Справа № 2-а-137/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2009 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
Головуючого – судді Левченко Т.А.
Суддів – Мальованої В.В., Бойко В.Б.
при секретарі – Хіміч А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення заборгованості з щомісячної допомоги по догляду за дитиною, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила визнати неправомірними бездіяльність відповідачів, по недоплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов‘язати Міністерство праці та соціальної політики України перерахувати заборгованість по вищевказаній допомозі на рахунок Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради. Окрім того, просить стягнути з відповідача у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» заборгованість по державній допомозі по догляду за дитиною в сумі 2019.99 грн. за період з липня по грудень 2007 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона має на утриманні дитину віком до 3 років та відповідно до вимог вказаного Закону отримує державну допомогу на дітей до досягнення нею трьохрічного віку, відповідачами не нараховувалося та не сплачувалося позивачці зазначена допомога у належних сумах.
В судове засідання позивачка надала заяву, в якій свої позовні вимоги підтримала та просить справу розглянути в її відсутність.
Представник першого відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заперечення, просить слухати справу у його відсутність, проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році допомога при народженні дитини складає 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлені прожиткові мінімуми для непрацездатних осіб: з 01.04.2007 р. - 561 грн. та з 01.10.2007 р. - 568 грн., тобто гарантований мінімальний розмір допомоги складає з 01.04.2007 р. - 129 грн. 03 коп., з 01.10.2007 р. - 130 грн. 64 коп. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було визнано неконституційним, але кошти на виплати зазначеної допомоги та механізм її виплати не передбачені.
Представник другого відповідача - Міністерства праці та соціальної політики України в судове засідання також не з‘явився, про час розгляду справи повідомлений. Суду надав заперечення, зі змісту яких вбачається, що виплати допомоги позивачці провадились відповідно до чинного законодавства. Окрім того посилається на те, що позивачка пропустила строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС України.
3-тя особа надала заперечення, просить слухати справу у відсутність її представника, оскільки питання нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною перебувають поза межами їх компетенції.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом, позивачка має на утриманні малолітню дитину – сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 5 ).
У 2007 році позивачці була виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з липня по вересень 2007 року в розмірі 129.03 грн. та в період з жовтня по грудень 2007 року в розмірі 130.64 грн. ( а. с. 15). Розмір допомоги був визначений управлінням праці та соціального захисту населення у відповідності до ст..56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка діяла в період проведення вказаних виплат позивачці, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Частиною 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений у такому розмірі: з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.
Пунктом 3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» також було передбачено, що розмір державної допомоги сім‘ям з дітьми, передбаченої ст. 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року – 50 відсотка цього прожиткового мінімуму.
Згідно ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» покриття витрат на виплату державної допомоги сім‘ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Ст. 5 вказаного Закону передбачено, що всі види державної допомоги сім‘ям з дітьми, в тому числі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, крім допомоги у зв‘язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ч. 2 ст. 4 цього Закону, призначають та виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Із заперечень першого відповідача, встановлено, що він не здійснював зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини для розрахунку допомоги матерям по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 12, ч. 1 ст. 15 та пункту 3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» була зупинена на 2007 рік та статтею 56 вказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена в розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, п. 14 ст. 71 в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12, ч. 1 ст. 15 та пункту 3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми».
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно статті 6 Конституції України, органи виконавчої влади здійснюють повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України та, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України перший відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 09.07.2007 року з урахуванням положень ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 та абзацу 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.
Посилання цього відповідача на відсутність коштів та механізму здійснення вказаних виплат не може бути взято до уваги судом з огляду на наступне. Конституцією України статтею 46 передбачено, що пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Преамбулою Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.92 р. передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Суд зазначає, що Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.92 р. не ставить виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в залежність від наявності чи відсутності механізму її виплати.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення виплат щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із урахуванням прожиткового мінімуму, а також відсутність коштів на ці виплати, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача сум недосплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування зазначених виплат замість органу, якому надані такі повноваження.
Оскільки, як зазначалося вище, відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), тому суд вважає за необхідне зобов'язати першого відповідача здійснити нарахування та виплату зазначеної допомоги.
Щодо строку звернення до адміністративного суду необхідно зазначити наступне.
Порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року, після внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Виходячи з вищевикладеного, заявлений позов підлягає частковому задоволенню, є підстави для визнання неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради та спонукання його до здійснення нарахування та виплати позивачці за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розмірів, встановлених ч. 1 ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції станом на 09.07.2007 року, з урахуванням сум, що були отримані позивачкою відповідно до Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік».
В іншій частині вимог належить відмовити, оскільки, як зазначалося вище, питання нарахування та виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку належить саме до компетенції першого відповідача.
Керуючись ст. ст. 7-9, 11, 69-71, 159, 160-163 КАС України, ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. у справі «Про соціальні гарантії громадян», суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розмірів, встановлених ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції станом на 09.07.2007 року з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з місцевого бюджету м. Суми на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 гривні 40 коп.
Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня її складання в повному обсягу заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсягу.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Судді