Справа № 2а-97 / 09

                                           П О С Т А Н О В А

                                                    Іменем України

16 березня 2009 року       10 годин 20 хвилин     м.Антрацит    Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі :

                     головуючого - судді  Керімова Р.В.

                     при секретарі - Музика Т.О.,

                     за участю представника позивача ОСОБА_1,

                     за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Антрацит адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про визнання неправомірними дій Управління ПСЗН щодо відмови в доплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги, -

                                        В С Т А Н О В И В :

05.01.2009 року ОСОБА_3 звернувся до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про визнання неправомірними дій Управління ПСЗН щодо відмови в доплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач ОСОБА_3 послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, визнаний інвалідом 2 групи ЧАЕС, і згідно зі ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р.№ 3551-ХІІ йому щорічно до 5 травня повинна надаватись одноразова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, а з 18.01.2007 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст. 46 Конституції України, ст.ст. 5, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначається виключно цим законом і встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум, згідно зі ст.ст. 2, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року застосовується для встановлення мінімальної пенсії за віком і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі «Про Державний бюджет України».     Відповідач проводив йому виплати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет», що суперечить вимогам ст. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст. 22 Конституції України, а тому у 2007-2008 роках він одержував таку допомогу в значно меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.    

Так, він отримав разову грошову допомогу до 5 травня:

- у квітні 2007 року 360 грн. (із мінімальної пенсії за віком 410,06 грн.) замість 3280,48 грн.,

сума недоотриманої разової допомоги складає: 3280,48 грн. - 360 грн. = 2920,48 грн.,

- у квітні 2008 року 400 грн. (із мінімальної пенсії за віком 481 грн.) замість 3848 грн.,

сума недоотриманої разової допомоги складає: 3848 грн. - 400 грн. = 3448 грн.

Загальна сума недоотриманої разової допомоги становить  6368,48 грн..    

Просить визнати неправомірними дії посадових осіб Управління ПСЗН Антрацитівської міської ради Луганської області щодо відмови в доплаті недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки та стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за  2007-2008 роки у розмірі 6368,48 грн..

 В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1В ., який діє на підставі ордеру від 23.12.2008 року (а.с.6) та угоди про надання правової допомоги від 23.12.2008 року (а.с.19), заявлені вимоги позивача підтримує, посилаючись на вищенаведені обставини, просить задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, просить визнати причину пропущення строку звернення до суду поважною, тому що лише у грудні 2008 року позивачеві стало відомо, що щорічну разову грошову допомогу до 5 травня він одержував в значно меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. Просить визнати неправомірними дії посадових осіб Управління ПСЗН Антрацитівської міської ради щодо відмови в доплаті позивачеві одноразової щорічної разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки та стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 та 2008 роки у розмірі 6368,48 грн. за рахунок коштів державного бюджету.

Представник відповідача - управління праці і соціального захисту населення Антрацитівської міської ради – ОСОБА_2,  яка діє на підставі довіреності від 08.01.2009 року (а.с.24), в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала і  пояснила, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня  фінансується виключно з Державного бюджету України. Управління не приймає рішення про визначення розміру одноразової щорічної допомоги до 5 Травня, а проводить виплату цієї допомоги у розмірах, встановлених бюджетом України на відповідний рік. Одноразова допомога до Дня Перемоги виплачується до 5 травня поточного року і позивачеві такі виплати були проведені у квітні 2007-2008 років.   У 2007 році, на момент ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року про визнання неконституційними положень Закону України  “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, грошова допомога  до 5 травня, позивачу  вже була виплачена. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Управління вважає, що діяло в межах своїх повноважень, делегованих державою щодо виплати разової грошової допомоги. Станом на 5 травня 2007 та 2008 років управління здійснило виплату цієї допомоги Позивачеві у наступних розмірах: у 2007 році —360 грн., у 2008 році —400 грн. Виплата здійснена управлінням у термін, передбачений статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту". Позивач посилається в позовній заяві на рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рн, яким положення Закону України "Про Державний Бюджет України на 2007 рік в частині зупинення дії частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту" визнані неконституційними і підкреслює, що ці положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Тобто норма Закону України "Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту" про встановлення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги на 2007 рік чинна з 9 липня 2007 року. Але у 2007 році виплата позивачеві разової грошової допомоги була здійснена управлінням у квітні 2007 року. На цей час були чинні стаття 29 і пункт 13 статті 73 ЗУ "Про Державний Бюджет України на 2007 рік", якими були визначені розміри грошової допомоги і зупинені дії статей 12,13,14,15 Закону України "Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту". Управління вважає, що діяло відповідно до чинного законодавства України. Позивач в позовній заяві також посилається на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року про визнання неконституційними положення пункту 20 розділу "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний Бюджет України на 2008 рік", яким внесено зміни в частину п'яту статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" стосовно зміни порядку визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни. Ці положення втратили чинність також з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Але у 2008 році виплата позивачеві разової грошової допомоги була здійснена управлінням також у квітні 2008 року. На цей час були чинні положення пункту 20 II розділу Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Тому управління вважає, що діяло відповідно до діючого законодавства України. При нарахуванні щорічної грошової разової допомоги до 5 травня Управління діяло відповідно до Конституції України, діючого законодавства, постанов Кабінету Міністрів України, як це передбачено ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, згідно з якою встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Бюджетного Кодексу та Закону України «Про державний бюджет України». Вважає, що позивач ОСОБА_3 необґрунтовано вимагає стягнути з управління недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 - 2008 роки і не бере до уваги, що управління - бюджетна установа і уповноважена здійснювати виплати за рахунок коштів державного бюджету, відповідно бюджетним   призначенням, встановленим Законом України "Про Державний бюджет України". Кошти державного бюджету надходять до управління в поточному 2008 році відповідно до затвердженого плану асигнувань на виконання бюджетних зобов'язань поточного року. Проведення виплати компенсацій на оздоровлення за минулі роки за рахунок коштів, які надходять на виконання зобов'язань поточного року, приведе до нецільового використання бюджетних коштів, що є бюджетним правопорушенням. Згідно зі ст.119 та ст. 121 Бюджетного Кодексу України управління, як одержувач коштів державного бюджету, несе цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність, згідно з законами України. Тому взяти зобов'язання щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення можливо тільки у разі внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України", які мають передбачати збільшення видаткової частини на виплату компенсацій за минулі роки, що також встановлено пунктом 1 ст. 23 Бюджетного Кодексу України "...будь-які бюджетні  зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати за наявністю відповідного бюджетного призначення. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за необґрунтованістю.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 дійсно є  громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії та являється інвалідом другої групи, його захворювання пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10,11)

Правовий статус позивача визначається відповідно до ст.13 Закону України  „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року  № 3551-ХІІ.

Позивач має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня,  яка з 18.01.2007 року складає у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області - є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В порушення зазначених норм відповідачем в значно меншому розмірі нарахована позивачеві щорічна разова грошова допомога до 5 травня, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 2 групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Фактично позивачеві виплачено у квітні 2007 року - 360 грн., у  квітні 2008 року - 400 грн. (а.с.18)            

Суд, задовольняючи вимоги позивача ОСОБА_3, виходить з наступного.       Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеному законом для осіб, що втратили працездатність.     Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, становив: станом на 05.05.2007 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність ( Закон від 19.12.2006 року № 489-У зі змінами, внесеними Законом від 15.03.2007 року № 749-У) становив 406 грн., а для визначення мінімального розміру пенсії він повинен збільшуватися на один відсоток, а станом на 05.05.2008 року     розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність становив 4816 грн..                         Згідно з вимогами ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.                

Тому щорічна грошова допомога до 5 травня, яка передбачена ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, у розмірах, кратних до розмірів мінімальної пенсії за віком, не може бути зменшена відповідно до змін, внесених в діючий спеціальний Закон України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ чинними Законами України, в тому числі Законами України “Про Державний бюджет”.                               Таким чином, відповідач невірно нарахував позивачеві щорічну грошову   допомогу до 5 травня у 2007-2008 роках.

Суд вважає, що  позивач повинен був отримати від відповідача одноразову щорічну допомогу до 5 травня  у  розмірі:

- у квітні 2007 року (із мінімальної пенсії за віком 410,06 грн. х 8) сума недоотриманої разової допомоги складає: 3280,48 грн. - 360 грн. = 2920,48 грн.,

- у квітні 2008 року (із мінімальної пенсії за віком 481 грн. х 8) сума недоотриманої разової допомоги складає: 3848 грн. - 400 грн. = 3448 грн.

Загальна сума недоотриманої разової допомоги становить  6368,48 грн..    

Зазначена сума недоплаченої суми одноразової щорічної допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 роки підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.    

Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6–рп визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік.

Зазначене рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді справ у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За таких обставин, суд  вважає дії Управління праці та соціального захисту населення  Антрацитівської  міської ради Луганської області неправомірними.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Позивач ОСОБА_3 у своєму позові від 05.01.2009 року оскаржує дії відповідача, які мали місце  у квітні 2007 року.

Позивач стверджує, що дізнався про порушення своїх прав лише у грудні 2008 року, тому пропустив строк повернення до суду з поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно у грудні 2008 року ОСОБА_3 звертався до відповідача з заявою про перерахунок отриманих одноразових грошових виплат до 5 травня за  2007-2008 роки, але у задоволенні заяви в грудні 2008 йому було відмовлено. (а.с. 12, 13)

Суд  вважає, що позивач ОСОБА_3 не пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.                                     Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.                     Згідно зі ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.                                 За ч.2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.                             Згідно п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993  року ( із  змінами та доповненнями)  громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільняються від сплати державного мита                                           Суд не стягує з відповідача (з місцевого бюджету) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору, оскільки згідно з п.7 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року (із змінами та доповненнями) органи соціального забезпечення звільняються від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст. 11, 20, 86, 94, 99, 159-161, 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 22 Конституції України, ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»,  суд, -

                         П О С Т А Н О В И В :        

    Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про визнання неправомірними дій Управління ПСЗН щодо відмови в доплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги - задовольнити повністю.

Дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області щодо відмови в доплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки ОСОБА_3 - визнати неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області за рахунок коштів Державного Бюджету України на користь ОСОБА_3 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 та 2008 роки в загальній сумі 6368,48 грн. (шість тисяч триста шістдесят вісім грн. 48 коп.)

Постанова  може бути оскаржена в адміністративному апеляційному суді Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий:                                                                        Р.В. Керімов