Справа № 185/6557/15-а

Провадження № 2-а/185/442/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2015 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в подальшому уточнивши свої позовні вимоги, в я кому просила суд визнати відмову управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області у призначенні їй пенсії згідно пункту 3 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30 березня 2015 року - протиправною; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити їй пенсію згідно пункту 3 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30 березня 2015 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що вона є матір'ю дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був інвалідом дитинства та помер 12 жовтня 2013 року. 30 березня 2015 року вона звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області від 08.04.2015 року за № 4852/05/18 їй було відмовлено у призначенні пенсі за віком як матері інваліда з дитинства, у зв'язку з відсутністю підтвердження того, що її син скляр ОСОБА_6 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення ним шестирічного віку. У зв'язку з цим, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, в своїх поясненнях спиралася на доводи, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали в повному обсязі, надали заперечення на позов, відповідно до змісту яких просили суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог, так як згідно медичного висновку від 15.01.1996 року № 557 сина позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, вперше визнано дитиною - інвалідом у дев'ятирічному віці. Висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_5 мав медичні показники для визнання його дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку - відсутній, тому управління ПФУ в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши в судовому засіданні наявні докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач мала сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 12 жовтня 2013 року. Згідно медичного висновку № 577 від 15.01.1996 року ОСОБА_5 був визнаний інвалідом третьої групи з дитинства.

30 березня 2015 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як матері дитини-інваліда з дитинства, на яку за вих. № 4852/05/18 від 08.04.2015 року отримала відповідь про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком, як матері дитини-інваліда з дитинства відповідно до абз. 4 п. 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки сина позивача ОСОБА_5 визнано інвалідом з дитинства у дев'ятирічному віці.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 1 січня 2004 року.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

Пунктом 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Таким чином, пенсійним законодавством передбачено право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема, у випадку виховання інваліда з дитинства до певного віку.

Пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, з внесеними змінами, передбачено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров’я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії у разі наявності висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Враховуючи те, що згідно медичного висновку № 577 від 15.01.1996 року ОСОБА_5 був визнаний інвалідом третьої групи з дитинства, також згідно довідки МСЕК від 05.03.2003 року ОСОБА_5 було повторно визнано інвалідом третьої групи з дитинства, а також те, що позивач зверталася до відповідача  із заявою від 30.03.2015 року щодо призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства та надала всі необхідні для цього документи і отримала відмову відповідача щодо її призначення, суд вважає  дії відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, є протиправними.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 69, 71, 94, 99, 100, 104, 158-159, 162, 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області у призначенні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсії згідно пункту 3 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30 березня 2015 року - протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсію згідно пункту 3 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30 березня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору суму в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя: В.М. Бондаренко