Справа № 199/5134/15-ц

(2/199/2513/15)

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Карабань А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, з відповідачем позивачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з 30 вересня 2006 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони мешкають окремо та припинили шлюбні відносини через відсутність поваги та взаєморозуміння, при вирішенні будь-якої побутової проблеми у них завжди виникали сварки та суперечки. За час спільного проживання позивачка впевнилася, що у них немає спільних інтересів, прийшла до переконання, що подальше збереження сім'ї стало неможливим, просить розірвати шлюб з відповідачем. Питання місця проживання дитини та розподілу спільного майна в межах зазначеного провадження не ставиться.

Позивачка ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Надала суду письмову заяву, згідно якої підтримала в повному обсязі вимоги за позовною заявою та фактичні обставини на яких вони ґрунтуються. Категорично заперечила проти надання додаткового строку на примирення з відповідачем. Просить розглянути справу у її відсутність.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, не з'явився. Надав суду письмову заяву, згідно якої визнає позов в повному обсязі, просить розглянути справу у його відсутність. Наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 ст. 174 ЦПК України, йому роз'яснені та зрозумілі. Категорично заперечив проти надання додаткового строку на примирення з позивачкою.

Згідно ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 своєї постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Ухвалою суду від 03 серпня 2015 року згідно вимог ст. 111 Сімейного кодексу, ч. 2 ст. 191 ЦПК України сторонам був призначений строк для примирення до 02 вересня 2015 року і провадження у справі на цей час було зупинене. З процесуальної позиції сторін вбачається, що протягом зазначеного строку сторони не примирилися і позивачка наполягає на розірвання шлюбу судом.

Оскільки судом вжито заходів до примирення подружжя, які результатів не дали, можливості для примирення подружжя на думку суду вичерпані, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають вирішенню по суті.

Суд виходить з того, що відповідач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними та матеріальними правами, наслідки зазначеної процесуальної дії йому роз'ясненні, визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. За наведених обставин визнання позову відповідачем слід прийняти і позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

З відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору у розмірі 243,60 гривень.

Керуючись ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10,11, 60, 174, 212 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити в повному обсязі.

Шлюб, зареєстрований 30 вересня 2006 року Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 944, між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 (шістдесят) копійок.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :