Апеляційний суд Івано-Франківської області

м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Бойчука І.В., Пнівчук О.В.

з участю секретаря Балагури М.О.

сторін: апелянта ОСОБА_1, її представника- Найди І.Р.,

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Тужилівської сільської ради Калуського району, ОСОБА_1 про визнання рішення виконавчого комітету Тужилівської сільської ради Калуського району від 28 грудня 1999 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на оформлення права власності на будинковолодіння» та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 червня 2010 року серія САС № 884398 незаконними, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 оскаржує рішення Калуського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року , яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 – визнано нечинним рішення виконавчого комітету Тужилівської сільської ради Калуського району від 28 грудня 1999 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на оформлення права власності на будинковолодіння», також визнано нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САС № 884398 від 30 червня 2010 року, яке знаходиться в с.Тужилів Калуського району Івано-Франківської області та зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_1 за ОСОБА_1.

ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає до скасування з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, зокрема, посилається на те, що спірний будинок споруджено нею разом з чоловіком відповідно до свідоцтва про забудову садиби № 364 від 15.05.1979 року. У в 1982 році будівництво було завершене, позивач з своїм чоловіком ніякого будинку не будували. Також апелянт вказує на те, що позивач знала про існування рішення виконкому, оскільки відмовилась надати дозвіл інженеру ОБТІ на обстеження будинку для виготовлення технічної документації, що підтверджується повідомленням Івано-Франківського ОБТІ № 835 від 02.04.2007 року. Крім того, рішення виконкому Тужилівської сільської ради від 28.12.1999р. вже було предметом судового розгляду у 2007 році. Як на одну з підстав для скасування оскаржуваного

_____________________________________________________________________________

Справа №22-ц-6268/2010 р. Суддя-доповідач ОСОБА_3

Категорія 57 Головуючий у І інстанції Гавриленко В.Г.

рішення вказує на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд не вирішив питання про поновлення строку звернення до суду.

В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник вимоги підтримали з мотивів, наведених і апеляційній скарзі, просять про її задоволення.

ОСОБА_2 вказує на законність та обґрунтованість рішення, просить залишити його без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін , перевіривши матеріали справи, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 зі своєю сім’єю та відповідач ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 проживають у спірному домоволодінні, що знаходиться по вул. Л.Українки, 136 в с.Тужилів Калуського району. Зазначене підтверджується довідкою Тужилівської сільської ради № 115 від 21.02.2010р., з якої також вбачається, що правовстановлюючі документи на домоволодіння відсутні, будинок в експлуатацію не зданий і знаходиться на неприватизованій земельній ділянці. Зазначена обставина сторонами не спростовується, як і те , що сам будинок належав ОСОБА_5, який помер 13.03.1999 року.

Позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги за законом і на даний час між ними існує спір з приводу майна, яке за життя належало ОСОБА_5, зокрема домоволодіння № 136 по вул. Л.Українки в с.Тужилів Калуського району.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, як спадкоємцями, повинні бути врегульовані відповідно до норм спадкового законодавства, що було чинним на час відкриття спадщини, тобто за Цивільним кодексом в редакції 1963 року. Таким чином, оскаржуване рішення виконавчого комітету Тужилівської сільської ради Калуського району від 28 грудня 1999 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на оформлення права власності на будинковолодіння» та видане на його підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 червня 2010 року серія САС № 884398, що видане на ім’я ОСОБА_1 одноосібно обґрунтовано визнані судом незаконними, як такі що порушують права ОСОБА_2

Доводи апелянта та її представника про те, що ОСОБА_2 знала про існування рішення виконавчого комітету Тужилівської сільської ради Калуського району від 28 грудня 1999 року , а отже пропустила строк для звернення до суду, на увагу не заслуговують, оскільки саме рішення виконкому не є тим юридичним актом, який породжує право власності ОСОБА_1В на спірне домоволодіння, а лише дозволом на оформлення відповідного права.

Таким чином, існування самого рішення виконкому від 28 грудня 1999 року не давало підстав ОСОБА_2 вважати, що її право на частку у спадковому майні буде порушено; і лише коли в кінці липня 2010 року ОСОБА_2 стало відомо про видачу ОСОБА_1 свідоцтва на право власності на дане домоволодіння, вона звернулась до суду за захистом порушеного права, оскільки видачею правовстановлюючого документу її позбавлялося можливості оформити право на частку у будинку, де вона мешкає з сім’єю.

Зі змісту ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки, за ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу яка його порушила.

Оскільки, саме свідоцтво про право власності видане ОСОБА_1 30.06.2010 року породило право власності, то дізнавшись про нього ОСОБА_2 звернулась за захистом своїх прав не втрачаючи строку позовної давності встановленого законодавством.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував правову природу спірних правовідносин, і в частині позовних вимог щодо поновлення строку на звернення до суду питання не вирішував, оскільки позивач позовної давності не пропустила.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об’єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 218, 307,308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді І.В. Бойчук

ОСОБА_7