Справа № 666/7389/14-ц

Провадження № 2/666/129/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.09.2015 р. Дніпровський районний суд м.Херсона у складі

головуючої судді Дорошинської В.Е.

при секретарі Коверді А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності внаслідок знищення майна, перерозподіл частин і виділ в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом ОСОБА_3 про припинення права власності внаслідок знищення майна, перерозподіл частин і виділ в натурі, мотивуючи тим, що згідно договору купівлі-продажу від 25.05.2001р. ОСОБА_1 є власником 37/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою м.Херсон, вул.Українська, 140/61, а ОСОБА_2 є власником 50/100 частин вказаного домоволодіння. На підставі договору дарування від 29.12.2007р. документально частина вказаного домоволодіння, що лишилась, а саме 13/100 частин належить відповідачу. Вважають, що право власності відповідача на 13/100 частин вказаного домоволодіння повинно бути припинено внаслідок його знищення, оскільки після отримання у власність вказаної частини спірного домоволодіння ОСОБА_3 зруйнував частину домоволодіння, яка знаходиться на виділеній йому у користування земельній ділянці.

У зв’язку з наведеним просять припинити право власності ОСОБА_3 на 13/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою м.Херсон, вул.Українська, 140 внаслідок його знищення.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою, мотивуючи тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 самовільно зайнята земельна ділянка та самовільно зведено будівлі.

У зв’язку із наведеним просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що виділена ОСОБА_3 та розташована за адресою м.Херсон, вул.Українська, №140, шляхом знесення самочинного будівництва; зобов’язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудовані за адресою м.Херсон, вул.Українська, №140, та які знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 532,0м.кв., виділеній ОСОБА_3 у користування: огорожу з черепашника, зведену по боковій межі з співвласником ОСОБА_3; будівлю сараю, зведену по тильній межі земельної ділянки ОСОБА_3; стягнути з відповідачів судові витрати.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово уточнюючи та збільшуючи позовні вимоги, остаточно просив: припинити право власності ОСОБА_3 на 13/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою м.Херсон, вул.Українська, №140 внаслідок його знищення; перерозподілити частини у спірному домоволодінні, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 86/100 частин спірного домоволодіння; виділити в натурі належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 86/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою м.Херсон, вул.Українська, б.140/61 з урахуванням проведеного раніше встановленого порядку користування земельною ділянкою під зазначеним домоволодінням. В судове засідання не з’явився, однак надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі і вказав, що первісний позов підтримує, позовні вимоги по зустрічному позову не визнає.

Представник ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, однак надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі і вказав, що первісний позов не визнає, зустрічний позов підтримує.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 25.05.2001р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 є власниками 87/100 частин домоволодіння №140/61, що знаходиться в м.Херсоні, вул.Українська, розташованого на земельній ділянці площею 532кв.м. Із вказаних 87/100 частин домоволодіння ОСОБА_1 - 37/100 частин, ОСОБА_2 - 50/100 частин. Відповідно до договору дарування 13/100 частин домоволодіння від 29.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, ОСОБА_5, ОСОБА_3 є власником 13/100 частин домоволодіння №140, розташованого на земельній ділянці 532кв.м. в м.Херсон, вул.Українська. Згідно рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 16.09.2008р. між сторонами визначено порядок користування земельною ділянкою, що не заперечується сторонами.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №048/2013 від 03.12.2013р., яку проведено по цивільній справі №666/7389/14-ц, провести виділ в натурі частки співвласника ОСОБА_3 з домоволодіння по вул.Українська, 140, відповідно до визначеного рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 16.09.2008р. порядку користування земельною ділянкою неможливо, оскільки на відведеній земельній ділянці відсутні будівлі та споруди (частина будівель демонтована, частина самочинна). Для визначення варіантів виділу частки, співвласника ОСОБА_3 з часткою 13/100 з домоволодіння по вул.Українська, 140, необхідно привести домоволодіння у первісний стан, та відповідність домоволодіння до технічної документації. Як зазначено в документах інвентарної справи, до демонтажу приміщень літ. «а,а2» та кімнати №1,3 літ.А, існував склавшийся (затверджений) порядок користування, вказані приміщення знаходились в користуванні співвласника з часткою 13/100 частини домоволодіння №140 по вул.Українська. На даний час вказані приміщення демонтовані, після їх відновлення можливо розглянути питання щодо визначення порядку користування будинком та надвірними будівлями.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №38 від 24.06.2015р., з урахуванням складу домобудівлі станом на 29 грудня 2007 року (стор.234 інв.спр.), відомостей інвентарної справи про склад часток співвласників, акта технічного розрахунку (стор.141,142інв.спр.), на підставі якого були видані правовстановлюючі документи (стор. 144,145,174інв.спр.), на розгляд суду пропонується один варіант виділу частини домобудівлі № 140/61 по вулиці Українська в м.Херсоні, яка в правовстановлюючих документах значиться як 87/100. Вартість, пропонованої до виділу частини, становить 46368 гривень, що дорівнює 86/100 від вартості всього домоволодіння, менше правовстановлюючої частки на 1/100, що на зазначену вище дату становить 628 гривень. Згідно з даними інвентарної справи, на виділеній рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 16 вересня 2008 року по справі № 2-2427/08, ОСОБА_3 земельній ділянці площею 67,7м2 по вул.Українська, 140/61 в м.Херсоні розташована повністю основна будова житлового будинку літера «А», в якому знаходяться приміщення «1-3» площею 10,5м2 та приміщення «2-3» площею 13,6м2, частина прибудови літера «А1» розмірами в плані 4,15м х 2,35м.

Відповідно до ст.16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст.346 ЦК України визначено перелік підстав припинення права власності, зокрема: ч.4 ст.346 таст.349 ЦК України передбачено припинення права власності у разі знищення майна. Згідно вищезазначених вимог право власності припиняється у разі знищення майна, а моментом припинення права власності є подання власником знищеного майна відповідної заяви.

Відповідно до ст.316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст.317 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст.319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ст.358 ЦК України, кожен співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної ; часткової власності. Відповідно до ст.367 ЦК України - майно, що є у спільній часткою власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Відповідно до ст.369 ЦК України - співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно до ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Стаття 377 ЦК України, передбачає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно до ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню; до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Однак відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вимог статей 10, 11, 57, 60 ЦПК України зазначені сторонами обставини не доведені у суді та не підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що позовні вимоги по первісному позову про припинення права власності внаслідок знищення майна, не підлягають задоволенню, оскільки державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться на підставі Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868. Відповідно до якого не встановлена можливість припинення права власності на нерухоме майно за власником цього майна у разі його знищення за рішенням суду. Згідно з п. 60 зазначеного вище Порядку для проведення державної реєстрації припинення права власності на об'єкт нерухомого майна у зв'язку з його знищенням заявник подає органові державної реєстрації прав документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення. Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на знищений об'єкт нерухомого майна, заявник не подає. Тобто, не передбачене і подання позову до суду про припинення права власності на знищений об'єкт нерухомого майна.

Суд вважає, що лише власник майна наділений повноваженнями щодо звернення до органу державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації припинення права власності на об'єкт нерухомого майна у зв'язку з його знищенням. Власник майна вправі скористатись своїми цивільними правами на власний розсуд. Рішенням суду не може бути припинене право власності особи на нерухоме майно в разі його знищення, суд не наділений такими повноваженнями жодним нормативно - правовим актом. Рішенням суду може бути припинене право власності особи на нерухоме майно тільки у випадках, прямо передбачених законом, зокрема, відповідно до ст. 348 ЦК України при припиненні права власності особи на майно, яке не може їй належати.

Щодо вимог по первісному позову про виділ частини в натурі, то вони не підлягають задоволенню, як передчасні, оскільки на даний час приміщення частково демонтовані, майно до цього не виділялось в натурі жодному із співвласників, лише після їх відновлення можливо розглянути питання щодо визначення порядку користування будинком та надвірними будівлями, тобто зменшення майна тягне за собою наслідки для всіх співвласників, а відтак і висновок експерта суд до уваги не приймає. Щодо вимог про перерозподіл частин, то вони не підлягають задоволенню як похідні.

Щодо зустрічного позову, суд вважає слід відмовити в його задоволенні, оскільки доказів, що ОСОБА_1, ОСОБА_6, на сьогоднішній день чинять перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, не надано, тобто не доведено наявності його порушеного права. Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

За таких обставин не підлягають задоволенню і вимоги щодо відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 346, 349, 358, 364, 367, 369, 376, 377, 386, 391 ЦК України, ст.ст.103, 152 ЗК України, ст.ст.5-11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності внаслідок знищення майна, перерозподіл частин і виділ в натурі -відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання рішення апеляційної скарги.

Суддя Дорошинська В.Е.