ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 р. |
№ 3/2-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого |
Остапенка М.І. |
суддів : |
Борденюк Є.М. Харченка В.М. |
розглянувши касаційну скаргу |
ПП ОСОБА_1 |
на постанову |
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2006 року |
у справі за позовом |
Київської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів |
до |
ПП ОСОБА_1 |
про |
стягнення коштів |
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2005 року, Київська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 5 966,00 грн. боргу за договором від 01.07.2004 року оренди шиномонтажної майстерні, розташованої на автостоянці НОМЕР_1 та 566,00 грн. на відшкодування вартості використаних ним цінностей, а всього -6 532,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду шиномонтажної майстерні та не розрахувався за передані йому матеріальні цінності.
Рішенням господарського суду Київської області від 24.02.2006 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2006 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2006 року, порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи, помилковість висновків щодо дійсності спірного договору і наявності заборгованості по орендній платі за період до 24.01.2005 року і просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скаргою, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями і підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов укладеного 01.07.2004 року договору позивач передав, а відповідач прийняв по акту від 29.06.2004 року в орендне користування нежитлове приміщення, розташоване на автостоянці НОМЕР_1 на строк до 01.07.2005 року з правом наступної пролонгації за погодженням сторін. У розділі 2 Договору сторони обумовили щомісячну орендну плату за об'єкт, що переданий в оренду, у розмірі 1000,00 грн. Проте, відповідач порушував умови договору в частині внесення орендної плати, і сплатив за весь час користування майном тільки 800 грн., і залишок боргу на час розгляду справи в суді складав 5 966 грн.
Заборгованість за користування майном розрахована за період, у який відповідач прийняв майно у користування і повернув його по акту від 24.01.2005 року, і правильність розрахунку відповідачем не оспорюється, як і вартість використаних ним матеріалів, а тому господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд обґрунтовано визнали надуманими доводи відповідача щодо неправомірності заявлених вимог та постановили рішення про задоволення позову і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Посилання відповідача, на недійсність спірного договору через неузгодженість сторонами його істотних умов, зокрема, на відсутність дати, з якої договір вступає в дію, господарський суд першої інстанції, а з цим погодився і апеляційний господарський суд, правильно визнав такими, що не ґрунтуються на наявних у справі матеріалах, оскільки, дата договору зазначена, а окрім того, відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Інші доводи відповідача дійсність спірного договору не спростовують.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись ст.ст.1119, 11111 ГПК України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2006 року -без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко