Апеляційний суд Івано-Франківської області

м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано- Франківської області в складі :

головуючого Меленко О.Є.

суддів Бойчука І.В., Перегінець Л.В.

секретаря Сурмачевської У.С.

з участю: апелянта ОСОБА_1, позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 27 грудня 2011 року задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод в користування житлом.

Зобов’язано ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні житлом та вселити ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в будинковолодіння №15 по вул. Тичини, в с. Ямниця, Тисменицького району Івано-Франківської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 54 грн. судових витрат, 750 грн. витрат на правову допомогу, а всього 804 грн.

На дане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, та на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновок суду, про те, що він чинив позивачам перешкоди в користуванні житлом не ґрунтується на жодних доказах. Оскільки суд не взяв до уваги, що позивачі самостійно залишили місце свого проживання і не поверталися туди.

_____________________________________________________________________________

Справа № 2/0915/135/2011 Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.

Провадження № 22ц/0990/298/2012 Суддя-доповідач ОСОБА_5

Категорія 41

Також ОСОБА_1 вважає, що звертаючись з позовом позивачі не вказали яку саме частину будинку вони раніше займали, та куди їх слід вселити. Задовольняючи позов суд вирішив вселити позивачів в будинковолодіння по вул. Тичини, 15 у с. Ямниця, Тисменицького району, яке складається із житлового будинку, літньої кухні, двох сараїв та гаражу, однак конкретно не зазначив в яке саме приміщення слід вселити позивачів.

Крім того, суд не надав належної оцінки його доказам, обмежившись тільки пояснення та доводами позивачів.

З цих підстав рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 просив скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги підтримав з тих же мотивів, що зазначені у апеляційній скарзі.

ОСОБА_3, ОСОБА_2 доводів апеляційної скарги не визнали, просять її відхилити. Вказують на відсутність іншого житла.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, що спір виник з приводу користування житлом у домоволодінні №15 по вул. Тичини, в с. Ямниця, Тисменицького району Івано-Франківської області між його власником – ОСОБА_1 та членами його сім’ї - ОСОБА_3, ОСОБА_2 (дружиною та донькою), які через неправомірну поведінку власника у серпні 2011 року змушені були покинути житло.

Зазначених обставин жодна з сторін не заперечує. Сам ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції заявив, що категорично заперечує проти проживання ОСОБА_3, шлюб з якою на даний час розірвано, у належному йому будинку, підтвердивши цим самим факт чинення перешкод останній.

За змістом ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку , якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зобов’язавши ОСОБА_1 не чинити їм перешкод в користуванні житлом та вселивши їх в будинковолодіння №15 по вул. Тичини, в с. Ямниця, Тисменицького району Івано-Франківської області.

Доводи ОСОБА_1 про те, що судом не встановлено яку саме частину будинку раніше займали позивачі та щодо визначення будівлі у яку їх слід вселити на увагу не заслуговують.

Так, даних про те, що між сторонами існували якісь угоди з приводу порядку користування житлом, в матеріалах справи немає. Крім цього, саме поняття «вселення» передбачає можливість користування саме житловим приміщенням, яким є будинок. Що ж стосується господарських будівель то такі є частиною домоволодіння в цілому.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_6