Справа № 2-610/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2009 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого – судді Левченко Т.А.
при секретарі - Хіміч А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка свої вимоги мотивує тим, що від спільного шлюбу з відповідачем вона має неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В зв‘язку з тим, що відповідач зловживав спиртними напоями, влаштовував сварки в 2001 році їх шлюб рішенням суду було розірвано та з відповідача стягнуті аліменти на утримання сина в розмірі ј частини його щомісячного доходу. Після розлучення відповідач не приймає участі у вихованні дитини та її утриманні, не оплачує лікування дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання, ухиляється від сплати аліментів, а тому просить позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина та не звільняти його від обов‘язків щодо сплати аліментів на утримання дитини.
В судовому засіданні позивачка свої вимоги уточнила, виключивши з них вимогу не звільняти відповідача щодо сплати аліментів на утримання сина. Також пояснила, що за весь час після розірвання шлюбу, відповідач декілька разів приходив відвідати сина, однак у нетверезому стані, що унеможливлювало його спілкування з дитиною. Навіть після звернення нею з цим позовом до суду, відповідач лише один раз з‘явився до сина, але також в нетверезому стані. Коштів на утримання дитини він як не надавав, так і не надає до теперішнього часу.
Відповідач позов не визнав, однак суду пояснив, що після того, як вони з позивачкою розірвали шлюб в 2003 році вони знову зійшлись та проживали разом два місяці. Потім він пішов від позивачки та сина. З того часу як він проживає окремо він приходив до сина два рази на день народження. З 2006 року він з сином взагалі не спілкується, так як проживає з іншою жінкою у якої також є дитина та він допомагає її утримувати. Також пояснив, що позивачка ніяких перешкод йому у спілкуванні з сином не створює. Проти позову заперечує, так як позивачка вимагає від нього сплати аліментів, а тому вона не має права ставити питання про позбавлення його батьківських прав. Крім того пояснив, що він буде спілкуватися з сином, коли той буде більш дорослим та буде його розуміти.
Представник служби у справах дітей Сумської міської ради ОСОБА_4 позов підтримала та суду пояснила, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов‘язків щодо неповнолітнього сина, не надає кошти на його утримання, не приймає участі в його вихованні, не цікавиться станом здоров‘я дитини, його фізичним та духовним розвитком, втратив контакт з дитиною, а тому служба у справах дітей вважає можливим позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3.
Суд, заслухавши сторони, представника служби у справах дітей Сумської міської ради, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що від спільного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 3). Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04.10.2001 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітнього сина залишено проживати з матір‘ю та на його утримання з відповідача стягнуто аліменти в розмірі ј частини його щомісячного доходу (а. с. 6).
Починаючи з 2005 року відповідач повністю самоусунувся від участі у вихованні сина: не цікавиться його життям, станом здоров‘я, не надає ніякої допомоги на його утримання.
Зазначена обставина підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Зокрема, свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є сусідкою позивачки та їх діти навчаються в одному класі. З 2001 року вона відповідача за місцем проживання його сина не бачила, не приходив він ніколи і на батьківські збори до школи. ОСОБА_3 ніколи про батька не згадує і нічого про нього не розповідає. Свідок ОСОБА_5, яка також є сусідкою позивачки, пояснила, що бачила відповідача за місцем проживання сина дуже рідко. ОСОБА_3 про батька взагалі ніколи нічого не розповідає.
Згідно довідки Сумської загальноосвітньої школи № 27 ОСОБА_7 навчається в 2-му класі, засвоює шкільну програму початкового курсу навчання на достатньому рівні, займається спортом. Активну участь у вихованні сина бере мати. За два роки навчання дитини в школі, батько жодного разу не поцікавився успіхами в навчанні сина. З класним керівником з питань виховання і навчання сина не спілкувався.
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 25.12.2008 року відповідач був засуджений за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини до покарання у виді обмеження волі та звільнений від призначеного покарання з випробування з іспитовим строком один рік. Зазначеним вироком суду встановлено, що з 10.03.2005 року ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, на обліку в місцевому центрі зайнятості зареєстрований не був, тривалий час ніде не працює, на виклики державного виконавця не з‘являвся, неодноразові попередження державного виконавця про притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів на утримання дитини ігнорував, внаслідок чого станом на 12.11.2008 року за ним склалась заборгованість по аліментам в сумі 8419 грн. 63 коп., з урахування того, що у вересні 2008 року він сплатив 100 грн.
Неповнолітній ОСОБА_7, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що батько не приходить до нього та не відвідує його, не приносить йому ніяких подарунків та не спілкується з ним.
Крім того сам відповідач в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що він дійсно не приймає участі у вихованні та утриманні сина та пояснює свою поведінку тим, що він мешкає з іншою жінкою та допомагає утримувати її дитину. Також пояснив, що він буде спілкуватися з сином, коли той стане дорослішим та буде його розуміти. З такою позицією відповідача суд не може погодитись виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає та обсяг їхніх прав і не звільняє від обов‘язків щодо дитини. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Обов‘язок виховувати, ростити дитину – найважливіший обов‘язок матері та батька. Це – обов‘язок не лише перед дитиною, а й перед суспільством. Ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов‘язані виховувати, піклуватися про здоров‘я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов‘язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов‘язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов‘язку батьківського піклування щодо неї.
Таким чином відповідач як батько повинен виконувати наведені обов‘язки щодо виховання сина постійно, поки він не стане дорослим, а не тоді коли він забажає це робити. Є безпідставними заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав в зв‘язку з тим, що позивачка вимагає від нього сплати аліментів, так як згідно ч. 2 ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Крім того заборгованість з аліментів відповідач не погасив та до цього часу аліменти на утримання сина регулярно не сплачує. В той же час відповідач в судовому засіданні пояснив, що він допомагає утримувати дитину жінки з якою він мешкає. На запитання представника служби у справах дітей чи збирається він виконувати свої обов‘язки по вихованню сина, якщо він заперечує проти позбавлення його батьківських прав, та яким чином, відповідач надати яку-небудь відповідь не зміг. Крім того відповідач підтвердив, що його неповнолітній син дав правдиві свідчення в судовому засіданні відносно його спілкування з ним та відвідування.
Орган опіки і піклування Сумської міської ради в особі служби у справах дітей надав висновок згідно якого вони вважають за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_7.
В зв’язку з тим, що відповідач не займається вихованням свого сина: не піклується про його фізичний та духовний розвиток, його навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не надає йому необхідної матеріальної допомоги та не приймає участі в створенні умов для отримання ним освіти, не цікавиться станом його здоров’я, суд вважає, що він ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню сина і таким відношенням до нього, відповідач порушує права та інтереси дитини.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.
Таким чином виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а тому необхідно позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_8.
В той же час суд також вважає за необхідне зазначити, що у випадку зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, мати, батько мають право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. А тому при настанні зазначених обставин, відповідач має право ставити питання про поновлення його батьківських прав.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.
Керуючись ст. ст. 141, 150, 164, 166 СК України, ст. ст.10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 16 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.А.Левченко