ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005р. ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ВКФ ПП “Агролайн” 10659,43 грн. заборгованості за поставлений ячмінь.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. (головуючий Рибченко А.О., судді Мельник С.М., Швець В.О.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги та  юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановили попередні судові інстанції, 01.06.2004р. між сторонами укладено договір НОМЕР_1 на поставку ячменю 3 класу ДСТУ 3769-98 врожаю 2003р. в кількості 125 тон.

Пункт поставки -EXWелеватори -м. Карлівка, с. Селещина, Полтавської області, що згідно Правил ІНКОТЕРМС від 2000р. означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Отже, згідно даного терміну на продавця покладаються мінімальні обов'язки, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу 117400 кг. ячменю 3 класу, яке знаходилось на зберіганні у ТОВ “Наука-Елеватор” (59200 кг) та ВАТ “Селещинське ХПП” (58200 кг.).

Тоді як, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 62806,60 грн., з урахуванням 3,111 тон ячменю, яка була повернута.

Залишок боргу на день розгляду справи становить 9512 грн., на який позивач, в порядку ст. 625 ЦК України, нарахував інфляцію та 3% річних.

За таких обставин та враховуючи, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова або зміна його умов не допускається, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позов.

Щодо заперечень відповідача про неналежну якість ячменю, з посиланням на  свідоцтво карантинної експертизи НОМЕР_2. Харківської зональної лабораторії, то воно не прийнято до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи, зокрема: сертифікатами якості на товар НОМЕР_3 та НОМЕР_4 виданих Державною хлібною інспекцією України, з яких слідує, що відвантажений ячмінь відповідає якості  відповідно до державних стандартів та залізничними накладними НОМЕР_5 та НОМЕР_6, які свідчать про реалізацію спірного ячменю за кордон -в Республіку Бєларусь.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції, оскільки в силу вимог ст. 111⁷ ГПК України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що наведеним обставинам суди дали належну правову оцінку  і дійшли до обґрунтованого висновку, а тому  не вбачається підстав для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст.ст.111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹   Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. у справі №14/445 залишити без змін, а касаційну скаргу  - без задоволення.

Головуючий                                                                         Л.Невдашенко

Судді:                                                                                М.Михайлюк

                                                                                          Н.Дунаєвська