Справа №2-2942/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2008 року Тернопільський міськрайонний суд в
складі:
головуючої- судді ОСОБА_1
при секретарях - Хлібороб Н.С., Галиш І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу
за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеценерго" про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, невиплачених при звільненні,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ „Спеценерго" про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченої при звільненні у сумі 675 грн., яка виникла за травень 2007 року; 675 грн. 25 коп. середнього заробітку за 10 місяців затримки розрахунку по заробітній платі та 8360 грн. компенсації за 128 днів невикористаної відпустки за період 2003 - 2007 p.. Всього просить стягнути 9035 грн. 25 коп. Посилається на те, що відповідачем в добровільному порядку дані кошти йому не виплачуються, а на неодноразові звернення з цього приводу останній не реагує.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю, посилаючись на мотиви, викладені в заяві.
Представник відповідача позов не визнала та суду пояснила, що позивач, будучи співвласником товариства, та займаючи посаду до 2006 року - головного бухгалтера, а з 2006 року заступника директора товариства, мав можливість одержати заробітну плати при звільненні та компенсації за невикорситані відпустки, оскільки був матеріально-відповідальною особою та особисто здійснював нарахування заробітної плати та одержував у банку кошти на її виплату. Крім того, позивач не використовуючи основної щорічної відпустки, щороку використовував відпустку за власним бажанням без збереження заробітної плати терміном 30 днів, що суперечить чинному законодавству. Тому у задоволенні позову просить відмовити.
Судом встановлено такі обставини:
Відповідно до наказу №2-ВК від 01.02.2002 року, виданого ТОВ „Спеценерго", ОСОБА_2 з 01.02.2002 року був прийнятий на посаду головного бухгалтера ТОВ „Спеценерго'" на 0, 5 ставки посадового окладу.
04.01.2006 року ОСОБА_2 був прийнятий на посаду заступника директора ТОВ „Спеценерго" в порядку переведення з ДКП „Облпаливо", попередньо звільнивши його за власним бажанням від виконання обов'язків головного бухгалтера, що вбачається з наказу №1-к від 03.01.2006 року, звідки був звільнений за згодою сторін по п.1ст. 36 КЗпП України 29.05.2007 року, наказ №8к від 29.05.2007 року.
Посадовий оклад позивача ОСОБА_2 у товаристві становив 675 грн. 25 коп. в місяць, що відповідачем не оспорюється.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав:
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, відповідач зобов'язаний був провести розрахунок з позивачем ОСОБА_2 у день його звільнення, а саме 29.05.2007 року. Однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, розрахунку проведено не було, а заборгованою залишається сума по заробітній платі за травень 2007 року у розмірі 675 грн. 25 коп.
Відповідно до змісту ст.94 КЗпП України та ст. 1 ЗУ „Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ч.2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», власник або уповноважений ним орган зобов»язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
В судовому засіданні відповідачем не було представлено жодних бухгалтерських докуметів чи інших доказів, які б свідчили про відсутність боргу товариства перед працівником.
Отже, відповідачем не представлено і судом не здобуто доказів виплати ОСОБА_2 заробітної плати за відпрацьований період, та доказів, які б спростовували доводи позивача. Тому позовні вимоги про стягнення заробітної плати за травень 2007 року підлягають до задоволення. Слід стягнути з ТОВ „Спеценерго" в користь позивача ОСОБА_2 675 грн. 25 коп.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Оскільки при звільненні ОСОБА_2 з займаної посади 29.05.2007 року відповідачем не було виплачено належних йому при
звільненні сум, суд вважає, що слід стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 675 грн. 25 коп...
При цьому, суд враховує розмір спірної суми, невиплаченої при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача; усі істотні обставини справи, а також позовні вимоги самого позивача ОСОБА_2 про стягнення компенсації у розмірі 675 грн. 25 коп.
Однак, не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 8360 грн. компенсації за невикористані 128 днів відпустки у період за 2003-2007 p.p., виходячи з наступного:
Як пояснив в судовому засіданні позивач, у період перебування його у трудових відносинах з ТОВ, він щорічних оплачуваних відпусток не використовував. Щороку, на підставі його заяви, йому надавалася відпустка терміном 30 днів за власний рахунок. Такі пояснення позивача підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.
Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Однак, відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Враховуючи те, що з часу звільнення ОСОБА_2 з місця роботи до часу звернення його до суду пройшло більше трьох місяців, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду без поважних на те причин, а отже позов в цій частині не підлягає до задоволення.
При цьому, суд виходив з того, що ст.2 ЗУ „Про оплату праці" визначено вичерпний перелік структури заробітної плати, до якої компенсація за невикорстану відпустку не віднесено, а отже не може бути застосовано норми ч.2 ст. 233 КЗпП України.
За таких обставин, суд прийшов до переконання, що позовна заява ОСОБА_2 до ВАТ „Спеценерго" підлягає до часткового задоволення. Слід стягнути з ВАТ „Спеценерго" на корсть ОСОБА_2 675 грн. 25 коп. заробітної плати за травень 2007 року, не виплаченій при звільненні та 675 грн. 25 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а вського 1350 грн. 50 коп.. В решті позовних вимог слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 60, 213, 215, 367 ЦПК України, ст. 83, 94, 115, 116, 117, 223 КЗпП України, ст.ст. 1, 2, 30 Закону України „Про оплату праці'", ст.ст.3, 6, 26 Закону України „Про відпустки" суд,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеценерго" (м.Тернопіль, вул.Бродівська, 59-а) на користь ОСОБА_2 675 (шістсот сімдесят п"ять) грн. 25 (двадцять
п"ять) коп. заборгованості по заробітній платі, невиплаченої при звільненні та 675 (шістсот сімдесят п"ять) грн. 25 (двадцять п"ять) коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього 1350 (одну тисячу триста п'ятдесят) грн. 50 (п'ятдесят) коп..
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 „Спеценерго'" 51 грн. судового збору в дохід держави та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпеченння по розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або безпосередньо у строк становлений для її подання.