ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 р.
| № 35/432-6/833 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, м. Київ |
на постанову | від 14.04.2006 Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 35/432-6/833 м. Києва |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, м. Києв
|
до 3-я особа | Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, м. Київ Відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми Спільне українсько-білоруське підприємство “Укртехносинтез”, м. Суми Державне підприємство “Енергоринок”, м. Київ
|
про | стягнення 15 854 957,14 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – | Кроль М.Б., Братківський К.С. Шубін В.М., Філіпкова М.А. |
від відповідача - | Турчин С.М. Перепелиця А.В. |
В С Т А Н О В И В :
Державною енергогенеруючою компанією “Центренерго” заявлено позов до відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго” про стягнення з цих підприємств солідарно 15854957,14 грн.
На обґрунтування позову Компанія “Центренерго” посилається на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України - зобов'язання відповідача повернути безпідставно отримані кошти.
В подальшому Компанія “Центренерго” змінила підстави позову і просила стягнути з відповідачів заборгованість, що виникла на підставі протоколів погашення взаємної заборгованості за № 2 від 06.08.98 та договорів про відступлення вимоги за № 18 с від 17.12.97, № 3-У від 03.03.98, № 4-У від 27.04.98.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.12.05, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.06 у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення вмотивовані тим, що на момент звернення з позовом, позивачем було пропущено строки позовної давності, встановлені ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11000000,00 грн. відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР.
Протоколом № 2 від 06.08.98, зазначає суд, не визначена наявність будь-яких зобов'язань ВАТ “Сумиобленерго” перед позивачем за уступлене право вимоги, не передбачено проведення будь-якого компенсаційного розрахунку за уступлене право вимоги, у зв'язку з чим вимоги в даній частині заявлено не обґрунтовано.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія “Центренерго” просить скасувати ухвалені у справі рішення, справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що судом невірно застосовано положення ст.ст. 71, 76, 80, 165 Цивільного кодексу УРСР, ст. 530 Цивільного кодексу України, порушені вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вважає, що договори уступки вимоги є безстроковими і до дати подання вимоги, лист від 10.12.04 за № 8-08/3303, позивач не вбачав необхідності в проведенні відповідних розрахунків.
Крім того, звертає увагу скаржник, згідно п.2.4 договорів уступки вимоги ДАЕК “Сумиобленерго” проводить вимогу боргів у підприємств НДЦ України і розраховується із ДАЕК “Центренерго” відповідно додатково укладеного договору. Положення даного пункту, вважає скаржник, не покладають на позивача обов'язки, що стосуються спонукання ВАТ “Сумиобленерго” до підписання додаткових договорів.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, що склалися між учасниками даного господарського спору розглядалися господарськими судами неодноразово.
Встановлено, що 25.11.97 СП “Укртехносинтез”, ДП “Охтирканафтогаз”, ВАТ “Укрнафта” ДАЕК “Сумиобленерго” та ДАЕК “Центренерго” укладено договір № 120, предметом якого є взаємні поставки продукції матеріально-технічного призначення, електроенергії, газ, вугілля.
Розрахунки між сторонами грошовими коштами, умовами цього договору не передбачені.
25.09.2001 році зазначений договір рішенням господарського суду Сумської області визнано неукладеним.
ВАТ “Центренерго”, посилаючись на те, що ним, до визнання договору неукладеним, здійснені розрахунки з ВАТ “Сумиобленерго” та ВАТ “Укрнафта”, заявлені вимоги про стягнення вартості переданого майна.
В подальшому позивач змінив підстави позовних вимог до ВАТ “Сумиобленерго” та просив стягнути заборгованість в сумі 11500000,00 грн. що виникла на підставі протоколу погашення взаємної заборгованості за № 2 від 06.08.98 та договорами про відступлення вимоги за № 18 с від 17.12.97 на суму 5000000,00 грн., № 3 від 03.03.98 на суму 3500000,00 грн., № 4 від 27.04.98 на суму 2500000, 00 грн.
За вказаними договорами Компанія “Центренерго” уступає ВАТ “Сумиобленерго” право вимоги боргів до НДЦЕ (Національного диспетчерського центру електроенергетики України) в сумі 11000000,00 грн., а ВАТ “Сумиобленерго” витребує борги у НДЦ України.
Договір № 18 с від 12.97 укладено за участю СП “Укртехносинтез” і взаємовідносини сторін за цією угодою базуються на основі договору за № 120 від 25.11.97 про взаємні поставки.
За договором № 120 від 25.11.97 СП “Укртехносинтез” поставляє ДП “Охтирканафтогаз” продукцію виробничо-технічного призначення, яке в свою чергу, поставляє ДАЕК “Центренерго” газ, ДАЕК “Центренерго” поставляє ДАЕК “Сумиобленерго” електроенергію, а ДАЕК “Сумиобленерго” здійснює адресну поставку електроенергії підприємствам, вказаних у заявках СП “Укртехносинтез”, або здійснює зарахування заборгованостей боржникам перед ДАЕК “Сумиобленерго”
У своїх поясненнях суду, з посиланням на відповідні листи СП “Укртехносинтез”, ВАТ “Сумиобленерго” ( арк. 165 –182 т. 1 ) стверджує, що свої зобов'язання за тристоронніми договорами виконало і ніяких зобов'язань перед позивачем немає.
За повідомленнями (факсограмами) Національного Диспетчерського центру ДАЕК “Центренерго” від 19.12.97, від 18.03.98, від 06.05.98 НДЦ зменшив заборгованість ДАЕК “Сумиобленерго” перед ДАЕК “Центренерго відповідно до договору № 18с від 17.12.97 (тристороннього договору за участю СП “Укртехсинтез”) та договорів № 3 від 03.03.98, № 4 від 27.04.98 на загальну суму 11000000, 00 грн.
Згідно п.2.4 договору № 3-У від 03.03.98 про уступку вимоги ДАЕК “Сумиобленерго” витребує борги у НДЦ України і розраховується з ДАЕК “Центренерго” згідно додатково укладеного договору.
Такі ж умови розрахунку між сторонами містить договір уступки вимоги за № 4 від 27.04.98.
Протокол здійснення погашення взаємної заборгованості підписаний сторонами договору за № 120 від 25.11.97 за участю Національного Диспетчерського Центру України 6 серпня 1998 не передбачає будь-яких зобов'язань ДАЕК “Сумиобленерго” перед ДАЕК “Центренерго” за уступлене право вимоги, не передбачає вказаний протокол будь-яких інших розрахунків між сторонами у зв'язку з укладенням договорів уступки вимоги.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки місцевого та апеляційного судів про те, що позивачем пропущено строки позовної давності, передбачені статтею 71 Цивільного кодексу УРСР, оскільки правовідносини сторін виникли у 1997 –1998 роках і позивач був повідомлений НДЦ України у 1997 –1998 роках про зменшення кредиторської заборгованості позивача та дебіторської заборгованості відповідача. Тобто, позивачу стало відомо про порушення його прав з моменту отримання зазначених повідомлень НДЦ України.
Крім того, договори уступки вимоги, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не передбачають способу розрахунків між сторонами, в тому числі і грошовими коштами.
Порядок розрахунків згідно вказаних договорів, мав бути визначений у додатково укладених угодах, однак, додаткові угоди сторонами так і не були укладені.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду України від 14.04.06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська
тє