники ОСОБА_2 не оспорюють.
Зважаючи на зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про захист порушеного права власності ОСОБА_1 та зобов’язання відповідача повернути самовільно зайняту частину земельнох ділянки.
Доводи представників ОСОБА_7 про те, що їх довіритель є належним землекористувачем, і це стверджується таким правовстановлюючим документом як рішення Борщівської сільської ради за № 3 від 14.08.1993 року про передачу земель у приватну власність ( а.с. 79), на увагу не заслуговують, оскільки особливістю набуття суб'єктивного права власності на землю громадянами і юридичними особами є те, що для виникнення права власності на земельну ділянку не достатньо лише одного юридичного факту, а має бути юридичний склад, з яким закон пов'язує настання, зміну і припинення правовідносин власності на землю. Це означає, що прийняття органами місцевого самоврядування чи державної влади рішення про передачу земельної ділянки у власність не призводить до появи нового власника землі, якщо не будуть виконані інші юридичні дії щодо формування земельної ділянки як об'єкта права власності, виготовлення, видачі і реєстрації документа про право власності на землю.
Не заслуговують на увагу й доводи представників відповідача про те, що у 2006 році суд вже ухвалював рішення про той же предмет спору між тими самими сторонами. Як вбачається з копії рішення. на яке посилається апелянт ( а.с. 17), таке ухвалювалося судом до набуття права власності ОСОБА_1М на спірну земельну ділянку. Підставою ж свого звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 порушене право власника земельної ділянки, яким вона стала 17 травня 2006 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Снятинського районного суду від 21 квітня 2010 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, хоч може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з часу проголошення.
Головуючий Меленко О.Є.
Cудді: Пнівчук О.В.
ОСОБА_8