Судове рішення 1-37/2009 від 20.04.2010

Судове рішення #4768212

Справа № 1 –37/2009

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2009 р. Київський райсуд м. Полтави в складі:

головуючої - судді Боровик Т.В.

при секретарі - Пархоменко Т.В.,

за участю прокурора - Пожидаєва В.О.,

та захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в м. Полтавi кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, освiта середня загальна, не одруженого, працюючого експедитором на ТОВ «Дінсервіс», проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

1) 26.09.2002 р. Київським районним судом м. Полтави за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік. 15.10.2003 року згідно ст.78 КК України, ст.408 КК України звільнений від відбування покарання;

2) 19.06.2006 р. Волконським районним судом Білгородської області, РФ, за ст.158 ч.2 КК РФ до 3 місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання;

3) 23.03.2007 р. Київським районним судом м. Полтави за ст.186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2008 року, близько 18.00 год., поблизу гаражного кооперативу, що знаходиться по вул. Шведській в м. Полтаві, ОСОБА_2 за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, умисно, повторно, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, що виразилось в нанесенні йому кількох ударів по голові та тулубу, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_4, а саме: мобільним телефоном «Самсунг Е 250» в корпусі чорного кольору та золотою чоловічою каблучкою, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 2048 грн. 75 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного злочину не визнав та пояснив, що даний телефон 10.06.2008 року він купив у ОСОБА_5 за 150 грн. Потерпілого раніше ніколи не бачив, від даних на досудовому слідстві показань відмовився, оскільки давав їх під тиском працівників міліції.

Не дивлячись на те, що підсудний в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, його показання, повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що 10.06.2008 року близько 16.00-17.00 год. в приміщенні ігрових автоматів «Підкова», що поблизу зупинки громадського транспорту «Зигіна», він познайомився з двома хлопцями, які сказали, що їм хтось винен гроші і попросили його побути з ними. На їх прохання він пішов з ними до гаражного кооперативу, що по вул. Шведській. Коли дійшли до гаражів, він відчув удар по голові і в цей час його звалили з ніг. Коли впав, відчув, що знімають каблучку з пальця та став просити, щоб його більше не били, але хлопці йому завдали ще кілька ударів, куди саме, сказати не може. Крім золотої каблучки вони також заволоділи мобільним телефоном «Самсунг Е 250» в корпусі чорного кольору з СІМ карткою оператора мобільного зв’язку «Джинс» та карткою пам’яті. Підсудного впізнає як одного з хлопців, які здійснили на нього напад. Шкода йому не відшкодована. На суворому покаранні для підсудного не наполягає.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину також доводиться даними протоколу пред’явлення фотознімків для впізнання від 25.06.2008 р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_2 як одну з осіб, які здійснили на нього напад та відкрито заволоділи його майном ( а.с. 31 ).

Як вбачається з показань потерпілого, він деякий час спілкувався з особами, які вчинили на нього напад, тому у нього була можливість їх добре роздивитись та запам’ятати. Також судом приймається до уваги те, що потерпілий не є зацікавленою особою, раніше він ОСОБА_2 не знав і підстав давати неправдиві свідчення чи обмовляти підсудного у нього немає.

Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий Живило В.Я. пояснив, що ОСОБА_2 на досудовому слідстві свої показання давав добровільно, про те, що до нього працівники міліції застосовували недозволені методи не заявляв.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 також пояснив, що явку з повинною ОСОБА_2 написав добровільно, без будь-якого тиску на нього.

Показання підсудного в судовому засіданні суд не приймає до уваги, оскільки на досудовому слідстві ОСОБА_2 давав стабільні показання, розповідаючи про обставини, які працівникам міліції не могли бути відомі, із заявами чи скаргами на те, що працівники міліції застосовували до нього фізичний чи психічний тиск нікуди не звертався.

Під час проведення перевірки прокуратурою Київського району м. Полтави факт застосування до ОСОБА_2 недозволених методів з боку працівників міліції свого підтвердження не знайшов.

Враховуючи викладене, суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_2 в судовому засіданні і розцінює їх як спробу уникнути кримінальної відповідальності.

Дії підсудного ОСОБА_2, які виразились у відкритому викраденні чужого майна ( грабіж ), поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров ’ я потерпілого, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом ’ якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення підсудному міри покарання, суд виходить із вимог ст.65 КК України і враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та конкретні обставини справи.

Враховуючи думку потерпілого ОСОБА_4, який на суворому покаранні не наполягає, молодий вік підсудного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України. В той же час, враховуючи, що підсудний характеризується посередньо, раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, але належних висновків не зробив, вчинивши новий умисний злочин під час іспитового строку, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Речові докази по справі не вилучались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України i призначити йому покарання – 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання приєднати частину невідбутого покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 23.03.2007 року та остаточно визначити ОСОБА_2 покарання – 5 років 3 місяці позбавлення волі.

Запобiжний захiд ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з дня затримання – з 24.06.2008 р.

Вирок може бути оскаржений до апеляцiйного суду Полтавської областi протягом 15 дiб з моменту його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя Т.В.Боровик