ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 р. | № 20/142 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий | Невдашенко Л.П. |
Суддів | Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Військової частини А-1509 |
на постанову | від 22.05.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | №20/142 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Державного підприємства “Смоли” |
до | Військової частини А-1509 |
про | скарга на дії ВДВС |
за участю представників сторін: |
позивача | Лєвшаков Р.В. |
відповідача | Ляхов П.Ю. |
ВДВС | не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2006р. (суддя Пархоменко Н.В.) в задоволенні скарги відповідача на дії державної виконавчої служби Баглійського району відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. (головуючий Белінська В.О., судді Сизько І.А., Тищик І.В.) вказана ухвала суду залишена без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.
Перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2005р. у даній справі задоволено позов ДП “Смоли” до ВЧ А-1509 про стягнення 69453,27 грн. основного боргу, 1103,61 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Для виконання даного рішення, 01.02.2006р. та 02.02.2006р. державним виконавцем ДВС у Баглійському районі винесені постанови про арешт коштів в межах суми позову, що містяться на розрахунковому рахунку військової частини А-1509 №26009302170010 в філії Промінвестбанку м. Дніпродзержинська.
Скаржник вважаючи, що вказані постанови винесені з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки арешт накладено на інший ніж той, що зазначений у рішенні суду рахунок, звернувся зі скаргою.
Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд другої інстанції, розглянувши подану скаргу дійшов висновку про правомірність накладення арешту на інший поточний рахунок боржника, ніж той, який вказаний у рішенні суду, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 1, 5, 20, 63 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників; входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізувати його в порядку, встановленому законодавством; накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах.
Окрім того, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника –юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”. Якщо даних про наявність у боржника –юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних організаціях немає, державний виконавець одержує такі данні у податкових органів, які зобов’язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок суду законним, обґрунтованим і таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення, при прийнятті оскаржуваних рішень, норм ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”, то вони не знайшли свого підтвердження та крім того направлені на затягування процесу виконання судового рішення.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. у справі №20/142 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська