Справа № 157/1649/14-п Провадження №33/773/282/14 Суддя в 1 інстанції: Гончарук О.Н.
Категорія:ст.173-2 ч.2 КУпАП Доповідач: Опейда В. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" грудня 2014 р. місто ОСОБА_1
Апеляційний суд Волинської області :
в складі – головуючого – судді - Опейди В.О.,
потерпілої – ОСОБА_1,
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 листопада 2014 року, якою провадження у справі щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 листопада 2014 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно постанови суду, вбачається, що відносно ОСОБА_2 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, яке полягає в тому, що він, будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, перебуваючи в будинку, в якому проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, в присутності малолітньої дочки ОСОБА_3 висловлювався в адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_1 різними нецензурними словами, погрожував їй фізичною розправою, намагався затіяти бійку.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважає, що постанова винесена з порушенням норм кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначає, що висновок суду про те, що вона з ОСОБА_2 не пов’язані побутом, не мають взаємних прав і обов’язків є невірним і не відповідає фактичним обставинам справи. З колишнім чоловіком вони розлучені з лютого 2014 року, однак проживають у спільному житловому будинку, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки як в побуті, так і щодо виховання та утримання спільної неповнолітньої доньки. Стверджує, що вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП в повному обсязі обґрунтовано матеріалами справи. Вважала за необхідне допитати ряд свідків в підтвердження вчинення ОСОБА_2 правопорушення. Просила постанову суду скасувати та прийняти нову, якою ОСОБА_2 притягнути до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_2 на судовий розгляд в суд апеляційної інстанції не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що засвідчує отримане ним рекомендоване поштове повідомлення. З врахуванням думки потерпілої, яка вважала за можливе проводити розгляд у відсутності ОСОБА_2, судовий розгляд був проведений у відсутності останнього.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши потерпілу ОСОБА_1, яка підтримала подану нею апеляційну скаргу з наведених мотивів, суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, за вказаних у постанові суду обставинах, відповідає матеріалам справи та ґрунтується на наявних в ній доказах.
У відповідності до ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення насильства у сім’ї особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з зазначених порушень, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого.
Поняття «насильство в сім’ї» та «члени сім’ї» визначені у ст.1 Закону України від 15 листопада 2001 року «Про попередження насильства в сім’ї». Так, насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї за умови порушення конституційних прав і свобод члена сім’ї як людини та громадянина. Членами сім’ї згідно з Законом вважаються особи, які перебувають у шлюбі, проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, їхні діти, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням, а також родичі прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання. Отже, суб’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП України можуть бути лише члени однієї сім’ї.
Крім того, ст.3 Сімейного кодексу України визначено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки і яка створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 лютого 2014 року, яке на день винесення постанови було чинним, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, отже, дані особи сім’ю не складають.
Твердження апелянта про те, що вони з колишнім чоловіком проживають однією сім’єю є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, окрім факту проживання в одному будинку, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначені обставини підтверджені ОСОБА_1 в ході розгляду справи по суті в суді першої інстанції, що вбачається з постанови суду.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що протокол ВН №12179 від 11.10.2014 року про адміністративне правопорушення було складено на підставі рапорту чергового Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області від 09.10.2014 року щодо події, яка відбувалась 07.10.2014 року близько 20 години. Однак обставини, викладені у протоколі не відповідають обставинам, зазначеним у даному рапорті, з якого вбачається, що в чергову частину надійшло повідомлення по телефону від ОСОБА_1 про те, що 09.10.2014 року близько 19 год. по місцю проживання колишній чоловік заявниці погрожував їй фізичною розправою.
Виходячи із диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП, обов’язковим елементом складу адміністративного правопорушення є настання певних наслідків від вчинення винною особою дій фізичного, психологічного чи економічного характеру по відношенню до потерпілого, а саме завдання чи ймовірна можливість завдання шкоди фізичному чи психологічному здоров’ю особи, відносно якої вчинені такі дії.
Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено та посадовою особою Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області не встановлено наслідків у вигляді шкоди фізичному чи психічному здоров’ю потерпілої ОСОБА_1, яка могла бути чи була завдана, а також її причинно-наслідкового зв’язку з діями ОСОБА_2, що є обов’язковими ознаками об’єктивної сторони адміністративного правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_2
Таким чином, об’єктивно проаналізувавши усі наведені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції при розгляді справи вірно встановив фактичні обставини справи та прийшов до правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, потерпіла приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції і нею не заявлялось будь яких клопотань, зокрема і щодо допиту зазначених нею свідків, про яких їй було відомо на той час. При таких обставинах, враховуючи зміст поданої апеляції та досліджених матеріалів справи, вказані особи не можуть бути допитані в якості свідків в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду є законна та належним чином вмотивована, підстав для її скасування по обставинах, викладених в апеляції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 листопада 2014 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення – без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Волинської області ОСОБА_4