ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

18 липня 2006 р.

№ 7/22

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”,                            м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (далі –ВАТ “ДМК                     ім. Ф.Е. Дзержинського”)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2006 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006

зі справи № 7/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Електропівденьмонтаж–3”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (далі –ТОВ “Електропівденьмонтаж–3”)

до ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського”

про стягнення 141 824,84 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Долинського В.Д.,

відповідача – Заржицької О.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Електропівденьмонтаж–3” 26.12.2005 звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом  до ВАТ “ДМК             ім. Ф.Е. Дзержинського” про стягнення 141 824,84 грн. заборгованості за договором підряду.

Рішенням названого господарського суду від 27.02.2006 (суддя Коваль Л.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 (колегія суддів у складі: Євстигнеєв О.С. –головуючий, судді Лотоцька Л.О., Головко В.Г.), позов задоволено: з ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” на користь ТОВ “Електропівденьмонтаж–3” стягнуто 141 824,84 грн. основного боргу і суму судових витрат зі справи. У прийнятті зазначених рішення та постанови судові інстанції визнали обґрунтованими вимоги позивача щодо оплати робіт, виконаних ним у грудні 2002 року (на момент звернення до суду з позовом –26.12.2005 –строк позовної давності не закінчився), а також визнали поважними причини пропущення ТОВ “Електропівденьмонтаж–3” позовної давності стосовно вимог про оплату робіт, виконаних ним у серпні-листопаді 2002 року.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій частково скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ “Електропівденьмонтаж–3” у задоволенні позовних вимог у сумі 112 175, 61 грн. Скаргу мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення заборгованості у загальній сумі                          112 175, 61 грн. за актами, складеними у серпні –листопаді 2002 року; заборгованість відповідача за виконані у грудні 2002 року роботи (на загальну суму 29 649, 23 грн.) підлягає стягненню. Скаржник зазначає, що судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів прийнято з порушенням частини п’ятої статті 267 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), “оскільки відсутній причинний зв’язок між заявленими Позивачем обставинами та неможливістю звернення до суду у встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк”.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Електропівденьмонтаж–3” зазначає про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права і просить залишити оскаржувані судові рішення і силі, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судовими інстанціями встановлено, що:

- відповідно до умов договору на виконання підрядних робіт від 22.02.2002 № 22-0569-02 (договір –Договір) ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” (замовник) доручило ТОВ “Електропівденьмонтаж–3”  “виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також монтажних та налагоджувальних робіт по КВП і А на об’єктах замовника в основних та допоміжних цехах по капітальному та поточному ремонту”;

- згідно з Договором:

строк виконання робіт становить: з 02.01.2002 по 31.12.2002 (пункт 1.2);

загальна вартість робіт (без податку на додану вартість) –830 000 грн. (пункт 2.1);

оплата виконаних робіт здійснюється протягом 15 днів після підписання актів передачі-приймання робіт (пункт 2.2);

- відповідно до актів приймання виконаних робіт у лютому –грудні 2002 року ТОВ “Електропівденьмонтаж–3” виконало обумовлені Договором роботи на загальну суму 316 479, 78 грн.;

- за доводами  ТОВ “Електропівденьмонтаж–3” відповідач –ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” розрахувалося за виконані роботи не в повному обсязі, його заборгованість становить 141 824, 84 грн. (ціну позову в даній справі);

- з огляду на умови Договору щодо порядку розрахунків строк виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати виконаної роботи настав;

- ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” не подано доказів оплати в повному обсязі виконаних за Договором робіт у лютому –грудні 2002 року; в повному обсязі оплачено лише роботи за лютий –липень 2002 року; виконані роботи починаючи з серпня 2002 року в повному обсязі не оплачено, борг становить 141824, 84 грн.;

- ВАТ  “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” заперечує проти позовних вимог у зв’язку зі спливом позовної давності;

- на дату подання позову в даній справі (26.12.2005) “за вимогами про оплату робіт, виконаних у серпні –листопада 2002 року (неоплачених робіт) позовна давність спливла. За вимогою про оплату робіт, виконаних в грудні 2002 року, позовна давність не спливла”;

- причини пропущення позовної давності суд вважає поважними з огляду на те, що:

ТОВ “Електропівденьмонтаж–3” неодноразово зверталося до ВАТ “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” з приводу погашення боргу, але останнє посилалося на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також відхиляло претензії позивача “з формальних підстав”;

ТОВ “Електропівденьмонтаж–3” з приводу отримання оплати  за виконані роботи зверталося “у складі інших кредиторів відповідача” до Кабінету Міністрів України, однак у відповіді також містилося посилання на порушення справи про банкрутство ВАТ  “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” та на зупинення в зв’язку з цим виконавчого провадження; отже, на думку господарського суду, звернення ТОВ “Електропівденьмонтаж–3” з позовом раніше не “призвело б до фактичного виконання судового рішення в примусовому порядку, за винятком, коли рішення суду відповідач виконав би добровільно”;

проміжок часу після спливу позовної давності і до звернення з позовом є незначним.

У пунктах 8.13, 8.14 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначено:

“8.13. Закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) і Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі             № 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі пункту 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України.

8.14. Відповідно до частини 2 статті 14 Закону (в редакції Закону від 07.03.2002 № 3088-III) вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів.

Припис частини 2 статті 14 Закону поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.”

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що стосовно відповідача –ВАТ  “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського” було порушено провадження зі справи про банкрутство.

З урахуванням наведеного господарські суди у розгляді даної справи № 7/22 повинні були з’ясувати, але не з’ясували:

- коли саме було порушено провадження зі справи про банкрутство названого товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

- чи було здійснено, і якщо було, то коли саме опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство  ВАТ  “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського”;

- чи звертався позивач у даній справі в місячний строк з дня такої публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, тобто ВАТ  “ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського”.

Не встановивши відповідних обставин, що входять до предмету доказування в даній справі і мають значення для її розгляду, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47  ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.  

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити зазначені в цій постанові обставини, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.          

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України                             

ПОСТАНОВИВ:

          1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 зі справи № 7/22 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Суддя             В. Селіваненко

Суддя              В. Джунь

Суддя                                                                                             Б. Львов