УКРАЇНА

КРАСНОДОНСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННЫЙ СУД  ЛУГАНСКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                           Справа № 2-А-208/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    10 квітня 2009 р.                                              м. Краснодон

      Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі головуючого: судді  Кузьмич В.Г., при секретарі Глзунової О.Т., розглянувши справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради, Головного Управління праці та соціального захисту населення,  Управління Державного казначейства України  у м.Краснодоні про визнання протиправними дії посадових осіб УПтаСЗН виконкому Красно донської міської ради при виплаті одноразової грошової допомоги до 5-го травня інваліду ВВВ 2-ої групи та зобов»язання стягнення заборгованості за неналежну сплату одноразової грошової допомоги за 2007,2008 роки  у сумі 6368,00  гривень,  

                                                                                    Встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, уточнивши позовні вимоги, просив поновити йому строк звернення до суду, так як пропустив строк, оскільки є інвалідом 2-ї групи, а також у зв»зку з тим, що у нього тяжкий  стан здоров»я він постійно хворіє та у нього порушення пам»яті, суду пояснив, що йому, як інваліду війни 2-ої групи, відповідно до ст..13 Закону України  „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно, до 5 травня, повинна надаватися одноразова грошова  допомога у розмірі восьми   мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач, в порушення чинного законодавства, виплату у 2007 – 2008 роках здійснив у значно менших розмірах. У 2007 році йому виплачено 360 гривень, хоча мав отримати – 2920,00 грн ., а у 2008 році -400 гривень,  а мав отримати – 3448  гривень. Загалом сума недоплати склала 6368,00 грн.(  2920,00  гривень +3448,00 гривень = 6368,00 грн) . Виправляти помилку державний орган не бажає, що змусило позивача звернутися до суду.

У судове засідання  сторони по справі,  не з»явились, надали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

    Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

    Позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської АЄС, інвалідом 2 групи і у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій (а.с.8).

    Відповідачи по справі, керуючись постановою КМУ №183 від 12 березня 2008 року сплатили позивачу вказану щорічну допомогу у 2007р.- 360 грн., у 2008р. – 400 грн..

    Відповідно до Закону України» Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.» від 15.03.2007р. №749, прожитковий мінімум у 2007р., на момент виплати з 01.04.2007р. становив 410,06 грн., відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008р.» від 28.12.2007р. №107, прожитковий мінімум у 2008р., на момент виплати з 01.04.2008р. становив 481 грн..

    Закон України «Про державний бюджет на 2007 р. передбачає виплати інвалідам війни значно нижчі, ніж передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги. Ці конституційні приписи також розтлумачені Рішенням Контитуційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10рп/2008. Але всупереч вищевказаним вимогам Закону про ветеранів, позивачу у 2007р. та 2008 р., як інваліду війни 2 групи, щорічна грошова допомога виплачувалась не в повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст. 5 КАС України – адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.  

Стаття 22 Конституції України закріплює принцип гарантованості конституційних прав і свобод, неможливість їх скасування. Частина 3 наведеної статті категорично забороняє при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяги існуючих прав і свобод.

Однією з пільг інвалідів війни , згідно статті 13 Закону України № 3551-12  „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22-10-1993 року з подальшими змінами та доповненнями, є, як раз, оспорюванна  позивачем, щорічна виплата разової грошової допомоги у розмірі восьми  мінімальних пенсій за віком, яка повинна бути виплачена до 5 травня.

Виходячи зі ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», - розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Отже, позивачу, до 5 травня 2004 року мала бути виплачена щорічна грошова допомога, як інваліду війни 2-ої групи, у розмірі 6368,00 грн. з розрахунку : за 2007 рік у розмірі 8 х 410,00=3280,00 – 360 ( виплачена позивачу фактично)=2920,00 грн.; за 2008 рік у розмірі 8 х 481,00=3848,00- 400= 3448 грн., тобто загалом сума до виплати складає:  2920,00 + 3448=6368,00 грн. Оскільки позивачу виплачено – у 2007 році – 360 грн., у 2008 році – 400 грн., що є  на переконання суду, порушенням його гарантованих прав.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 11-04-2002 року, № 425 від 31-03-2003 року, № 177 від 18-01-2004 року Міністерство фінансів і Державне казначейство зобов`язані перерахувати кошти для виплати разової грошової допомоги згідно із Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а їх виплату проводять  органи праці та соціального захисту населення, у даному випадку – Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради.

Згідно п.9 ст.87 Бюджетного Кодексу України встановлено, що до виплат з Державного бюджету України відносяться виплати щорічної разової допомоги ветеранам війни.

Як зазначено судом вище, нормативні акти, в тому числі й Закони, не можуть звужувати обсяг прав громадян, в даному випадку – позивача.

Суд зазначає, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє прав на таку допомогу. Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту» не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

            Згідно зі статтею  152 Конституції України - Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

     Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та інтересів особи встановлено річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного  позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Суд вважає причину пропуску  строку звернення  до суду позивачем ОСОБА_1 поважною, оскільки він є інвалідом 2-ї групи,  у нього тяжкий  стан здоров»я, постійно хворіє та у нього порушення пам»яті  та  вважає за необхідне поновити  позивачу строк звернення до суду про визнання неправомірною бездіяльність Управління  праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області, щодо перерахунку щорічної допомоги за 2007,2008 рр.., оскільки зазначена бездіяльність порушує права та інтереси позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.3,11, 99-100, 102,159,160-163 КАС України, ст.22 Конституції України, ст.13 Закону України № 3551-12 „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22-10-1993 року з подальшими змінами та доповненнями, суд -

                                                                      В И Р І Ш И В :

               Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради, Головного Управління праці та соціального захисту населення,  Управління Державного казначейства України  у м.Краснодоні про визнання протиправними дії посадових осіб УПтаСЗН виконкому Красно донської міської ради при виплаті одноразової грошової допомоги до 5-го травня інваліду ВВВ 2-ої групи та зобов»язання стягнення заборгованості за неналежну сплату одноразової грошової допомоги за 2007,2008 роки  у сумі 6368,00  гривень - задовольнити.

    Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

    Визнати протиправними дії посадових осіб УПтаСЗН виконкому Красно донської міської ради при виплаті одноразової грошової допомоги до 5-го травня інваліду ВВВ 2-ої групи щодо виплати ОСОБА_1  одноразової грошової допомоги як інваліду війни 2-ої групи  за  2007- 2008 рр, у розміру меншому ніж це визначено ст.13 Закону України  „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” протиправною.

    Визнати право ОСОБА_1 на перерахунок розміру грошової допомоги як інваліду війни 2-ої групи  .

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради, Головне Управління праці та соціального захисту населення,  Управління Державного казначейства України  у м.Краснодоні, зробити  перерахунок розміру разової грошової допомоги ОСОБА_1  за  2007 та 2008 рік , а також  стягнути на  користь ОСОБА_1   з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради заборгованість по невиплаченій грошовій допомозі у сумі за 2007 рік – 2920,00 грн ., та за 2008 рік – 3448  гривень, а всього 6368,00 гривень  .

  На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Донецького апеляційного адміністративного суду  протягом 10 діб з дня проголошення рішення через Краснодонський міськрайонний суд.

              Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 діб після подання заяви про апеляційне оскарження.

              Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана у строк встановлений для подання заяви про  апеляційне оскарження постанови суду.

              Головуючий                                 В.Г.Кузьмич