УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/5592/14-ц Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В. І.

Категорія 39 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Товянської О.В., Микитюк О.Ю.,

при секретарі: Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину спадкового майна, встановлення порядку користування будинком та земельною ділянкою за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 26 травня 2015 року та додаткове рішення від 25 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та в обгрунтування вимог зазначив, що після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1. Позивачі, будучи спадкоємцями першої черги, вказану спадщину прийняли. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27.11.2014 року за ОСОБА_4 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 на 1/6 частину спірного житла. Оскільки частка позивачів визначена не була, просили визнати за ними право власності на 5/6 частин будинку та встановити порядок користування приміщеннями будинку та земельною ділянкою.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 травня 2015 року визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1. У решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням від 25 червня 2015 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 243,60 грн. судового збору, стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 243,60 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 243,60 грн. судового збору.

В апеляційних скаргах представник позивачів, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою, задовільнивши вказану позовну вимогу. Додаткове рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору просить скасувати.

Заслухавши пояснення учасників розгляду та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27 листопада 2014 року, за відповідачем визнано право власності на 1/6 частину будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Право власності на 5/6 частин вказаного будинку визнано за позивачами оспорюваним рішенням.

Оскільки рішення в цій частині ніким не оскаржується, тому не є предметом апеляційного розгляду (п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».

За таких обставин, колегія суддів погоджується із вказаним висновком.

У відповідності до вимог чинного законодавства, співвласники мають право на встановлення порядку користування спільним майном.

Згідно вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Разом з тим, суду не надано будь-яких доказів того, яка земельна ділянка закріплена за вказаним будинком, який її правовий статус, не запропоновані будь-які варіанти встановлення порядку користування цією земельною ділянкою та не надані докази того, що є можливість встановлення такого порядку.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про встановлення порядку користування змемельною ділянкою.

При цьому посилання апелянта на безпідставне відхилення клопотання про долучення до вказаної справи матеріалів інших справ, на правильність рішення не впливає, оскільки можливість долучення до справи матеріалів іншої судової справи не передбачена процесуальним законодавством. Крім того, як вбачається із змісту відповідного клопотання та самої апеляційної скарги, вказані матеріали не містили будь-яких доказів, що стосуються можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому на підставі ст. 308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

З положень ч.3 зазначеної статті випливає, що кожна позовна вимога оплачується окремо.

Як вбачається з остаточної редакції позовної заяви, позивачі просили визнати за ними право власності на 5/6 частин будинку, встановити порядок користування будинком та земельною ділянкою. Таким чином, позивачами було заявлено позовну вимогу майнового та позовну вимогу немайнового характеру.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 4 вказаного Закону позивачами повинно бути сплачено судовий збір за дві позовні вимоги: в розмірі 1% від ціни позову але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати за майновою вимогою (з урахуванням вартості майна - 243.60 грн.) та за немайновою вимогою - по 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243.60 грн.).

Разом з тим, при поданні позову було оплачено судовий збір лише позивачем ОСОБА_2

З урахуванням положень ст. ст. 88-89 ЦПК України, вказані судові витрати повинні бути розподілені наступним чином: відповідач повинен нести витрати в частині задоволених позовних вимог, позивачі - за вимогами, у задоволені яких відмовлено.

Оскільки позивачами заявлено спільні вимоги, частка у судових витратах є рівною.

ОСОБА_2 сплатила судовий збір за подання майнової та немайнової вимоги.

Майнова позовна вимога була задоволена і судовий збір за нею стягнуто на її користь з відповідача. За позовною вимогою немайнового характеру, у задоволенні якої було відмовлено, нею були понесені судові витрати.

ОСОБА_3 судовий збір не сплачувала.

Оскільки витрати сторін є рівними, ОСОБА_3 такі витрати не несла, одна позовна вимога залишилася неоплаченою, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув вказані кошти з останньої.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 26 травня 2015 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді