Справа № 2-33/09

Шацький районний суд Волинської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м     У к р а ї н и

9 квітня 2009 року                                                    смт. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі

головуючого –             судді Жевнєрової Н.В.,

при секретарі –             Остапчук Н.В.,

за участю позивача –         ОСОБА_1,

представника позивача –         ОСОБА_2,

представника відповідача –     ОСОБА_3,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Шацьк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Шацького району Волинської області про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

    20.01.2009 року   ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 сільської ради Шацького району Волинської області про стягнення заробітної плати.

Свій позов мотивувала тим, що 3 квітня 1998 року її було обрано секретарем Грабівської сільської ради Шацького району. 18 квітня 2006 року її було звільнено у зв’язку із закінченням строку повноважень згідно із ст. 50 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”. Після звільнення їй не було не було надано попередньої роботи (посади) або іншої рівноцінної роботи, тому позивач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 33 цього закону на період працевлаштування за нею повинна була зберігатись протягом шести місяців середня заробітна плата, яку вона отримувала на виборній посаді у раді. Проте їй було відмовлено у даній виплаті з посиланням на те, що вона була зареєстрована в Шацькому районному центрі зайнятості населення як безробітна, де отримувала допомогу по безробіттю, тому права на виплату їй заробітної плати за шість місяців на період працевлаштування не мала. Дану відмову позивач вважає незаконною та необґрунтованою і просить суд стягнути з ОСОБА_4 сільської ради Шацького району в її користь 12 235,95 грн. заробітної плати.

17.02.2009 року ОСОБА_1 подала суду заяву про збільшення позовних вимог і просила стягнути з ОСОБА_4 сільської ради в її користь витрати на правову допомогу у розмірі        600 грн.

У запереченні на позов представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради     ОСОБА_3 зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому що із заявою про виплату їй грошової допомоги на період працевлаштування ОСОБА_1 звернулася до сільської ради лише 26.10.2006 року. 04.05.2006 року позивачу було надано статус безробітної і призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Тому ОСОБА_4 сільська рада не мала підстав для виплати ОСОБА_1 заробітної плати на період працевлаштування і попередньо прийняте розпорядження голови сільської ради №3 від 20.04.2006 року „Про оплату на період працевлаштування ОСОБА_5 та ОСОБА_1М.” рішенням сесії ОСОБА_4 сільської ради від 23.08.2006 року було відмінено.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, кожен зокрема, позов підтримали із зазначених у заяві підстав, просили позовні вимоги задовольнити повністю.

    Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

    Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, проаналізувавши обставини справи, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з таких підстав.

    Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад” депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення повноважень надається попередня робота (посада), а за їх відсутності – інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи ( посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборні й посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

    Із зазначеної норми закону вбачається, що колишній депутат місцевої ради для одержання середньої заробітної плати на час працевлаштування має подати до ради довідку про неможливість його працевлаштування підприємством, де він працював до обрання, на попередній або рівноцінній роботі (посаді) та трудову книжку. На підставі цього рада видає відповідне розпорядження. Отже, лише за умови неможливості надання попередньої роботи колишньому депутату місцевої ради закон гарантує збереження середньої заробітної плати на період його працевлаштування.

Судом встановлено, що відповідно до рішення №1/2 ОСОБА_4 сільської ради народних депутатів Шацького району двадцять другого скликання від 03.04.1998 року ОСОБА_1 обрано заступником сільського голови і секретарем Грабівської сільської ради народних депутатів, на підставі якого у трудовій книжці ОСОБА_1 серії БТ-І №6790006 у розділі відомості про роботу зроблено запис за №1. Згідно із записом трудової книжки за №5 ОСОБА_1 на підставі рішення сесії сільської ради № 2/2 від 18.04.2006 року звільнено у зв’язку із закінченням строку повноважень згідно із ст. 50 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” (а.с. 3-5).

Із трудової книжки колгоспника серії УКР №0522344 вбачається, що до обрання секретарем Грабівської сільської ради ОСОБА_1 працювала бухгалтером по оплаті праці СВК „Перемога”, про що свідчить запис №3 у розділі відомості про роботу (а.с. 39, 40).

В судовому засіданні позивач пояснила, що після звільнення з виборної посади вона з письмовою заявою про виплату їй середньої заробітної плати на період працевлаштування до голови сільської ради не зверталася і довідку про неможливість її працевлаштування підприємством, де вона працювала до обрання, на попередній або рівноцінній роботі (посаді) не подавала. Вказану обставину підтвердив в судовому засіданні і представник відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що 20.04.2006 року ОСОБА_4 сільським головою прийнято розпорядження про оплату праці протягом шести місяців на період працевлаштування ОСОБА_1 Однак рішенням сесії ОСОБА_4 сільської ради від 23.08.2006 року №5/4 вказане розпорядження було відмінено, так як ОСОБА_1 не подала документів, необхідних для виплати допомоги на період працевлаштування.

Як убачається із заяви ОСОБА_1, з проханням виплатити їй заробітну плату на період працевлаштування вона звернулася до ОСОБА_4 сільського голови лише 26.10.2006 року (а.с. 44).

У листі за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_4 сільська рада повідомила ОСОБА_1 про неможливість задоволення її прохання про виплату середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування у зв’язку з тим, що позивач після звільнення скористалася державною гарантією, передбаченою Законом України «Про зайнятість населення», і отримує допомогу по безробіттю (а.с. 41, 42).

Однак посилання представника відповідача на неможливість виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати на час працевлаштування у зв’язку з тим, що вона звернулася до центру зайнятості і отримувала допомогу по безробіттю суд вважає безпідставними, оскільки  осіб, звільнених з органів місцевого самоврядування у зв’язку із закінченням строку повноважень, не позбавлено права як застрахованих осіб звернутися до страховика (Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття) за сприянням у працевлаштуванні та допомогою по безробіттю, умови і тривалість якої визначаються відповідно до статей 22 і 23 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. І відповідно до вимог вказаного закону у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, такі особи отримувати і середню заробітну плату на період працевлаштування, і допомогу по безробіттю.

На підставі викладеного суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю за його безпідставністю.

У зв’язку з тим, що обидві сторони у справі звільнені від оплати судових витрат, судовий збір компенсується за рахунок держави.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи слід стягнути з позивача.

На підставі ч. 2 ст. 33 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад”, керуючись статтями 10, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

                        в и р і ш и в:

    У задоволенні позову відмовити повністю.

    Судовий збір у розмірі 122,36 грн. віднести на рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. (тридцять гривень).

    На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Головуючий                                                                 Н.В.Жевнєрова