РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 серпня 2008 року                                                                             м.  Ужгород

Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в

складі :                       головуючого - Дроботі В.В.,

суддів - Павліченка С. В.,  Ігнатюка Б.Ю.,  при секретарі Молнар Е.А.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,  представника сільської ради - ОСОБА_2 ,  відповідача ОСОБА_3,  адвоката ОСОБА_4  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду від 03 червня 2008 року,

встановила:

ОСОБА_5 пред'явив до Углянської сільської Ради,  ОСОБА_3 позов про визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування та державного акту на землю.

Позивач зазначав,  що він є землекористувачем 0, 80 га в урочищі «Заріка» в с.  Угля Тячівського району,  0, 25 га з яких йому виділено у 1994 році для будівництва та обслуговування житлового будинку,  а рештою 0, 55 га він відкрито,  добросовісно та безперервно користувався з 1990 року. На підставі сфальсифікованого рішення сільської Ради від 07 серпня 2001 року ОСОБА_3 виготовив державний акт на право приватної власності на 0, 25 га землі саме в цьому урочищі,  чим порушив його права.

Рішенням суду позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення скасувати і ухвалити нове,  яким відмовити у позові. Посилається на те,  що він має усі правоустановлюючі документи на 0, 25 га землі. Ця ділянка не накладається на ділянку позивача,  тому він жодних його прав не порушував.

Колегія вважає,  що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом  ст.  ст.  15-17 Цивільного кодексу у судовому порядку підлягає захисту порушене,  невизнане або оспорюване право особи.

Задовольнивши позов ОСОБА_5 суд визнав,  що діями відповідачів порушено його право,  як землекористувача 0, 80 га землі в урочищі «Заріка».

З таким висновком погодитись не можна,  оскільки він протирічить як вимогам закону,  так і матеріалам справи.

Правовідносини,  які виникли між ОСОБА_5 та органом місцевого самоврядування регулювалися Земельним кодексом України,  введеним в дію постановою ВР № 562-12 від 18 грудня 1990 року,  оскільки,  як стверджує позивач на 0, 55 га він набув право у 1990 році,  а на 0, 25га - у 1994 році (а.с. 2, 3).

Відповідно до вимог  ст.  ст. 22, 23 даного ЗК України право власності або право землекористування наданою земельною ділянкою виникало після одержання трьох документів : рішення сільської Ради,  акту про встановлення меж ділянки в натурі ( на місцевості) та державного акту.

Є доведеним,  що позивач має лише рішення Углянської сільської Ради від 02 квітня ! 994 року про виділення йому в ур. «Заріка» 0, 25 га землі ( а.с.  102).

Справа № 22-1248/08                                                                     Категорія: 45

Головуючий у 1-й інстанції Мельник В.І. Доповідач : Дроботя В.В.

Інших правоустановлюючих документів він не має,  у зв'язку з чим колегія констатує те,  що на час пред'явлення позову і вирішення даної справи позивач не набув права на 0, 25 га землі.

Що стосується його твердження про те,  що рештою земельної ділянки,  тобто 0, 55 па він відкрито,  добросовісно та безперервно користується з 1990 року,  а тому набув на неї право - то воно позбавлено підстав.

Земельний кодекс України в редакції 1992 року не містив норми про набувальну давність.

Чинний Земельний кодекс,  зокрема  ст.  119 передбачає можливість набуття права на земельну ділянку за давністю користування,  але ця норма немає зворотньої сили і набуде чинності у 2017 році (Прикінцеві та Перехідні положення до ЗК України).

Таким чином,  незалежно від часу користування 0, 55 га в ур. «Заріка» позивач не має права на цю земельну ділянку.

Отже,  суд першої інстанції безпідставно визнав право ОСОБА_5 на 0, 80 га землі,  констатувавши при цьому,  що це право порушили сільська Рада та ОСОБА_3

В той же час,  з матеріалів кримінальної справи № 1-197/08 видно,  що обвинувачення,  що пред'явлено ОСОБА_3 у підробці документів,  не стосується оригіналів правоустановлюючих документів на 0, 25 га землі в ур. «Заріка» (а.с.  105-114).

Оскільки Углянська сільська Рада 07 серпня 2001 року,  дійсно,  прийняла рішення №2 про надання ОСОБА_3 у приватну власність в ур. «Підділком» 0, 25 га землі,  яке входить в ур. «Заріка»,  а видачею державного акту на право власності на земельну ділянку ЗК № 049872 від 18 червня 2007 року права позивача не порушені,  то у задоволенні його вимог слід відмовити.

Відповідно до п.3 та п.4 ч.1  ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись  ст.  ст.  15-17 ЦК України,   ст.  ст.  119, 125,  126 ЗК України,   ст.  ст.  307,  309 ЦПК України,  колегія суддів ,  -

рішила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду від 03 червня 2008 року скасувати,  ухваливши нове,  яким у задоволенні вимог ОСОБА_5 до Углянської сільської Ради,  ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішення Углянської сільської Ради №2 від 07 серпня 2001 року та державного акту на право власності на земельну ділянку ЗК № 049872,  виданого 18 червня 2007 року ОСОБА_3-відмовити.

Рішення набуває законної сили після його проголошення,  але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.