ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Панна С.П.) від 16.02.2006 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Лисенко О.М., судді –Головко В.Г., Чоха Л.В.) від 03.05.2006 року, у справі № 14/13 позов задоволено частково; в позовних вимогах до відповідача-2 відмовлено; стягнуто з ДП “Придніпровська залізниця” на користь ТОВ “Керченський стрілочний завод” 7299 грн. суми недостачі , 98,13 грн. державного мита та 113,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі ДП “Придніпровська залізниця” просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.908 ЦК України, ст.ст.111, 129, 130, 133 Статуту залізниць України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Колегією суддів відхилене клопотання позивача про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк у зв’язку з неможливістю направити в судове засідання представника для участі в засіданні суду, оскільки ним не наведено обставин за яких скаргу відповідача-1 не може бути вирішено в судовому засіданні суду касаційної інстанції за умови нез’явлення представника ТОВ “Керченський стрілочний завод”.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору № 345/02 від 20.06.2002 року по залізничній накладній № 52019336 в вагоні № 68092808 Товариством з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод” була поставлена продукція - рейкові прокладки Д-65 в кількості 63,49т. Вантажовідправником по даній поставці було Відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”, засобами якого і було здійснено відвантаження, що відображено в залізничній накладній № 52019336.

Поставлену продукцію позивач сплатив по рахунку № 517 від 06.07.2005 року платіжним дорученням № 1309 від 28.12.2005 року (лист справи 69).

Видача вантажу здійснювалась залізницею відповідно до статті 52 Статуту залізниць України з перевіркою ваги вантажу. При цьому виявлена недостача, що підтверджується комерційним актом від 11.07.2005 року № АQ 814497/1.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до комерційного акту від 11.07.2005 року № АQ 814497/1 вантаж прибув у справному вагоні, навантаження в вагоні хвилеподібне, нижче бортів на 100-120 см, без ознак втрати і розкрадання при перевезенні, маркування вантажу відсутнє.

Відповідно до пункту 9 Правил складання актів (стаття 129 Статуту) затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 року № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855 у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбережність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбережності вантажу, багажу чи вантажобагажу.

У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення могло бути допущено.

В акті зазначено, що при хвилеподібному навантаженні, і навантажені вагону нижче бортів на 100-120 см, навантаження є рівномірним. Суди оцінили комерційний акт, як такий, що містить суперечливі відомості, і з якого вбачається, що хвилеподібне навантаження свідчить про наявність виїмок на поверхні навантаження, що не виключає розкрадання вантажу при перевезенні.

Проти розрахунку суми недостачі залізниця не заперечувала.

Згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 ГПК  України касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

З врахуванням вимог ч.2 ст.1117 ГПК України не приймаються до уваги доводи скаржника які фактично зводяться до переоцінки доказу, яким є комерційний акт. Доводи касаційної скарги про порушення застосованих судами норм матеріального права ґрунтуються виключно на невірній оцінці судами комерційного акту .

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДП “Придніпровська залізниця” від 22.05.2006 року №МЮр01/234 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 року у справі № 14/13 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 року у справі № 14/13 –без змін.