УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

При секретарі: Качмар М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2008 року, -

ВСТАНОВЛЕНО:

Оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Брюховицької селищної ради, треті особи – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі – продажу земельної ділянки, рішень Брюховицької селищної ради, державних актів про право приватної власності на землю.

Частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання добросовісним набувачем земельної ділянки.

Визнано ОСОБА_3 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,1198 га, що розташована за адресою – м. Львів - Брюховичі, вул. Львівська, 48 а (колишня адреса - м. Львів - Брюховичі, вул. Львівська, 48)

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах справи. Стверджує, що суд безпідставно відмовив в задоволенні її клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, тим самим позбавив її можливості довести підставність своїх позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, Брюховицької селищної ради, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки укладеного 30 травня 2002 року між її мамою ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а також визнання недійсним державного акту про право власності на спірну земельну ділянку виданого на ім'я ОСОБА_2. При цьому покликалася на фіктивність даного договору. Просила визнати його недійсним на підставі ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 р.) і такого що укладений внаслідок обману.

В подальшому позивач неодноразово уточнювала та збільшувала свої позовні вимоги. Крім вищезазначених позовних вимог також просила визнати недійсним договір купівлі – продажу спірної земельної ділянки, укладений 29 вересня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Також просила визнати недійсним і Державний акт на спірну земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_3 При цьому також покликалась на те, що даний договір укладений на сфальшованих документах.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив з того, що у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Договір може бути визнаний недійсним тільки з підстав визначених законом.

У відповідності до ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 р.) (на яку посилався позивач) позовні вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.

При цьому позивач не надав суду жодних доказів того, що договір купівлі – продажу земельної ділянки від 30 травня 2002 року вчинено внаслідок обману.

За життя, ОСОБА_5, цього договору не оскаржувала.

А відтак підстав визнавати договір купівлі – продажу земельної ділянки недійсним немає.

Позивачка не була стороною договору купівлі – продажу спірної земельної ділянки від 29 вересня 2004 року і не навела правових підстав з яких даний договір слід визнати недійсним.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Безпідставними є покликання апелянта про необґрунтованість відмови суду у призначенні почеркознавчої експертизи. В своїй ухвалі суд навів підстави (відсутність певної кількості оригіналів документів зі зразками підписів ОСОБА_5Н.) для відмови в призначенні такої експертизи.

При апеляційному розгляді клопотання представника позивача було задоволене, призначено почеркознавчу експертизу для дослідження підпису ОСОБА_5 в договорі купівлі – продажу земельної ділянки від 30 травня 2002 року. Однак така не була проведена через відсутність достатньої кількості найбільш наближених в часі за виконанням до моменту складання договору (8-10 підписів) оригіналів документів та зразків підписів ОСОБА_5

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу від 29 вересня 2004 року придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку по вул. Львівській, 48 а в смт. Брюховичі і є добросовісним набувачем.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: