Апеляційний суд Івано-Франківської області
м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Бойчука І.В., Шалаути Г.І.
секретаря Сурмачевської У.С.
з участю: апелянта ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Оріана», ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 07 березня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 07 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Оріана», ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що звільнення його з роботи є незаконним, оскільки воно було здійснено особою, яка не мала повноважень щодо представлення інтересів власника ВАТ «Оріана». Даний факт, на думку апелянта підтверджується вироком Калуського міськрайонного суду від 23.09.2011 року відносно ОСОБА_2
З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
_______________________________________________________________________________
Справа № 2/0908/1003/2011 Головуючий у 1 інстанції Бойко М.Я.
Провадження № 22ц/0990/746/2012 Суддя-доповідач ОСОБА_4
Категорія 52
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів, просив про її задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник вказують на обґрунтованість висновків суду та законність ухваленого ним рішення. Просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.7 ст.36 КЗпП підставою припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції позивача наказом від 18.05.2009 року № 12-к було звільнено з посади в.о. голови правління ВАТ «Оріана» на підставі п.7 ст.36 КЗпП України (а.с. 7). Підставою припинення трудового договору був вирок Калуського міськрайонного суду від 20.01.2009 року, який вступив в законну силу з 09.04.2009 року.
За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що його незаконно було звільнено з роботи, як радника голови правління ВАТ «Оріана». Однак жодних доказів на підтвердження своїх вимог ні в суді першої інстанції, ні в засіданні апеляційного суду апелянт не надав. Більше того, з матеріалів справи, а саме з наказу №12-к від 18.05.2009 року (а.с. 7) вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений саме з посади в.о. голови правління ВАТ «Оріана», в той час, як іншим наказом - № 9 від 10.04.2009 року попередньо був переведений на посаду радника голови правління (а.с. 19). Наказу про звільнення позивача з цієї посади суду не надано, як і не зроблено відповідного запису в трудовій книжці ( а.с. 31).
Таким чином відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо поновлення його на посаді радника голови правління ВАТ «Оріана».
Що стосується доводів апелянта про відсутність повноважень у ОСОБА_2 на звільнення позивача із займаної посади, то такі не приймаються судом до уваги. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вже звертався в суд з позовом про визнання незаконним та скасування наказу №12-к від 18.05.2009 року про звільнення його з роботи. В результаті розгляду даного позову, як судом апеляційної інстанції, так і судом касаційної інстанції, жодних неправомірних дій адміністрації відповідача під час видання наказу про звільнення позивача з роботи не встановлено.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 07 березня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Є. Меленко
Судді: І.В. Бойчук
ОСОБА_5