ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                        Невдашенко Л.П. – головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  касаційну скаргу Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 на  рішення господарського суду Закарпатської області від 02 березня  2006 року у справі № 2/51 за позовом  Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород, до  Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3, м. Мукачево Закарпатської області, про стягнення суми 554 689,59 грн. основного боргу по оплаті за відпущені енергоносії по договору № 211 від 01.09.2000 р.,

за участю представників сторін:

ВАТ “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго” –Гусак С.М.  та Шперик М.В. (за дов.),

Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 –Шовкович В.Ф. (дов. від 11.101.2006 р. № 9);

встановив:

У листопада 2005 року позивач - Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго” пред’явив у господарського суді позов до відповідача - Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 про стягнення 554 689,59 грн.

Вказував, що відповідач не виконує умов договору № 211 від 01.09.2000 р. щодо здійснення оплати за відпущені енергоносії, в результаті чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 2 березня 2006 року (суддя Ремецькі О.Ф.) позов задоволено повністю.

Постановлено стягнути  з Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 на користь ВАТ “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго” 554 689,59 грн. заборгованості по оплаті за відпущені енергоносії, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що факт порушення відповідачем договірних зобов’язань та наявності боргу перед позивачем за договором належним чином доведений та  документально підтверджений.

У касаційній скарзі Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, просить рішення суду в даній справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія “Закарпаттяобленерго” зазначає, що вимоги скаржника є безпідставними, а судове рішення прийняти судом у повній відповідності із вимогами процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого суду не в повній мірі  відповідає зазначеним вимогам, оскільки   не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з договору № 211 від 01.09.2000 р. на користування електричною енергію на класі напруги ІІ (для непромислових споживачів), укладеного між ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго” та ЖРЕП № 3.

Відповідно до п. 1.1 договору ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго”  зобов’язується постачати електричну енергію у відповідності до умов даного договору, а ЖРЕП № 3 –своєчасно проводити попередню оплату замовленої електричної енергії та виконувати інші умови, визначені цим договором.

В п. 4.1 договору закріплено, що споживач зобов’язується до 1 числа місяця наступного за розрахунковим сплачувати замовлену кількість електроенергії, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий  період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами, виключно у грошовій формі, згідно з умовами цього договору відповідно до додатків.

Ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго”, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за споживі енергоносії за період з січня 2002 року по жовтень 2005 року у сумі 554 689,59 грн. В підтвердження позовних вимог та на виконання вимог суду позивачем надано розгорнутий розрахунок обсягів споживання відповідачем електроенергії.

Відповідач визнає позов частково за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2006 р. в сумі 31 540,45 грн., оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з листопада 2000 р. по листопад 2002 р. на суму 331 976,84 грн. заявлені після спливу строку позовної давності, причини пропуску якого судом не визнавались поважними.

Крім того вказує, що надані позивачем розрахунки проведені без врахування рішення Державної комісії з контролю за цінами № 43 від 06.09.1999 р., яким визначено застосовуваний позивачем тариф завищеним (а.с. 231). Вважає безпідставним здійснення нарахувань за споживання електроенергії по будинку в м. Мукачеве, вул. Франка, 146, оскільки відповідно до рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 326 від 26.11.1998 р. даний будинок перебуває у стадії реконструкції.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 554 689,59 грн. виходив з того, що факт порушення відповідачем договірних зобов’язань та наявності боргу належним чином доведений, документально підтверджений. В той час як відповідачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається, що є порушенням ст. 33 ГПК України.

Проте повністю погодитися з зазначеними висновками суду в повному обсязі не можна, оскільки  суд дійшов них без повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 71 ЦК УКРСР і ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності  починається  з дня коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Судом при задоволенні позовних вимог у повному обсязі не було з’ясовано належним чином та не було перевірено період, за який заявлено позивачем суму до стягнення, оскільки вимоги стосовно відновлення строку позовної давності про стягнення заборгованості судом не розглядались.

У силу ст. 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Разом з тим, розгляд справи господарським судом було здійснено за відсутності представника відповідача, яким було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю з’явитись до органів прокуратури, в той час як ухвалою від 31.01.2006 р. явка сторін  визнавалась обов’язковою.

Крім того, залишаючи поза увагою доводи відповідача стосовно невиконанням позивачем зобов’язань додаткової угоди  від 30.08.2001р., відповідно до умов якої за ведення відповідачем бухгалтерського обліку та прийом платежів позивач зобов’язувався зменшувати розмір нарахувань за спожиту електроенергію на 6%, з підстав недійсності даної угоди, господарський суд дані доводи не перевірив, не посилався на норми права, з яких він виходив визнаючи додаткову угоду недійсною, що суперечить нормам процесуального законодавства щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Вищенаведене свідчить про порушенням судом першої інстанції процесуального законодавства, зокрема ст. 43 ГПК  України, та вимог про створення сторонам  необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та порушення вимог ст. 22 ГПК України, а викладені у рішенні суду висновки - такими, що є наслідком неповного з’ясування всіх суттєвих обставин справи, що можуть вплинути на результати вирішення спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і  повно  з’ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об’єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                   ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 задовольнити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 02 березня  2006 року у справі № 2/51 скасувати.

Справу передати на новий судовий розгляд до Господарського суду Закарпатської   в іншому складі.

Головуючий:                                                       Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                   М.В. Михайлюк

                                                                                         Н.Г. Дунаєвська