Справа 2-157-09
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25 лютого 2009 року Слов”янський міськрайонний суд Донецької області у складі :
головуючий суддя Мінаєв І.М.
при секретарі Бондарєвій В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов”янського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, визнання права власності,
В С Т А Н О В И В :
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності, вказавши, що з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання за спільні кошти ним у 1998р. був придбаний житловий будинок №103 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по вул..Володарського м.Слов”янська та зареєстрований на позивача. Прохав призвести розподіл домоволодіння, визнавши за ним право власності на нього, зобов”язавши його сплатити відповідачці 1\2 частку вартості будинку.
В судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги та прохав визнати за ним право особистої приватної власності на спірний будинок, оскільки будинок хоча і був придбаний під час перебування у шлюбі, але за його особисті кошти.
Відповідачка та її представник адвокат ОСОБА_3 не заперечували проти задоволення уточнених позовних вимог, посилаючись на те, що дійсно будинок був набутий ними в період шлюбу за кошти позивача та ним з 2006р. по теперішній час користується позивач.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачки, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом з вірогідністю встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачкою ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з по 29.08.2006 року, проживали спільно однією сім”єю та вели спільне господарство, набули за час сумісного проживання в зареєстрованому шлюбі будинок №103 по вул..Володарського м.Слов”янська - 08.07.1998р. за договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Слов”янського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованому в реєстрі за №2979, а в КП БТІ зареєстрованому 22.07.1998р.( а.с.6).
Згідно свідоцтва про одруження та розірвання шлюбу – 29.08.2006р. зареєстровано розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою (а.с. 7), що об”єктивно підтверджує факт сумісного проживання та наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживати однією сім”єю, вести спільне господарство.
Згідно договору купівлі-продажу від ОСОБА_5, ОСОБА_6 передали ОСОБА_1 у власність належний її житловий будинок з господарчо-побутовими спорудами, який знаходиться за адресою м.Слов”янськ вул..Володарського,103, підтверджує та не заперечується сторонами той факт, що договір укладено в період перебування сторін по справі в зареєстрованому шлюбі, під час якого ними велося спільне господарство та вони проживали однією сім”єю ( а.с.6).
Судом встановлено та не заперечувалося позивачем та відповідачкою, що вказаний будинок був придбаний під час перебування в зареєстрованому шлюбі за кошти, які належали особисто позивачу ОСОБА_1.
Відповідно до висновку технічної експертизи від 26.01.2009р., дійсна вартість домоволодіння №103 по вул..Володарського м.Слов”янська станом на 16.11.2008р. складає 78277 грн. Для організації в будинку двох ізольованих квартир с метою самостійного користування переобладнання може спричинити суттєву шкоду господарському призначенню жилого будинку, а тому його неможливо розподілити на дві частини в натурі.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12.06.1998р. „Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім”ю”, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, з”ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна, вартість майна визначається за погодженням між подружжям. Суд має право відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або одного з подружжя.
Ст..60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об”єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до вимог ст..70 СК України, у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти.
З урахуванням вимог ст..70,71 СК України, суд вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити. На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та за позивачем слід визнати право особистої приватної власності на житловий будинок №103 по вул..Володарського м.Слов”янська з господарськими та побутовими будівлями та спорудами.
Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування, розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Однією з підстав виникнення права власності є придбання майна на підставі укладених угод, не заборонених законом.
Згідно ст..657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку, квартири укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, з”ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна, вартість майна визначається за погодженням між подружжям. Суд має право відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або одного з подружжя.
Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до вимог ч.1 ст..70 СК України, у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності на жилий будинок” від 04.10.1991р. №7 ( з наступними змінами та доповненнями), при вирішенні питання про виділ в натурі часток жилого будинку, квартири, що є спільною власністю, це можливе, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом. Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.
Відповідно до п.3 ч.1 ст..57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали її, йому особисто.
З урахуванням вимог ст..70,71 СК України, суд вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити. На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та за позивачем слід визнати право особистої приватної власності на житловий будинок №103 по вул..Володарського м.Слов”янська з господарськими та побутовими будівлями та спорудами.
Судові витрати по справі слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60-63,65, 70,71,74 СК України, ст.ст.316,331 ЦК України, ст.ст.10,11,57,88,208,209,213-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, визнання права власності – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на житловий будинок №103 по вул..Володарського м.Слов”янська з господарськими та побутовими будівлями та спорудами.
Судові витрати по справі за сплату судового збору в сумі 157,50 грн, витрат з
інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 30 грн покласти на ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в 10-денний строк з моменту проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, а потім шляхом подачі в 20-денний строк апеляційної скарги або в порядку, встановленому ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя
Слов”янського міськрайонного суду ОСОБА_7