дело № 2-371/09  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

31 березня 2009 р.                                 м. Сімферополь

    Центральний  районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді     - Благодатної О.Ю.,

при секретарі     - Вишнякової К.С.,  

с участтю перекладача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, редакції газети «Наше Життя», Українського товариства глухих (УТОГ) про захист честі гідності та ділової репутації, та відшкодуванні витрат та моральної шкоди ,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, редакції газети «Наше Життя», Українського товариства глухих (УТОГ) про захист честі гідності та ділової репутації, та відшкодуванні витрат та моральної шкоди . Вимоги мотивує тим, що у жовтні 2007 року позивачу стало відомо про те, що редакцією всеукраїнської газети «Наше Життя» за № 29 від 17 серпня 2007 р. були опубліковані стаття «Проворство или что-то другое?», а також за № 32 від 14 вересня 2007 р. стаття «Евпатория: Выборы пока не состоялись» в яких затверджувалося, що 19 серпня 2007 р. у приміщенні Євпаторійського міського центру дозвілля відбулися збори членів товариства рганізації УТОГ, оскільки приміщення в якому товариство користувалося раніше «обманным путем выкуплено бывшим переводчиком ОСОБА_4 за мизерную сумму». На зборах, як в статті затверджується, що «УЖКХ не уведомил арендатора КАРО УТОГ о том, что помещения выставлены на торги, а, позивач  якобы воспользовался этой ситуацией и выкупил его». При цьому, на думку редакції, в цей період діяв договір оренди приміщення з КАРО УТОГ.

Вказані в редакційних статтях відомості не відповідають фактичним обставинам і принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Так, договір оренди від 01.06.02 р. на приміщення 1-го поверху будинку № 9 по вул. Караєва в м. Євпаторії літ. «А» № 1,2,3, складений між Управлінням економіки м. Євпаторії й КАРО УТОГ був фактично розірваний 01.09.04 р., що підтверджується протоколом розірвання договору і актом прийому - передачі майна від 01.09.04 р. підписані орендатором головою КАРО УТОГ ОСОБА_5 Розірвання при цьому відбулось за ініціативою КАРО УТОГ, що підтверджується листом ОСОБА_5 на ім'я міського голови від 10.01.04 р. № 01\06.

У січні 2004р. Ліквідатором УЖКХ у КАРО УТОГ було спрямовано лист № 01-08\004 і КАРО УТОГ повідомлено, про те, що приміщення включені у ліквідаційну масу і готується документація для їх реалізації, що підтверджується листом від 27.01.2004р. і суперечить факту затверджувані в статтях, що не був КАРО УТОГ сповіщений про майбутній продаж.

Тому, що відомості в статтях о начебто, його обманних діях в указаних редакційних статтях відомості не відповідають фактичним обставинам і принижують честь, гідність та ділову репутацію. На підставі цього вимагає, щоб вищезазначена інформація була спростована у такий точно спосіб, яким була поширена та офіційного вибачення відповідачів за вчинення ними неправомірних дій,  відповідно до статей 21, 28, 32, Конституції України, статей 272, 275, 297, 299, Цивільного кодексу України, статті 48 Закону України «Про інформацію».

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. №7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» зазначено: «Під наклепом слід розуміти повідомлення винним невизначеній кількості осіб або хоча б одній людині завідомо неправдивих вигадок про начебто вчинений потерпілим протиправний чи аморальний вчинок або інших відомостей, що ганьблять потерпілого. Завідомо неправдивістю визнається очевидний для винного факт невідповідності відомостей дійсності».

11.01.08 р. позивач письмово звернувся до головного редактора газети «Наше Життя» ОСОБА_6 яке отримане редакцією 16.01.08. з проханням «дати спростування статтям, опублікованим у газетах «Наше Життя» № 29 від 17 серпня 2007 р., але в спростуванні було відмовлено.

В результаті цілеспрямованих дій відповідачів позивачеві було спричинено значну моральну шкоду - внаслідок приниження її честі, гідності і ділової репутації  як публічного громадянина, ускладнення подальшого активного громадсько-політичного життя, ускладнення стосунків з органами місцевої влади так іншими установами, членами Українського товариства глухих, а також у результаті вищезгаданих недостовірних публікацій, наслідком моральних переживань і страждань стало порушення здоров'я й морально-психічного стану, внаслідок чого, змушений був пройти амбулаторне лікування серцево-судинної системи та пройти курс лікування. Розмір шкоди оцінює в 7000 грн.

Також позивач просить відшкодувати витрати на ліки у розмірі 862,28 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що відповідачі умисно розповсюдили про нього негативну інформацію. Він представляє Євпаторійське товариство глухих, та є публічною особою. Розповсюджування даної інформації негативно відобразилося на його репутації, крім того, він значно хвилювався, дізнавшись про вищевказані статі, що негативно відобразилося на стані його здоров’я.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 позов не визнала та пояснила, що до УТОГ звернулися її члені про порушення у діяльності зі сторони ОСОБА_2, у зв’язку з чим вони їздила до м. Євпаторія з перевіркою. В газету вона надала інформацію, яка нею процитована. Крім того, звернула увагу, що ОСОБА_2 і раніше хворів. У задоволенні позову просила відмовити.

У судовому засідання представник відповідачів редакції газети «Наше Життя», Українського товариства глухих (УТОГ) ОСОБА_8 пояснила, що в статях відображені припущення автора, немає фактів, а є тільки цитати. У задоволенні позову просила відмовити.

        Вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, дослідивши  представлені докази  по справі,  суд вважає, що  позовні вимоги не підлягають задоволенню по наступних підставах.

Судом встановлено, що редакцією всеукраїнської газети «Наше Життя» за № 29 від 17 серпня 2007 р. були опубліковані стаття «Проворство или что-то другое?», а також за № 32 від 14 вересня 2007 р. стаття «Евпатория: Выборы пока не состоялись», в яких зокрема зазначено, що 19 серпня 2007 р. у приміщенні Євпаторійського міського центру дозвілля відбулися збори членів товариства первинної організації УТОГ, оскільки приміщення в якому товариство користувалося раніше «обманным путем выкуплено бывшим переводчиком ОСОБА_4 за мизерную сумму». На зборах, як в статті затверджується, що «УЖКХ не уведомил арендатора КАРО УТОГ о том, что помещения выставленьы на торги, а, ОСОБА_2 якобы воспользовался этой ситуацией и выкупил его». Дані висловлювання на думку позивача не відповідають фактичним обставинам і принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5. підтвердили у судовому засіданні факт того, що позивач часто хворіє.

Ст. 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особливого не майнового права від протиправних посягань інших осіб.

Відповідно до ст.  471 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, та відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думку, переконання, критична оцінка певних фактів та недоліків, які будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можне перевіряти на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецендентній судової практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.. 10 Конвенції.

Публічними фігурам є особи, які обіймають державні посади і користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті. У зв’язку з тим, що позивач звернув увагу на то, що він є публічною особою, та то, що він дійсно займав на момент опублікування статей посаду голови Євпаторійського товариства глухих, що на думку суду є публічною посадою, межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

При таких обставинах, суд вважає, що у статях, які опубліковані у газеті «Наше життя» за № 29 від 17 серпня 2007 р. були опубліковані стаття «Проворство или что-то другое?», а також за № 32 від 14 вересня 2007 р. стаття «Евпатория: Выборы пока не состоялись», немає відомостей, які б посягали на честь, гідність та ділову репутацію позивача, у зв’язку з чим позовні вимоги у цієї частині підлягають залишенню без задоволення.

До того ж, згідно із ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню ж підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно із вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. (із змінами №5 від 25.05.2001р.), суди при розгляді цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинні керуватися наступним: п.4 – позивач повинен зазначити, в чому саме полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується; п.5 ч.2 - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; п.9 - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

    Суду не надані доказі наявності умисної вини у діях відповідачів, спрямовану на заподію позивачу моральної  шкоди.

Стосовно ж розміру моральної шкоди – 7000 грн., позивач також не  обґрунтувала її розмір.

Доказів, які підтверджують заподію позивачу матеріальної шкоди у розмірі 862 грн. 28 коп. на ліки, суду не надано.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

    На підставі ст.. 275-277 ЦК України, Закону України «Про інформацію», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

    Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, редакції газети «Наше Життя», Українського товариства глухих (УТОГ) про захист честі гідності та ділової репутації, та відшкодуванні витрат та моральної шкоди  – залишити без задоволення.

    Заява про апеляційне оскарження  рішення суду,  може бути подане до  Апеляційного суду АРК   протягом  10 днів  з дня  його проголошення через суд першої інстанції, а апеляційна скарга  на  рішення  суду   протягом   20 днів   після подачі заяви  про апеляційне оскарження.

Суддя __________